Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 593/591/22
провадження № 61-650св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Бережанська кредитна спілка "Взаємодопомога",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Бережанської кредитної спілки "Взаємодопомога" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Костів О. З., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2022 року Бережанська кредитна спілка "Взаємодопомога" (далі - Бережанська КС "Взаємодопомога", Кредитна спілка)звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 червня 2018 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 95, за яким позичальник в межах кредитного ліміту в розмірі 221 500 грн мала право отримати будь-які суми кредиту та при повній або частковій сплаті кредиту - повторно отримати кредит в межах встановленого ліміту. На виконання умов кредитного договору Кредитна спілка передала ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 294 316,82 грн під 60 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 червня 2019 року. Однак всупереч погодженим умовам кредитного договору позичальник не дотрималася визначеного графіку розрахунків, не повернула кредитні кошти у встановлені строки, сплативши лише 134 063,51 грн в рахунок погашення тіла кредиту та 162 208,50 грн - відсотків. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 17 травня 2022 року в неї утворилася заборгованість в розмірі 160 357,19 грн, з яких: 160 253,31 грн - тіло кредиту; 103,88 грн - відсотки. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника 21 червня 2018 року між Бережанською КС "Взаємодопомога" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 95/95, за яким поручитель зобов`язалася виконати за боржника в повному обсязі грошові зобов`язання за кредитним договором в сумі 221 500 грн, за умови невиконання або неналежного виконання боржником самостійно своїх зобов`язань. Враховуючи викладене, Кредитна спілкапросила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Бережанської КС "Взаємодопомога" борг за договором відновлювальної кредитної лінії від 21 червня 2018 року № 95 в сумі 160 357,19 грн, з яких: 160 253,31 грн - сума неповернутого тіла кредиту; 103,88 грн - сума нарахованих відсотків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов Кредитної спілки доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мартищук Л. П. задоволено. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2022 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 160 357,19 грн, судового збору та за надання правничої допомоги на користь Бережанської КС "Взаємодопомога" скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання у зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Збільшення цієї відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема шляхом скорочення строку повернення кредиту. Як вбачається з матеріалів справи, у кредитному договорі встановлено кредитний ліміт в розмірі 221 500 грн, тоді як позичальнику ОСОБА_1 було видано кредитні кошти в сумі 294 316,82 грн, тобто на 72 816,82 грн більше встановленого ліміту, що збільшило обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 без її письмової згоди на таке збільшення. При цьому кредитна заборгованість нарахована позивачем, виходячи з фактично отриманої позичальником суми кредиту в розмірі 294 316,82 грн, а не 221 500 грн, як це передбачено умовами кредитного договору. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Кредитної спілки до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у зв`язку з припиненням поруки за договором поруки від 21 червня 2018 року № 95/95 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2023 року Бережанська КС "Взаємодопомога" подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кредитна спілка вказала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 559 ЦК України в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" (далі - Закон № 2478-VIII) у подібних правовідносинах. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Закону № 2478-VIII частину першу статті 559 ЦК України викладено в новій редакції, за змістом якої у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання, а пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію. Отже, в даному випадку порука ОСОБА_2 за договором поруки від 21 червня 2018 року № 95/95 не є припиненою, оскільки вона несе відповідальність за порушення зобов`язання в обсязі, що існував до збільшення відповідальності боржника.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бережанського районного суду Тернопільської області.
02 лютого 2023 року справа № 593/591/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині відмови в задоволенні позову Кредитної спілки, пред`явленого до поручителя ОСОБА_2, тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається Верховним Судом лише в означеній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 21 червня 2018 року між Бережанською КС "Взаємодопомога" та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 95, за яким позичальник в межах кредитного ліміту в розмірі 221 500 грн мала право отримати будь-які суми кредиту та при повній або частковій сплаті кредиту - повторно отримати кредит в межах встановленого ліміту.
На виконання умов вищезгаданого кредитного договору Бережанська КС "Взаємодопомога" передала ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 294 316,82 грн під 60 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 червня 2019 року.
Однак всупереч погодженим умовам кредитного договору позичальник не дотрималася визначеного графіку розрахунків, не повернула кредитні кошти у встановлені строки, сплативши лише 134 063,51 грн в рахунок погашення тіла кредиту та 162 208,50 грн - на погашення відсотків.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 21 червня 2018 року між Бережанською КС "Взаємодопомога" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 95/95, за яким поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором за сплату боржником кредиту в сумі 221 500 грн та відсотків, нарахованих на суму кредиту, згідно з умовами кредитного договору.
Пунктами 3.1, 5.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором поручитель зобов`язується не пізніше 3 календарних днів з моменту повідомлення кредитором про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов`язань сплатити кредитору відповідну суму грошових коштів. Кредитор та боржник не мають права змінювати умови кредитного договору без згоди на те поручителя. В іншому разі поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань з моменту внесення змін.
Згідно з наданим Кредитною спілкою розрахунком станом на 17 травня 2022 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 160 357,19 грн, з яких: 160 253,31 грн - тіло кредиту; 103,88 грн - відсотки. Цей розрахунок проведено, виходячи з отриманої позичальником суми кредиту в розмірі 294 316,82 грн, а не 221 500 грн, як це передбачено умовами кредитного договору.
Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час підвищення кредитором суми кредиту, порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог статті 559 ЦК України. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним (див. постанову Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 264/3046/15-ц, провадження № 61-9194св21).