ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/18720/18
адміністративне провадження № К/9901/35519/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Кабінету Міністрів України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 (колегія у складі суддів Кузьменко А.І., Добрівської Н.А., Маруліної Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.)
у справі № 640/18720/18
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
треті особи Міністерство юстиції України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
про визнання протиправними та скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство юстиції України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому просила:
- визнати протиправними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365";
- скасувати підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365".
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, позов задоволено частково:
- визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
3. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підпунктом 2 пункту 1 Постанови КМ України № 335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365" пункт 15 викладено в такій редакції:
" 15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
6. Відповідно до п. п. 2 п. 2 Постанови КМ України № 335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365" пункти 16 і 18 доповнено реченням такого змісту:
"Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
7. ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та з 28.09.2016 взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
8. Листом № 1114/А-02-01-08 від 25.10.2018 Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача, що рішенням Бахмутської міської ради № 118 від 09.10.2018 їй поновлено виплату пенсії та роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплата пенсійних коштів за минулий період буде здійснена після затвердження зазначеного порядку.
9. Позивач, вважаючи протиправним зазначені положення постанови КМ України (зі змінами), а свої права як особи, на яку вони поширюються, порушеними, звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вже визначено порядок виплати пенсії за минулий період та такі умови встановлено для всіх громадян України - пенсіонерів. Тому встановлення оскаржуваними пунктами постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 обмеження щодо виплати внутрішньо переміщеним особам пенсії за минулий період є протиправним.
Позивач зазначала, що Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови № 335 від 25.04.2018 перевищив повноваження щодо участі в реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення громадян (пенсіонерів), адже саме Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення.
Вважає, що оскаржувані пункти постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 є дискримінаційними для внутрішньо переміщених осіб, оскільки щодо них визначено інші (менш сприятливі) умови щодо виплати пенсії за минулий період.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розроблення та внесення змін до нормативно-правових актів, що стосуються соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Отже Уряд при прийнятті оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень, передбачених Конституцією України, Законами України та на виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Оскаржувані норми постанови № 335 від 25.04.2018 не спрямовані на дискримінацію окремих категорій громадян, а лише встановлюють, що державні соціальні гарантії з боку держави для окремих категорій осіб, визначаються окремим порядком Уряду.
12. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надав письмові пояснення, у яких вказував на обґрунтованість позовних вимог та зазначав, що всупереч положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Кабінет Міністрів України оскаржуваними нормами постанови №335 від 25.04.2018 встановив, що актом Уряду буде визначено окремий порядок виплати пенсії за минулий період для пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, який до цього часу не затверджено, що грубо порушує гарантоване законодавством право на соціальний захист цієї категорії громадян.
13. Представник Міністерства юстиції України зазначив, що проект постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 прийнято належним суб`єктом нормотворення, а Кабінет Міністрів України діяв на виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб" в межах повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Положення підпункту 2 пункту 1, підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365" обмежують позивача та інших внутрішньо переміщених осіб у реалізації їхніх прав, зокрема, права на виплату пенсії за минулий період відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник покликається на те, що суди невірно застосували норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".