Постанова
Іменем України
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 953/25597/19
провадження № 51-6084 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019220490004989 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він у середині липня 2018 року неподалік Журавлівського водосховища в м. Харкові знайшов ніж, який відноситься до клинкової холодної зброї колючо-ріжучої дії, залишив собі та умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без передбаченого законом дозволу носив із собою для особистого користування до 30 жовтня 2019 року, коли він був виявлений і вилучений працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Зазначає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах: протоколі огляду місця події, оскільки був проведений фактично незаконний обшук особи, протокол не містить відомостей про вилучені речі та спосіб їх опечатування, вилучений ніж не був визнаний речовим доказом та не був долучений до матеріалів справи, затримання ОСОБА_7 було здійснено з порушенням процесуального закону. Також захисник вказує на недопустимість висновку експерта від 22 листопада 2019 року, оскільки він є похідним від протоколу огляду місця події.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти доводів скарги захисника та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. З огляду на наведені положення процесуального закону неповнота судового розгляду та невірне встановлення фактичних обставин не може бути предметом перевірки Суду.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. З позицією місцевого суду погодилася і апеляційна інстанція.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність винуватості ОСОБА_7 такими що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.
Так, постановляючи вирок, суд послався на показання самого обвинуваченого, який хоча й не визнавав своєї вини, проте не заперечував того факту, що він дійсно носив вказаний ніж у кармані. При цьому суд зауважив, що пояснення обвинуваченого про те, що вказаний ніж йому подарували і на нього є відповідні документи, спростовує його ж твердження про те, що ніж йому поклали поліцейські.