Постанова
Іменем України
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 372/548/20-ц
провадження № 61-10404св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач).,
суддів: Антоненко Н. О., Зайцева А. Ю., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. Г.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, витребування житлового будинку і земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 грудня 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким останній надав у позику грошові кошти у розмірі 70 000 дол. США зі строком повернення до 22 грудня 2017 року. Фактично грошові кошти за договором позики були отримані її зятем, ОСОБА_5 .
У забезпечення виконання умов договору позики між нею та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,1295 га.
21 грудня 2017 року було внесено зміни до договору позики від 22 грудня 2016 року, яким строк виконання договору встановлено до 22 грудня 2018 року.
24 вересня 2019 року державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48842323, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_2 .
Вказувала, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на предмет іпотеки була проведена за відсутності оцінки майна на дату набуття права власності останнім та за відсутності доказів одержання нею письмової вимоги відповідача відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", тому така реєстрація є незаконною та підлягає скасуванню.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2019 року, індексний номер 48842323, вчинений державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., відносно об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 1128496032231 та 1115948132231.
У лютому ОСОБА_1 подала до суду заяву про доповнення позовних вимог та просила витребувати у ОСОБА_3 на її користь житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,1295 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена державним реєстратором Науменко О. Є. без порушення такої реєстрації та у відповідності із Порядком та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1128496032231, та земельну ділянку місця розташування нерухомого майна, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, реєстраційний номер 1115948132231.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на час державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на предмет іпотеки звіт про оцінку вартості предмета іпотеки державному реєстратору надано не було, оскільки як встановлено судом, звіт про оцінку спірного майна здійснено 24 вересня 2019 року, у той час як реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена 19 вересня 2019 року.
Враховуючи усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту порушеного права позивача, зокрема про те, що задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, у той час як вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спірного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та у цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 369/5531/20, постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 200/11374/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19, постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 363/4102/19, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 562/2550/19, постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17, постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 758/1323/17, постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 464/6174/18, постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 908/1380/18, постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 725/1058/20, постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 489/1298/20, постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 450/548/15-ц, постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20, постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 726/763/19, постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8982/18, постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19, постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 910/8091/20, постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 757/39973/19-ц, постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 522/12192/17, постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 522/14241/17, постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 369/6892/15-ц, постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц, постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 755/11741/18, постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/11237/18, постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 521/14976/15-ц, постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 910, 8387/19, постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 10963/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає, а тому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлені обставини справи
22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач отримала позику в розмірі 70 000 доларів США та зобов`язалась її повернути до 22 грудня 2017 року зі сплатою відсотків, а також неустойки та інфляційних витрат від простроченої суми.
На забезпечення виконання договору позики 22 грудня 2016 року між сторонами укладено договір іпотеки відповідно до умов якого позивачем передано в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1128496032231) та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1115948132231), кадастровий номер 3223155400:05:027:0121.
Згідно з пунктом 4.1 указаного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону Країни "Про іпотеку".
21 грудня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої термін повернення позики становив 22 грудня 2018 року.
Сторони не заперечують факт, що умови договору позики позивачем було порушено, позику не повернено станом на день подання позову.
24 вересня 2019 року Державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48842323. Згідно з указаним рішенням за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, укладеним 22 грудня 2016 року між останнім та ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням позивачем умов договору позики.
11 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно яких право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ОСОБА_3 .