Постанова
Іменем України
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 405/3776/19
провадження № 61-8889св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Зайцева А. Ю., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від
19 квітня 2022 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів:
Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої
ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку поділу майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони з 01 листопада 1997 року по
04 серпня 2017 року перебували у шлюбі. В період шлюбу у них народилося двоє дітей - донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у шлюбі, 20 квітня 2014 року сторони придбали садовий будинок АДРЕСА_1, вартістю 68 100,00 грн та земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 3510100000:10:092:0118, за тією ж адресою, вартістю 25 053,00 грн.
Позивачка зазначала, що після народження молодшої доньки ОСОБА_6 державою була виплачена частинами соціальна допомога при народженні дитини, всього у розмірі 41 280,00 грн. Між сторонами була усна домовленість про те, що дані кошти будуть оформлені як вклад в банк з метою отримання процентів та в подальшому будуть використані для купівлі будинку для доньки ОСОБА_6 .
Позивач вказувала, що між нею та ПАТ "УкрСиббанк" 06 грудня 2012 року,
11 січня 2013 року, 12 квітня 2013 року, 10 жовтня 2013 року та 09 січня
2014 року було укладено договори банківських вкладів. В подальшому дані кошти були зняті з рахунку в банку та витрачені для купівлі вказаного нерухомого майна.
На даний час відповідач проживає в даному будинку зі своєю новою сім`єю, позивача та дітей до нього не впускає.
ОСОБА_1 вважала, що її майнові права та молодшої доньки ОСОБА_6 порушені, оскільки дане нерухоме майно було придбано в період шлюбу з відповідачем для молодшої дитини за частину коштів, які належали їй особисто, а право власності на дане майно зареєстроване лише за відповідачем.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки
АДРЕСА_1, кадастровий номер 3510100000:10:092:0118; визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/4 частину вказаного садового будинку та
1/4 частину вказаної земельної ділянки; визнати право власності за
ОСОБА_3 на 1/4 частину вказаного садового будинку та 1/4 частину вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 квітня
2022 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги полягають у визначенні розміру часток у праві спільної сумісної власності подружжя,визначений позивачем спосіб поділу не може вважатися належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача ОСОБА_1 на відповідну частину спірного нерухомого майна та не призведе до досягнення тієї правової мети, яку ставила перед собою сторона позивача.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої
ОСОБА_2, залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 квітня
2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем жодними доказами не підтверджено факт наявності усної чи письмової домовленості між нею та відповідачем про те, що кошти, отримані позивачем в якості державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, будуть використані як вклад в банк з метою отримання процентів та в подальшому будуть використані для купівлі будинку для дитини ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, подружжя мало спільний бюджет на час придбання спірного майна. При цьому ОСОБА_1 не надано достатніх доказів того, що вона здійснювала вклади саме з грошових коштів, отриманих нею в якості державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 вересня 2022 року представник ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від
19 квітня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
17 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечував природу коштів, які в подальшому були використані на придбання спірного нерухомого майна. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють режим спільного сумісно майна подружжя, придбаного під час шлюбу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Кіровограда.
15 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 листопада 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 серпня 2017 року.
За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 26357263507100 UAH від
06 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк",
ОСОБА_1 здійснила вклад у банку у розмірі 11 000,00 грн, строк зберігання до 11 січня 2013 року, процентна ставка 14,5 % річних.
11 січня 2013 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 13 612,59 грн.
Згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 26302263507100 UAH від
11 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк",
ОСОБА_1 здійснила вклад у банку у розмірі 23 612,59 грн, строк зберігання до 12 квітня 2013 року, процентна ставка 20,0 % річних.
12 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 1 164,46 грн.
Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) № 26301263507101 UAH від 12 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_1 здійснила вклад у банку у розмірі 29 377,05 грн, строк зберігання до 10 жовтня 2013 року, процентна ставка 14,0 % річних.
10 жовтня 2013 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 31 405,29 грн.
Згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 26301263507102 UAH від
10 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк",
ОСОБА_1 здійснила вклад у банку у розмірі 36 405,29 грн, строк зберігання до 09 січня 2014 року, процентна ставка 12,0 % річних.
09 січня 2014 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 41 459,69 грн.
Згідно відповіді на запит суду Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради від 11 березня 2020 року
№ 872/44-2, ОСОБА_1 отримала допомогу при народженні дитини
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 8 320,00 грн одноразово та за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 866,67 грн щомісяця, а всього 49 920,16 грн, також допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130,00 грн за період з 01 грудня 2011 року по
30 червня 2014 року щомісяця, а всього 4 030,00 грн. Виплата державних допомог здійснювалася через банківську установу ПАТ "УкрСиббанк".
02 квітня 2014 року ОСОБА_3, за згодою дружини ОСОБА_1, придбав садовий будинок АДРЕСА_2 площею 594,24 кв.м., кадастровий номер 3510100000:10:092:0118, розташовані в м. Кропивницькому, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу від 02 квітня
2014 року, посвідченими приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Мамченко А. А., зареєстрованими в реєстрі за № 153 та № 150.
Рішенням Міської ради міста Кропивницького від 06 вересня 2018 року
№ 1797 садовий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 46,8 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_3, переведено у жилий будинок з присвоєнням адреси:
АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.