РІШЕННЯ
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа №800/501/17
адміністративне провадження № П/9901/116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Суддів: Пасічник С.С., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Шишов О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Томах О.О.,
учасники судового процесу:
представник позивача - Кучерук Н. С.
представник відповідача - Пантюхова Л.Р.,
представник третьої особи (СБУ) - Осипов Д. О.
представник третьої особи (КМУ) - Шокун О. В.
представник третьої особи (РНБО) - не з`явився,
третя особа (ОСОБА_1) - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Президента України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 28.04.2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (в частині), -
ВСТАНОВИВ:
1. 14.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (далі - позивач, ТОВ "М.С.Л.") (адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 50-А, код ЄДРПОУ 30109292), звернулось до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України (далі - відповідач) (адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), в якому просило суд визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 28.04.2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік (далі - Указ)(т. 1 арк. справи 4-14).
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що оскаржуваний Указ не містить жодних відомостей, мотивів та підстав застосування санкцій до позивача у відповідності до вимог статті 3 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ і доказів на їх підтвердження, а також виданий з порушенням вимог статей 19, 106 Конституції України, оскільки позивачем не вчинялось жодних дій, які б створювали реальні або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. За доводами позивача, наявність у Президента України повноважень на введення в дію рішень РНБО не може бути єдиним аргументом правомірності оскаржуваного Указу, адже будь-який акт суб`єкта владних повноважень, окрім іншого, повинен бути обґрунтованим. Позивач наголошує на тому, що доказами вчинення кримінальних дій, за які законодавство передбачає застосування санкцій, є вироки суду за ознаками злочинів проти основ національної безпеки та підтримку тероризму, проте такі вироки щодо позивача відсутні, що свідчить про безпідставність оскаржуваного Указу в частині, що стосується позивача. Крім цього, єдиною іноземною особою, під контролем якої перебуває позивач, є громадянин Кіпру (кінцевий бенефіціар власник (контролер) ОСОБА_1 ), до якого персональні санкції оскаржуваним Указом не застосовано. Тобто, його дії не були підставою для застосування санкцій до позивача. Більш того, єдине кримінальне провадження було ініційовано за ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму) самим бенефіціаром позивача у зв`язку з включенням ТОВ "М.С.Л." до осіб, до яких застосовуються санкції Указом Президента України від 16.09.2015 р. № 549/2015, але вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, що підтверджується постановою Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2017 року.
Крім того, на переконання позивача, в основу оскаржуваного Указу покладено свавільне застосування закону, що суперечить як чинному законодавству, так і рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). В наведеному контексті позивач переконаний, що застосування санкцій саме до нього Законом не передбачено; не обумовлено інтересами суспільства, оскільки блокування господарської діяльності призводить до втрат податкових надходжень до Державного бюджету України та значних сум військового збору, враховуючи, що позивач за статистичними даними Міністерства фінансів України був найбільшим платником військового збору в Україні, отже саме суспільство зацікавлене в здійсненні господарської діяльності позивача; введені оскаржуваним Указом санкції не є співмірними вчиненому порушенню, яке при цьому позивач не допускав. До того ж, позивач зазначив, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позов (т. 1 а.с. 4-14).
3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.11.2017 року відкрив провадження у справі та призначив до попереднього розгляду на 15:00 год.13.12.2017 року, але судове засідання в наведений день не відбулося, про що свідчить довідка суду від 13.12.2017 року (т. 1 а.с. 1-2, т. 2 а.с. 11).
4. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2018 року визначений склад колегії суддів: Васильєва І.А., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., присвоєний номер справи № 800/501/17 (номер провадження П/9901/116/18) (т. 2 а.с. 12).
5. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12:00 год. 08.02.2018 року (т. 2 а.с. 13-15).
6. 29.01.2018 року на адресу суду, через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідачем зазначено, що РНБО розглянуло та підтримало відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема щодо ТОВ "М.С.Л." (пункти 1, 4, 5, 14, 15 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції"), про що прийнято відповідне рішення. У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Указ № 133/2017, яким увів в дію рішення РНБО. Відповідач вважає, що Указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а в адміністративному позові не наведено фактів порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, тому просив суд у задоволенні позову відмовити (т. 2 арк. справи 22-24). До відзиву додано копії: Указу від 15.05.2017 року № 133/2017 (т. 2 а. с. 26), Рішення РНБО від 28.04.2017 року з додатками (т. 2 а. с. 27-30), лист Секретаря РНБО від 28.04.2017 року № 726/18-01/2-17 з додатками: рішення РНБО (2 арк), додатки до рішення РНБО (на 664 арк), проект Указу Президента України (на 2 арк), пояснювальна записка до проекту Указу Президента України (на 2 арк.) (т.2 а.с. 31-37).
7. 29.01.2018 року на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено на необґрунтованості та незаконності оскаржуваного Указу, оскільки він не містить підстав для застосування санкцій до позивача та доказів на їх підтвердження. Про відсутність протиправних дій позивача (його посадових осіб), які відповідно до Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ могли стати підставою для застосування санкцій свідчить і те, що єдине кримінальне провадження було ініційовано за ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму) самим бенефіціаром позивача ОСОБА_1 у зв`язку з включенням ТОВ "М.С.Л." до осіб, до яких застосовуються санкції Указом Президента України від 16.09.2015 р. № 549/2015. Проте вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, що підтверджується постановою Головного управління Служби безпеки у м. Києві та Київській області від 31.03.2017 року про закриття кримінального провадження. До того ж, ТОВ "М.С.Л." є юридичною особою, що знаходиться під контролем ОСОБА_1, фізичної особи-нерезидента, громадянина республіки Кіпр, бенефіціарний власник не був віднесений до переліку фізичних осіб, щодо яких застосовано персональні санкції. Крім цього, Республіка Кіпр, громадянином якої є ОСОБА_1, не визнавалася Верховною Радою України країною-агресором та щодо неї не вводились санкції, передбачені статтею 5 Закону України "Про санкції". Враховуючи викладене просив задовольнити позов (т. 2 а.с. 39-41). До письмових пояснень додана заява про вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 42-45).
8. 01.02.2018 року на адресу Суду від Служби безпеки України надійшла заява про вступ у справу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яка обґрунтована тим, що рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік прийнято РНБО України за пропозиціями Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України та Національного банку України. При цьому, первинні пропозиції вносились саме Службою Безпеки України (зокрема, за пропозиціями СБУ згідно з рішенням РНБО від 02.09.2015 року, введеного в дію Указом Президента України від 16.09.2015 року № 549, застосовані санкції до ТОВ "М.С.Л."), а тому рішення у справі може вплинути на права та обов`язки Служби безпеки України, зокрема, щодо права вносити пропозиції про зміну санкцій, застосованих до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.". На підставі викладеного Служба Безпеки України просила суд: залучити їх до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та перенести судове засідання з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи (том 2 а.с. 49-50).
9. 01.02.2018 року представник позивача надіслала на адресу суду заяву про зміну предмета позову у цій справі (т. 2 а.с. 52-53), у зв`язку з чим, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 266 КАС України просила суд: визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 28.04.2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік (т. 2 а.с. 52-53).
10. 02.02.2018 року на адресу Верховного Суду від представника позивача - Кучерук Н.С. надійшла відповідь на відзив, в якій, заперечуючи проти доводів відзиву представник позивача додатково зауважила на тому, що відповідач не навів доводів щодо правомірності застосування санкцій до позивача та не надав доказів на їх підтвердження, обмежившись лише посиланням на вимоги Конституції України, Закону України "Про санкції" та Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" та наявність дискреційних повноважень Президента України на введення в дію рішення РНБО. Всі інші доводи є ідентичними доводам, викладеним в позовній заяві том 2 а.с. 58-61).
11. 07.02.2018 року на адресу Верховного Суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 - адвоката Іванець А.Ю. надійшли письмові пояснення щодо відзиву, які обгрунтовані тим, що здійснюючи керівництво у сфері національної безпеки шляхом вирішення питання щодо введення/не введення рішення РНБО про застосування санкцій в дію, Президент України повинен був перевірити вказане рішення на предмет наявності/відсутності передбачених статтею 3 Закону України "Про санкції" підстав для застосування санкцій до позивача, оскільки такі рішення повинні попередньо перевірятись на їх відповідність вимогам Конституції України та Законам України. Оскаржуваний Указ прийнятий із порушенням процедури його попереднього візування і опрацювання відповідними органами, передбаченої Положенням від 15.11.2006 року № 970/2006, а також в порушення абз. 3 п. 8 цього Положення в пояснювальній записці до Указу не вказано і не подано фінансово-економічне обгрунтування можливих витрат і не зазначено джерел покриття зменшення доходів державного бюджету. Враховуючи викладене, просив задовольнити позов (т. 2 а.с. 69-73).
12. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 року задоволено заяву Служби безпеки України від 01.02.2018 року про вступ у справу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Залучено Службу безпеки України до участі у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (т. 2 а.с. 97-99).
13. 27.02.2018 року представник Служби безпеки України звернувся до Верховного Суду з клопотаннями про: 1) оголошення перерви у справі до утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи (т 2 а.с 112-113); про розгляд справи в закритому судовому засіданні, у зв`язку з тим, що судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом (посилався на те, що надання СБУ до КАС ВС доказів, які містять інформацію, що становить державну таємницю, потребує додержання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, зокрема наявність у всіх суддів колегії, які розглядають справу, допуску до державної таємниці за відповідною формою) (т 2 а.с. 112-115).
14. 28.02.2018 року в судовому засіданні (протокольною ухвалою суду) клопотання СБУ про оголошення перерви у справі задоволено; оголошено перерву без визначення дати судового засідання до утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи, а також ознайомлення учасників справи із матеріалами справи. Розгляд клопотання про закрите судове засідання відкладений, оскільки вказане клопотання було передчасним (том 2 а.с.117-119).
15. 28.02.2018 року Службою безпеки України надіслані для долучення до матеріалів справи документи, які містять гриф "Для службового користування" (ДСК).
16. У справі тривала процедура утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи, а також ознайомлення учасників справи із матеріалами справи, та матеріалами, які містять гриф "Для службового користування" (ДСК), приєднаних до неї. Судом вживалися заходи стосовно ознайомлення учасників справи з матеріалами справи (у тому числі ДСК), зокрема через направлення відповідних запитів до органів контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки (т. 2 а.с. 121-135, 144-145, 146-147, 170, 174-175, 202) (додатково до матеріалів справи судом приєднано довідку про рух справи)*.
17. 18 червня 2019 року на адресу суду від представника Служби безпеки України - А.Михальченко надійшли пояснення на адміністративний позов про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 15.05.2017 № 133 (в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення РНБО України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким до позивача за ініціативи Кабінету Міністрів України продовжено термін застосування персональних санкцій) (т. 2 а.с. 192-195).
В поясненнях Служба безпеки України наполягала на тому, що санкції, застосовані оскаржуваним Указом Президента України від 15.05.2017 року № 133 співпадають із санкціями, введеними в дію Указом Президента України від 16.09.2015 № 549, а при прийнятті рішення РНБО України від 28.04.2017 року про продовження дії санкцій взято до уваги, крім іншого, обставини, що були підставою для прийняття рішення РНБО України від 02.09.2015 року. Служба безпеки України звернула увагу на те, що вона, як суб`єкт забезпечення національної безпеки (ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки" від 21.06.2018 року № 2469-VIII) у межах своїх повноважень забезпечує виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, зокрема у напрямах подолання "тінізації" економіки, ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки, проявів моральної та духовної деградації суспільства (поширення залежності від азартних ігор - лудоманії) у соціальній та гуманітарній сферах тощо (статті 8,9,10 Закону України "Про основи національної безпеки"). На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 10.04.2015 № 272 т (має гриф секретності "Таємно") МЗС України, Мін`юстом України, МВС України, Мінфіном України спільно з РНБО України та СБУ опрацьовувалось питання застосування санкцій, крім іншого, до ТОВ "М.С.Л.", діяльність якого контролюється громадянами Російської Федерації.
За результатами опрацювання вказаного питання СБУ встановлено, що, використовуючи ослаблення системи державного регулювання і контролю в лотерейній сфері, ТОВ "М.С.Л." як одним з монополістів лотерейного ринку України, який здійснює свою діяльність без ліцензії, організовано та проводяться під прикриттям лотерейної діяльності заборонені в Україні азартні ігри. Факт підконтрольності ТОВ "М.С.Л." громадянам Російської Федерації підтверджується листом ТОВ "М.С.Л." від 02.04.2010 № 283 до Мінфіну України, в якому зазначено, що: "М.СЛ. " має не тільки достатню технічну та організаційну базу..., але і достатньо великі фінансові ресурси, що залучаються "Альфа груп", як власником "М.С.Л."... Питання підконтрольності ТОВ "М.С.Л." корпорації "Альфа груп" розглядалося судами господарської юрисдикції у справі № 910/26406/15 за позовом ТОВ "М.С.Л " до СБУ про визнання зазначеної інформації недостовірною. За результатами розгляду цієї справи рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Крім того, відповідно до листа Антимонопольного комітету України від 26.10.2015 №24-20.1/01-10815 рішенням цього комітету від 25.03.2008 № 173-р надано дозвіл компанії "АВО Holdings Limited" (попередня назва компанії "Evolot Limited", м. Нокісія, Кіпр) на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "М.С.Л.", що забезпечує перевищення 50% голосів у вказаному органі управління товариством. Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.04.2009 № 130-р надано дозвіл компанії "Guepard Limited" (м.Нікосія, Кіпр) на придбання акцій компанії "АВО Holdings Limited", що забезпечує перевищення 25 % голосів у вищому органі управління товариством. Надалі з 17.04.2009 по 26.10.2015 про зміни у структурі власності ТОВ "М.С.Л." Антимонопольний комітет не повідомлявся, відповідно дозвіл цього комітету на придбання частки у статутному капіталі не надавався. На запит СБУ щодо перевірки підозр стосовно того, що фінансові операції ТОВ "М.С.Л." пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, Державною службою фінансового моніторингу України проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "М.С.Л", за результатами якої встановлено факт легалізації (відмивання) коштів невстановленими посадовими особами товариства за період з 09.06.2015 по 21.09.2015 року у сумі 26,21 млн грн. Матеріали вказаної перевірки відповідно до статей 214, 216 КПК України скеровані СБУ до ДФС України для прийняття процесуального рішення.
За результатами розгляду матеріалів Головним управлінням фінансових розслідувань ДФС України зареєстровано кримінальне провадження від 08.12.2015 №32015000000000238 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ"М.С.Л." злочину, відповідальність за який передбачена ч. З ст. 209 КК України. За отриманими з Міністерства фінансів України (лист від 04.11.2015 №31-26020-13- 6/33946) матеріалами ТОВ "М.С.Л." за 9 місяців 2015 року прийняло ставок у населення на суму 907 млн грн, а сплатило до зведеного бюджету лише 3,3 млн грн. Водночас згідно з п. 5.3 Умов проведення державної грошової лотереї "Мить успіху", затверджених наказом ТОВ "М.С.Л." від 06.05.2015 №147, "сума коштів, що становить 30% вартості придбаного гравцем білета... складає дохід ТОВ "М.СЛ.", як оператора державних лотерей", що повинно оподатковуватися як податок на прибуток. Водночас посадові особи ТОВ "М.С.Л.", користуючись недосконалістю положень Закону України "Про державні лотереї в Україні", за відсутності відповідних ліцензій (термін дії закінчився у І кварталі 2014 року) організували під прикриттям проведення лотерей заборонені в Україні азартні ігри (онлайн-казино "Золотий тріумф", "Мить успіху", тоталізатори "Спортпрогноз", "Спортліга" та інші), зокрема, шляхом залучення під дію своєї ліцензії злочинних угрупувань, що спеціалізуються на азартних іграх. Так, в гральних закладах ТОВ "М.С.Л. " використовує заборонене в Україні програмне забезпечення онлайн-казино ("Чемпіон" та подібне до нього) та втягує громадян в залежність від азартних ігор (лудоманію), що створює потенційну загрозу національним інтересам України.
Під час перевірки діяльності ТОВ "М.С.Л." встановлено, що товариство надавало та продовжує надавати розповсюджувачам лотерей (близько 800 гральних залів на території України) посвідчення та копії ліцензій на право здійснення лотерейної діяльності, що створює у людей уявлення про законність такої діяльності. Водночас фактично під виглядом проведення лотерейної діяльності проводять заборонені в Україні азартні ігри. 3а даними Мінфіну України (лист від 15.05.2015 № 31-14040-03-3/16147) з прийняттям у 2009 році Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" гральний бізнес продовжив існувати у "тіні" та поза контролем держави, а його частина - функціонувати під виглядом державних лотерей, користуючись недоліками прийнятого у 2012 році Закону України "Про державні лотереї в Україні". На сьогодні доступ до азартних ігор для населення та їх шкідливий вплив не зменшився, але держава втратила надходження до державного бюджету від заборони грального бізнесу та можливість державного регулювання діяльності з випуску та проведення лотерей.
Законом України "Про державні лотереї в Україні" під виглядом державної монополії на проведення державних лотерей фактично встановлено монополію для трьох підприємств (ТОВ "М.С.Л.", ПП "Українська Національна Лотерея", ПрАТ "Патріот"), які належать іноземним компаніям та термін дії їх ліцензій закінчився у першому кварталі 2014 року.
Окремо СБУ зазначила, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є в економічній сфері, крім іншого, "тінізація" національної економіки. Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси (ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України"). З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги інші наявні в СБУ відомості, що становлять державну таємницю (у т.ч. які надсилалися іншим суб`єктам забезпечення національної безпеки України), вбачається, що позивачем здійснювалися дії, що створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку.
Підконтрольність діяльності ТОВ "М.С.Л." фізичним та юридичним особам Російської Федерації створює потенційні загрози національним інтересам та національній безпеці України, оскільки має місце збройна агресія Російської Федерації проти України. Загальновідомим є той факт, що події, які відбувалися на початку 2014 року на території Автономної Республіки Крим та частині Луганської і Донецької областей, містили ознаки порушення міжнародних зобов`язань Російською Федерацією та застосування збройної агресії проти України. Враховуючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози, Президент України, РНБО України та СБУ використовували свої повноваження з належною метою, що відповідає Закону України "Про санкції", - захист національних інтересів, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Так, СБУ з метою недопущення заподіяння шкоди національним інтересам та національній безпеці на підставі вказаних нормативно-правових актів та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про санкції" (дії інших суб`єктів, які створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам та порушують інтереси суспільства та держави, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку) внесено до РНБО України відповідні пропозиції (листи №8/1/2-7030 від 08.05.2015, №8/1/2-9720 від 07.07.2015, № 8/5/1-4568 від 10.08.2015) щодо розгляду питання про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л.". За результатами розгляду вказаних пропозицій РНБО України прийнято відповідне рішення, яке введено в дію Указом Президента України від 16.09.2015 № 549 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Отже, з метою забезпечення своєчасного продовження обмежувальних заходів КМУ 26.04.2017 видано розпорядження №288-р "Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Рішенням РНБО України від 28.04.2017 підтримано пропозиції Кабінету Міністрів України (розпорядження від 26.04.2017 № 288-р) щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у т.ч. стосовно ТОВ "М.С.Л.", яким продовжено строком на один рік дію санкцій.
15.05.2017 року Президент України своїм Указом № 133 увів в дію рішення РНБО України від 28.04.2017 та поклав контроль за його виконанням на Секретаря РНБО. Отже санкції, застосовані оскаржуваним Указом Президента України № 133 від 15.05.2017, співпадають із санкціями, введеними в дію Указом Президента України від 16.09.2015 №549, а при прийнятті рішення РНБО України від 28.04.2017 про продовження дії санкцій взято до уваги, крім іншого, обставини, що були підставою для прийняття рішення РНБО України від 02.09.2015 року.
Президент України, КМУ, РНБО України та СБУ діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України. При застосуванні санкцій до ТОВ "М.С.Л." суб`єкти владних повноважень: діяли на виконання Закону України "Про санкції", за умов та обставин, визначених ним; приймали рішення, вчиняли дії відповідно до встановлених законом повноважень; додержувались встановленої законом процедури і форми прийняття рішення та вчинення дій.
Прийняттю рішення про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л." передувала оцінка обставин, передбачених Законом України "Про санкції", а також інших обставин, що мали значення у конкретній ситуації та знаходяться у площині державного управління у сфері національної безпеки, оборони, економіки тощо. Рішення суб`єкта владних повноважень відображало суть ситуації у відповідних сферах державного управління та було націлено, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення існуючих загроз. З огляду на зазначене оскаржуваний Указ Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову (т. 2 а.с. 192-195).
18. 02.09.2019 року на адресу Верховного Суду від представника ТОВ "М.С.Л." Кучерук Н.С. надійшли пояснення щодо доводів Служби безпеки України, в яких зазначено про: 1) безпідставність посилань Служби безпеки України на підконтрольність позивача громадянам Російської Федерації, оскільки підконтрольність юридичної особи визначається не листами, а офіційними відомостями, зокрема, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте згідно цих відомостей, єдиним бенефіціарним власником (контролером позивача) є громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_1 ; 2) посилаючись на підконтрольність позивача громадянам Російської Федерації, Служба безпека України не зазначає жодної такої особи (її прізвища, ім`я, по батькові), що в черговий раз підтверджує відсутність підконтрольності позивача таким особам; 3) необґрунтованим є також посилання на листи та рішення Антимонопольного комітету України, оскільки, по-перше: вказані документи не були покладені в основу оскаржуваного Указу, а отже, не можуть враховуватися з огляду на вимоги ст. 77 КАС України; також вони не мають значення для цієї справи та не підтверджують жодних доводів її учасників, не входять в предмет доказування у цій справі; 4) безпідставним є також посилання Служби безпеки України на наявність кримінального провадження від 08.12.2015 № 32015000000000238, оскільки, жодні докази щодо наявності такого провадження не були покладені в основу оскаржуваного Указу, та відсутній вирок суду, що виключає правові підстави вважати будь-яких осіб винними у вчиненні злочину. Служба безпеки України не наводить жодних обгрунтованих мотивів, які б пов`язували вказане провадження з підставами для застосування санкцій, визначеними Законом України "Про санкції"; 5) є безпідставними твердження СБУ про організацію позивачем азартних ігор під прикриттям проведення лотерей, оскільки щодо позивача відсутні вироки, за ознаками злочинів, передбачених статтею 203-2 КК України (зайняття гральним бізнесом); крім цього вказані доводи грунтуються на помилковому ототожненні поняття "лотереї" (внесені до єдиного державного реєстру лотерей) та "азартні ігри" (заборонені кримінальним законом). До того ж, листом від 08.09.2016 року № 8/1/2-13318 Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Служби безпеки України ініціювало перед РНБО питання щодо скасування аналогічних санкцій, застосованих до позивача Указом від 16.09.2015 року № 549/2015. Доводи СБУ щодо організації азартних ігор під прикриттям проведення лотерей, також є безпідставними, оскільки всі лотереї, які проводяться та випускаються ТОВ "М.С.Л." є державними, тобто у передбаченому законом порядку зареєстровані та внесені до Єдиного реєстру державних лотерей. Вказаний реєстр є загальнодоступним на сайті Міністерства фінансів України. Отже діяльність оператора державних лотерей ТОВ М.С.Л. є законною діяльністю, що передбачена чинним законодавством, та не є азартним бізнесом.
Також представник позивача звернула увагу на помилковість доводів Служби безпеки України про продовження оскаржуваним Указом, а не застосування санкцій до позивача, оскільки санкції до позивача застосовано оскаржуваним Указом від 15.05.2017 року № 133/2017 (про що зазначено в п. 1 вказаного Указу та п. 2 рішення РНБО і додатку 2 до цього рішення). Крім цього, Законом України "Про санкції" взагалі не передбачено можливості продовження дії обмежувальних заходів, а отже і відповідних повноважень відповідача та РНБО на їх продовження. За доводами представника позивача, видання актів про продовження санкцій суперечить Закону України "Про санкції", ст. 19, 106 Конституції України та свідчить про вихід суб`єктів їх прийняття за межі своїх повноважень.
19. За міркуваннями представника позивача, доводи Служби безпеки України щодо неможливості оскарження рішення про застосування санкцій лише з підстав невідповідності процедури його прийняття є безпідставним, оскільки, по-перше, відповідач має видавати Укази, які відповідають Конституції та іншим законам України; по-друге, обов`язок опрацювання проектів актів про введення в дію рішень РНБО передбачений Указом Президента України від 15.11.2006 № 970/2006; по-третє, відповідно до ст. 2 КАС України та практики ЄСПЛ рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим; по-четверте, оскаржуваний Указ прийнято з порушенням процедури, встановленої Указом Президента України від 15.11.2006 № 970/2006, яким затверджено "Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України" (далі - Положення), зокрема: в порушення вимог пп. 25, п. 3, п. 11, п. 16, п. 18 Положення, у проектах актів (копії яких надано відповідачем та які містяться в матеріалах справи) будь-які візи відсутні, що на думку представника позивача свідчить про те, що проект оскаржуваного Указу у визначений законодавством спосіб не опрацьовувався та не перевірявся; а в порушення абз. 3 п. 8 Положення в пункті 4 пояснювальної записки до проекту оскаржуваного Указу, вказана недостовірна інформація щодо фінансово-економічного обґрунтування можливих витрат і не зазначено джерел покриття зменшення доходів державного бюджету (т 2. а.с. 227-235).
20. 12.09.2019 року на адресу Суду від начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду надійшла службова записка про отримання 12.09.2019 року о 15 год.00 хв. від Управління забезпечення Служби безпеки України документальних матеріалів із грифом "таємно" (вх. ВС № 28/АС-41т від 12.09.2019 року) до матеріалів судової справи № 800/501/17 (П/9901/116/18); (т 3 а.с. 11).
21. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 року, клопотання представника Служби безпеки України про розгляд справи в закритому судовому засіданні задоволено. Ухвалено проводити подальший розгляд справи в закритому судовому засіданні (у зв`язку з долученням до матеріалів Службою безпеки України документів зі ступенем секретності "таємно") (т. 3 а.с. 33-34, 35-38). В судовому засіданні 16.10.2019 року оголошено довідку відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду і повідомлено учасників справи про відсутність у Верховному Суді приміщення для слухання справ в закритому режимі, та фіксування таких справ технічним пристроєм; відкладено розгляд справи (без визначення дати) для надання представником позивача та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( Подойніциною О.Б. ) підтверджуючих доказів про отримання доступу та допуску до державної таємниці, про що зобов`язано повідомити суд (т 3 а.с. 29-31).
22. У справі тривала процедура надання допуску та доступу до державної таємниці, ознайомлення учасників справи з документами, які містять гриф "таємно" через відповідний відділ режимно-секретної роботи ВС, та листування головуючої судді І.А. Васильєвої із відділом режимно-секретної роботи ВС з приводу питань наявності у Верховному Суді приміщення для слухання справ в закритому режимі, та наявності технічних засобів для фіксування таких справ технічним пристроєм (т. 3 а.с. 46-48,51, 52-53, 55-56, 62-66, 70, 73, 76-78, 79-80, 83-84, 160-161, 206-207).
23. 11.08.2021 року та 15.09.2021 року на адресу Верховного Суду через канцелярію від Ради національної безпеки і оборони України надійшли пояснення, в яких повідомлено, що з огляду на вимоги Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" та Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446, Апарат РНБО України не наділений повноваженнями представляти Раду національної безпеки і оборони України в судових інстанціях (т 3 а.с. 157-158, т 3 а.с. 200-201).
24. 14.09.2021 року на адресу Суду надійшла заява від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 - адвоката Подойніциної О.Б., в якій з посиланням на вимоги статті 60 КАС України повідомлено про припинення представництва ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю останнього, що підтверджено відповідним свідоцтвом про смерть, копія якого долучена до матеріалів справи (т 3 а.с. 171-176).
25. 20.09.2021 року на адресу Суду надійшла службова записка від начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду, в якій повідомлено, що у Верховному Суді (у тому числі і в Касаційному адміністративному суді) не створені умови для фіксування судового процесу під час закритого судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного запису у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, та відсутні технічні засоби для фіксування такого процесу (т 3 а.с. 210-211).
26. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 800/501/17 у відкритому судовому засіданні. Здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні тільки в частині дослідження інформації, що охороняється законом (т. 3 а.с. 225-226, 227-230).
27. 02.11.2021 року на адресу Верховного Суду від представника Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено, що вперше санкційні обмеження до позивача були застосовані рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 02 вересня 2015 року, введеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549. За наявною інформацією, ініціатором застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л." була Служба безпеки України. Після чого, відносно позивача санкції було повторно застосовано відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.09.2016, введеним в дію Указом Президента України від 17.10.2016 №467/2016 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017, введеним в дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведене в дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017, прийняте на підставі пропозицій щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених Кабінетом Міністрів України (відповідно до розпорядження від 26.04.2017 № 288-р), Службою безпеки України та Національним банком України.
В зазначеному розпорядженні Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 288-р "Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" на розгляд Ради національної безпеки і оборони України були внесені пропозиції щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до додатків 1-4 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 639-р та рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16 вересня 2016 року, введеним в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року №467/2016.
Пропозиції щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) до юридичних та фізичних осіб зазначених в згаданих додатках 1 -4 були зроблені Міністерством закордонних справ України, як головним розробником проекту розпорядження Уряду № 288-р, на підставі відсутності пропозицій щодо скасування зазначених санкцій від державних органів, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування зазначених санкцій.
Отже, оскаржуваний Указ видано відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень. Просили в задоволенні позову відмовити. До пояснень додано: засвідчені копії листів Міністерства юстиції України від 31.01.2018 року № 1455/9.11/ін18 (на 1 арк), Міністерства закордонних справ України від 19.03.2018 року № 610/14-212/4-354 (на 2 арк) (т. 4 а.с. 9-12).
28. 23.12.2021 та 26.01.2022 року надійшли на адресу суду для долучення до матеріалів справи документи, які містять гриф "Для службового користування" (ДСК).
29. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан.
30. Згідно з наказом Голови Верховного Суду Всеволода Князєва у Верховному Суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Так, тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду. Враховуючи викладене, розгляд справи не здійснювався у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та обставинами, які унеможливлювали проведення судових засідань.