Постанова
Іменем України
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 681/1671/20
провадження № 61-20660св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полонська міська рада Хмельницької області, товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляземінвест",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області, у складі судді
Горщар А. Г., від 10 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П.,
Талалай О. І., від 08 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полонська міська рада Хмельницької області, товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляземінвест" (далі - ТОВ "Поділляземінвест"), про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що позивач користується земельною ділянкою, загальною площею 0,46 га, яка розташована на території колишньої Бражинецької сільської ради Полонського району Хмельницької області та була передана у власність її померлому чоловіку ОСОБА_3 на підставі рішення Бражинецької сільської ради № 4 від 12 жовтня
1993 року.
Зазначена земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2, площею 0,56 га, та між ними, як суміжними користувачами, існує спір з приводу користування частиною земельної ділянки відповідача, яка необхідна позивачу для безперешкодного проходу (проїзду) до своєї земельної ділянки.
Позивач вказувала, що їй 22 червня 2018 року був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою, проте у подальшому їй стало відомо про неможливість проведення державної реєстрації земельної ділянки, оскільки вона буде накладатися на земельну ділянку відповідача з кадастровим номером 6823680500:01:001:0088, площею 0,25 га, яка була сформована пізніше у 2019 році без погодження з нею меж цієї земельної ділянки.
Вказувала, що відповідач таким чином самовільно порушив межові знаки та заволодів частиною її земельної ділянки.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 6823680500:01:001:0088, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на недоведеність позивачем того, що земельна ділянка, якою вона фактично користується, була надана їй або її померлому чоловіку у порядку, передбаченому земельним законодавством, зокрема шляхом відведення та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Саме по собі фактичне користування земельною ділянкою не свідчить про виникнення у особи права законного землекористування.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду
від 19 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що відповідач набув право власності на житловий будинок на підставі правочину, а тому до нього перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, у розмірах, встановлених договором, тобто у розмірі 5 600 кв. м. Таким чином, суди не дослідили та не встановили чи мав відповідач право на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку більшого розміру.
Стверджує, що її право користування земельною ділянкою виникло на підставі рішення сільської ради та не залежить у подальшому від одержання документа, що посвідчує це право, державної реєстрації відповідного документа та встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Вказує, що земельна ділянка, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, завжди мала цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за яким і використовувалась позивачем, та не могла бути призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Наголошує, що неконкурентне надання землі у користування, за наявності двох або більше охочих, не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян.
Зазначає, що суди не взяли до уваги, що діями відповідача порушено приписи частини шостої статті 118 ЗК України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що набув спірну земельну ділянку в 2001 році, а в подальшому виготовив технічну документацію із землеустрою. Ділянка розташована згідно генерального плану села на землях в межах громадської забудови, а не земель сільськогосподарського призначення.
Зауважує, що з його дозволу позивач тимчасово використовувала спірну ділянку, натомість будь-якої заяви про відмову від земельної ділянки або надання згоди на її вилучення він не надавав.
У травні 2022 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додані докази надсилання його копії не всім учасникам справи.
Фактичні обставини справи
Згідно з договором дарування від 03 липня 2001 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 0,56 га, в АДРЕСА_2 .
Подарований ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу
від 21 травня 1998 року, власником якого був ОСОБА_5 .
Згідно з рішенням Бражинецької сільської ради № 4 від 12 жовтня
1993 року земельна ділянка, площею 0,56 га, (0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,31 га - для ведення особистого підсобного господарства) безоплатно передана у приватну власність ОСОБА_5 .
Цим же ж рішенням Бражинецької сільської ради передано у безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 (чоловіка ОСОБА_1 ) земельну ділянку, загальною площею 0,46 га, із яких 0,25 га - для обслуговування житлового будинку та 0,21 га - для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням Бражинецької сільської ради № 5 від 28 грудня
2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану в
АДРЕСА_1, загальною площею 0,56 га, із яких 0,25 га - для обслуговування жилого будинку, а 0,31 га - для ведення особистого сільського господарства.
У листопаді 2019 року ТОВ "Поділляземінвест" виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, площею 0,25 га, та 21 листопада
2019 року відділом у Полонському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено її державну реєстрацію з присвоєнням кадастрового номера 6823680500:01:001:0088.
Згідно з даними погосподарської книги Бражинецької сільської ради за 1996-2000 роки за дворогосподарством ОСОБА_1 значились у користуванні земельні ділянки, загальною площею, зокрема в 1995 році - 0,85 га, в 2000 році - 1,21 га, проте розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель увесь цей період становив 0,25 га.
22 червня 2018 року рішенням № 6 Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,6 га, розташованої в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з письмовим повідомленням ФОП ОСОБА_7 від 18 лютого 2020 року, на звернення до нього ОСОБА_1 з приводу виготовлення землевпорядних документацій на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_3, з метою подальшої їх приватизації, - за результатами проведених землевпорядних робіт, а також опрацювання даних Державного земельного кадастру провести реєстрацію даних земельних ділянок в тих межах, які вказала ОСОБА_1, неможливо, оскільки вони частково накладаються на земельну ділянку, зареєстровану в системі Державного земельного кадастру за кадастровим номером 6823680500:01:001:0088.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.