Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 748/479/20
провадження № 51-2509 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 12018270270000269 за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 19 грудня 2018 року приблизно о 12:20 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі від м. Чернігова до м. Мена, порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21101-606 під керуванням ОСОБА_7 . В результаті ДТП водій автомобіля ВАЗ 21101-606 ОСОБА_7 тапасажир ОСОБА_8 отримали тяжкі тілесні ушкодження й померли на місці. Пасажирка автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_6 п.п. 2.3 (б), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні винному покарання не призначив йому обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Засуджений у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що порушено його право на захист тому, що відмовлено у вільному виборі захисника, апеляційний розгляд було проведено з участю призначеного захисника. Крім того, апеляційний суд усупереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК України не дослідив докази та не дав вмотивованої відповіді на усі доводи апеляційної скарги сторони захисту. Також вважає призначене йому покарання надто суворим та вказує на відсутність у рішенні апеляційного суду мотивів, з яких не застосовано до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу прокурора та не підтримала скаргу засудженого, просила скасувати вирок апеляційного суду з наведених у скарзі прокурора підстав та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За правилами ст. 374 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку зазначається покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання, обрана судом. Таке рішення має бути викладено чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало жодних сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Згідно загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК України), суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Суд, прерогативою якого є призначення покарання, "зв`язаний" системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов`язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов`язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов`язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.
Матеріалами провадження встановлено, що вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Прокурор, не погоджуючись із розміром призначеного ОСОБА_6 покарання, подав апеляційну скаргу на цей вирок та просив його скасувати і призначити винному покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 409, ч.ч. 1, 2 ст. 420 цього Кодексу підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; у разі необхідності застосування більш суворого покарання апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює новий, який повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Апеляційний суд скаргу прокурора задовольнив у повному обсязі, вирок районного суду щодо ОСОБА_6 скасував у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. У решті вирок районного суду залишено без зміни.