1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 813/334/17

адміністративне провадження № К/9901/5303/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі №813/334/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (далі - позивач, скаржник, Товариство, ТОВ "Яблуневий Дар") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016 №0002531409, №0002541409.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка ініційована та проведена працівниками відповідача протиправно, оскільки в зверненні до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Яблуневий Дар" подано завідомо неправдиву інформацію про те, що останнє перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, що не відповідає дійсності. Позивач зазначав, що факти, викладені в акті перевірки, є недостовірними, оскільки частина кримінальних проваджень, на які посилається відповідач як на доказ порушення податкового законодавства позивачем, закриті. Крім цього, рішення контролюючих органів, якими скасовувались свідоцтва платників спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та свідоцтва платника податку на додану вартість, а також податкові повідомлення-рішення, які надсилались контрагентам позивача, скасовані. Просив позов задовольнити повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Подільська фруктова компанія", ТОВ "Агродім-Захід", ТОВ "НФК Трейд", ПАТ "Новоушицький консервний завод", ТОВ "Нокс-2", ТОВ "Агертрейд" фактично проведені та належним чином документально оформлені. Вказали на те, що, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався лише на податкову інформацію, зокрема, відомості з кримінальних проваджень та листи сільських рад, які стосуються можливих порушень контрагентами позивача по ланцюгу постачання, однак не здійснив аналіз суті та наслідків таких господарських операцій. При цьому суди визнали необґрунтованими доводи позивача про незаконність проведеної контролюючим органом перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судами поза увагою доводів про те, що контрагенти ТОВ "Яблуневий Дар" самостійно не вирощували та не придбавали сільськогосподарські товари в об`ємах, реалізованих позивачу, тобто господарські операції були лише оформлені документально без їх виконання. Також судами не надано належної правової оцінки обставинам, встановленим у кримінальних провадженнях відносно певних контрагентів та самого позивача, які підтверджують порушення ними вимог податкового законодавства. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити судові рішення без змін, оскільки судами правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законні і обґрунтовані рішення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2016 у справі №761/35449/16-к відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Яблуневий Дар" з питань своєчасності, повноти нарахування, сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Подільська фруктова компанія", ТОВ "Агродім Захід", ТОВ "НФК Трейд", ПАТ "Новоушицький консервний завод", ТОВ "НОКС-2", ТОВ "Агертрейд" за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 26.10.2016 №1789/28-10-14-01/32475074, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 35 199 267 грн, що мало наслідком заниження податку на додану вартість на 7 116 839 грн та завищення залишку від`ємного значення, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 28 082 428 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками ТОВ "Подільська фруктова компанія", ТОВ "Агродім Захід", ТОВ "НФК Трейд", ПАТ "Новоушицький консервний завод", ТОВ "НОКС-2", ТОВ "Агертрейд" з огляду на відсутність підтвердження придбання та/або виробництва цими контрагентами товарів, реалізованих Товариству.

Заперечення позивача на акт перевірки залишені відповідачем без задоволення, а висновки акта - без змін.

Податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0002531409 від 17.11.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень місяць 2015 року в розмірі 28 082 428 грн;

№0002541409 від 17.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 10 675 259 грн., в тому числі 7 116 839 грн - грошове зобов`язання та 3 558 420 грн - штрафні (фінансові) санкції.

За результатом оскарження цих рішень в адміністративному порядку Державна податкова служба України рішенням від 16.01.2017 №868/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ "Яблуневий Дар" залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.


................
Перейти до повного тексту