Постанова
Іменем України
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 334/5171/13-ц
провадження № 61-8309св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_7,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Карташова Тамара Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя, в складі судді Козлової Н. Ю.,
від 19 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
від 06 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, який в ході розгляду справи уточнили, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_9, який зловживав спиртними напоями, перебував у запоях, під час яких не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того,
ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів у стані сп`яніння та направлявся на лікування.
Перед смертю до батька почав навідуватись ОСОБА_5 та привозити йому спиртні напої. З початку жовтня 2012 року та за декілька днів до смерті ОСОБА_9 перебував у запої, у зв`язку з чим його психічний стан, внаслідок вживанням алкогольних напоїв у день складення заповіту, призвів до повної втрати здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
17 жовтня 2012 року батько склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_5 .
Позивачі вказували, що на час звернення до суду з цим позовом у спірному спадковому будинку на АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, остаточно сформулювавши свої вимоги, просили суд:
- визнати недійсним заповіт від 17 жовтня 2012 року, складений
ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 ;
- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/24 частини, за
ОСОБА_2 на 1/24 частини та за ОСОБА_3 на 1/24 частини домоволодіння, розташованого на
АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 ;
- усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом виселення ОСОБА_4 з житлового будинку на
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада
2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував висновки первинної судово-психіатричної (посмертної) експертизи та додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи, відповідно до яких на момент підписання заповіту від 17 жовтня 2012 року ОСОБА_9 не виявляв ознак психічних розладів, міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
При цьому суд звернув увагу, що показання свідків, достовірно не підтверджують обставини, на які посилались позивачі, а із медичних довідок, неможливо зробити однозначний висновок щодо неспроможності заповідача станом на 17 жовтня 2012 року усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі. Залучено до участі у справі ОСОБА_7 в якості правонаступника ОСОБА_6 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада
2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого немає правонаступників, до
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, правонаступником якого є
ОСОБА_7, закрито.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції зробив відповідні запити та встановив відсутність спадкоємців у вказаного позивача.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що районний суд не мав права розглядати у цій справі позовні вимоги ОСОБА_3, які після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2, ніхто з правонаступників не підтримав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 204/1064/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували довідку від 14 лютого 2012 року та висновок експерта від 30 жовтня
2012 року, з яких вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала від стороннього тіла в гортані, на момент розтину трупу в його крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,0 проміле.
Суди не звернули увагу на допущену в оскаржуваному заповіті від 17 жовтня 2012 року помилку в прізвищі відповідача. Також не враховано показання свідків, побутову характеристику та медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_9 .
Вважає, що висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. В основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатись висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Суд першої інстанції, будучи повідомленим про смерть ОСОБА_3, у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України не зупинив провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10 надіслали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в позовній заяві. Вказують, що доводи касаційної скарги дублюють доводи апеляційної скарги, яким вже була надана оцінка.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 є його діти: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Спадкове майно складається з будинку, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на одній земельній ділянці та складається з 2-х будинків, один з яких виходить на
АДРЕСА_1, і належить ОСОБА_6 (рідному брату ОСОБА_9 ), а інший - на АДРЕСА_2, який належав померлому ОСОБА_9 .
17 жовтня 2012 року ОСОБА_9 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М., відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів
ОСОБА_11 .
Згідно з висновками Ленінського РО ЗМУ У МВД України в Запорізькій області від 08 лютого 2013 року в будинку, який належав ОСОБА_9, проживає ОСОБА_4, який пояснив, що спадкодавець ОСОБА_9 за життя склав заповіт, відповідно до якого спадкоємцем всього майна є його син - ОСОБА_5 .
Постановами приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Куропятнікової Т. М. від 30 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, оскільки для цього потрібен правовстановлюючий документ, підтверджуючий право власності померлого на житловий будинок на АДРЕСА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року у справі № 334/7429/13-ц встановлено факт належності ОСОБА_5 правовстановлюючого документа, а саме заповіту, складеного 17 жовтня 2012 року ОСОБА_9, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М., та зареєстрованого в реєстрі за номером 5308.
У відповіді на запит суду комунальна установа "Обласна клінічна психіатрична лікарня" Запорізької обласної ради повідомила, що ОСОБА_9 на обліку у лікаря-психіатра не знаходився, за медичною допомогою не звертався. На диспансерному обліку у лікаря-нарколога не знаходився.
Згідно з актом судово-психіатричного експерта від 23 жовтня 2014 року
№ 601 комунальної установи "Обласна клінічна психіатрична лікарня" Запорізької обласної ради, ОСОБА_9 в момент складання заповіту
від 17 жовтня 2012 року виявляв ознаки органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз) без психічних розладів. Відповідно, він міг розуміти значення свої дій та керувати ними під час підписання заповіту від 17 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5308, міг передбачити їх наслідки.
Відповідно до висновку судового-психіатричного експерта від 16 липня
2019 року № 319 комунальної установи "Обласна клінічна психіатрична лікарня" Запорізької обласної ради Чепець А. А. на момент підписання заповіту 17 жовтня 2012 року виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз) без психічних розладів. Отже, він мігрозуміти значення своїх дій і керувати ними під час підписання заповіту 17 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Карташовою Т. М., зареєстрованого в реєстрі № 5308, міг передбачати їхні наслідки.Відповісти на питання: "Чи впливає відсутність первинної медичної документації (амб. карта, історій хвороб та інше) на об`єктивність та беззаперечність, повноту та чітку визначеність висновків експертів щодо психічного стану ОСОБА_9 на час підписання заповіту ?" не є можливим, тому, що не можливо відповісти на питання, яке не вивчено та не оцінено. Деменція обумовлена захворюваннями головного мозку такими, що мають хронічний або прогресуючий перебіг, відмінними рисами якого являються порушення ряду вищих коркових функцій, включаючи пам`ять, мислення, орієнтування, здатність до навчання, розуміння, встановлення логічних зв`язків. Деменція спостерігається при хворобі Альцгеймера, цереброваскулярних та інших станах, що мають первинний або вторинний вплив на мозок. Відповісти на питання: "Чи входить ОСОБА_9 до групи ризику розвитку деменції чи інших психічних порушень на фоні органічного ураження головного мозку, віку 74 роки, зловживання алкогольними напоями ?"; "Чи можливо, чи не виключається у ОСОБА_9 наявність, розвиток деменції (слабоумства) чи інших психічних порушень на фоні органічного ураження головного мозку, віку, зловживання алкогольними напоями, та як наслідок можливість розвитку когнітивних порушень ?" та "Чи можливий, чи не виключається вплив таких факторів, наявних у під експертного, як органічне ураження головного мозку, вік 74 роки, зловживання алкогольними напоями на можливість в повному обсязі усвідомлювати свої дії, їх фактичне значення, приймати рішення адекватності ситуації та прогнозувати їх наслідки ?" не є можливим без визначення ступеня вираженості органічних уражень. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, поки психічний розлад не буде доведено на підставі й у порядку, передбаченому Законом України "Про психіатричну допомогу" та іншими Законами України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .
Відомості щодо спадкоємців ОСОБА_3 та прийняття ними спадщини матеріали справи не містять.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 .
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_7 в якості правонаступника
ОСОБА_6 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.