Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 462/5606/20
провадження № 61-3157св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Львівська міська рада,
третя особа - головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Львівської міської ради, третя особа - головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконним та скасування рішень.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0442 га на
АДРЕСА_1 . Власником сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року № 485 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою. Ухвалою Львівської міської ради від 22 лютого 2018 року № 3251 затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку на
АДРЕСА_1 та передано її у власність ОСОБА_2 .
Вказувала, що оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування порушені її права власності на будинок та земельну ділянку. Так, до переданої
ОСОБА_2 земельної ділянки неправомірно включено частину земельної ділянки, якою користується позивач та яка знаходиться під її будинком.
Внаслідок такої приватизації змінилися межі земельної ділянки позивача: частина земельної ділянки опинилась під сусідським будинком АДРЕСА_1, а решта - стала комунальною власністю. ОСОБА_2 не вправі була у 2018 році приватизувати, а Львівська міська рада передавати у власність частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_1 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати незаконною і скасувати ухвалу Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року № 485 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою" в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (пункт 13 додатку до ухвали);
- визнати незаконною і скасувати ухвалу Львівської міської ради
від 22 березня 2018 року № 3251 "Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність,
спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок" в частині затвердження технічної документації із землеустрою на земельну
ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:017:0321) та її передачі у власність ОСОБА_2 (пункт 4 додатку до ухвали);
- скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 квітня 2018 року, індексний номер 121579467, за яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, площею 0,1 га на
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме ОСОБА_1 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_2 та частину земельної ділянки комунальної власності без відповідних рішень Львівської міської ради та належно оформлених правовстановлюючих документів на землю. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи. Такими діями
ОСОБА_4 створює перешкоди ОСОБА_2, зокрема, у під`їзді до власної присадибної ділянки на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_4 щодо погодження меж земельної ділянки, проте від підпису акту обстеження меж земельної ділянки
від 24 травня 2017 року остання відмовилась без пояснення причин відмови. Оскільки ОСОБА_4 безпідставно відмовилася погоджувати межі земельної ділянки, то ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, яка і погодила межі земельної ділянки на
АДРЕСА_1 відповідно до акта обстеження та показу меж земельної ділянки, що підтверджується витягом з протоколу від 21 липня 2017 року.
Позивач не довела належними та допустимими доказами заявлені
у справі вимоги (зокрема, що оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування порушено її законні права на будинок та земельну ділянку), тому в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано незаконною і скасовано ухвалу Львівської міської ради
від 21 квітня 2016 року № 485 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою" в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (пункт 13 додатку до ухвали).
Визнано незаконною і скасовано ухвалу Львівської міської ради
від 22 березня 2018 року № 3251 "Про затвердження громадянам
технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам
у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок"
в частині затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:017:0321) та її передачі у власність ОСОБА_2 (пункт 4 додатку до ухвали).
Скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)
від 23 квітня 2018 року, індексний номер 121579467, за яким за
ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, площею 0,1 га на
АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що причиною накладення на земельну ділянку позивача земельної ділянки ОСОБА_2 є те, що
перед виготовленням технічної документації на свою земельну ділянку
остання не погоджувала її меж з ОСОБА_1 . Львівська міська рада порушила процедуру прийняття спірного рішення від 22 березня 2018 року, оскільки не залучила ОСОБА_1 як суміжного землекористувача на засідання узгоджувальної комісії, а у протоколі вказаного засідання
від 21 липня 2017 року відсутнє обґрунтування щодо затвердження меж земельної ділянки ОСОБА_2 . Суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку експерта від 08 лютого 2020 року та безпідставно взяв до уваги висновок експерта від 24 червня 2020 року.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня
2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1 294,80 грн, витрати за проведення експертизи - 3 000 грн, витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції - 6 000 грн, а всього витрати в суді першої інстанції -
10 294,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 942,20 грн, витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн, а всього витрати в суді апеляційної інстанції - 6 942,20 грн.
Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1 294,80 грн, витрати на проведення експертизи - 3 000 грн, витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції - 6 000 грн, а всього витрати в суді першої інстанції -10 294,80 грн.
Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 942,20 грн, витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн, а всього витрати в суді апеляційної інстанції - 6 942,20 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судом не вирішено питання розподілу судових витрат, тому наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Враховуючи те, що у справі є два відповідача: ОСОБА_2 та Львівська міська рада, то судові витрати слід стягнути по 1/2 частині
з кожного з відповідачів на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник
ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року і залишити в силі рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 травня 2021 року.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені
пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Позивач зазначає, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19,
від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19, від 15 жовтня 2019 року
у справі № 813/8801/14, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17,
від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 19 грудня 2019 року
у справі № 916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 17 грудня 2019 року
у справі № 641/1793/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17,
від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 08 липня 2019 року
у справі № 908/156/18. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга також мотивована тим, що позивач у 2008 році набула
у власність 44/100 частин будинку загальною площею 74,5 кв. м
та 44/100 частин земельної ділянки площею 0,1 га, які розташовані на
АДРЕСА_1 . Внаслідок реконструкцій та добудов площа вказаного будинку збільшилася з 74,5 кв. м до 245,4 кв. м.
У подальшому зазначене домоволодіння поділено та виділено ОСОБА_1 частину нерухомого майна площею 117,8 кв. м з присвоєнням нової адреси - АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 здійснювала добудови до свої частини будинку в сторону земельної ділянки ОСОБА_2, внаслідок чого безпідставно та самовільно зайняла частину земельної ділянки останньої та частину земельної ділянки комунальної власності.
Разом з тим приватизація земельної ділянки ОСОБА_2 здійснена відповідно до законодавства та саме по межі земельної ділянки (по межовим знакам), яка була раніше встановлена, зокрема, і самою
ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не чинила перешкоди у користуванні належним позивачу майном.
Позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав внаслідок передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. Апеляційний суд залишив поза увагою, що судовими рішеннями в іншій справі № 462/3154/19 (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя
особа - Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі) встановлено обставини, які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи та спростовують заявлені ОСОБА_1 вимоги. Апеляційний суд безпідставно переоцінив зібрані у справі докази, які були правильно оцінено судом першої інстанції. Висновки суду першої інстанції підтверджені матеріалами справи та
є правильними по суті. Апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що засідання узгоджувальної земельної комісії відбулося без виклику позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цієї обставини. Позивач не вказувала, що засідання узгоджувальної земельної комісії відбулося без її участі, тому це питання не було предметом дослідження суду першої інстанції. Апеляційний суд залишив поза увагою технічний паспорт на будинок позивача.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на її безпідставність, тому просила цю касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Зазначала, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на частину спірного будинку, який був побудований у 1995 році, його площа становила 159,6 кв. м, а при здійсненні добудови до цього будинку не було здійснено відступу на сусідню земельну ділянку. Межі земельної ділянки позивача не накладаються на сусідні земельні ділянки. Разом з тим саме земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку та будинок
ОСОБА_1 . Апеляційний суд надав належну оцінку зібраним у справі доказам та прийняв вмотивовану, законну та справедливу постанову. Права позивача порушені внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів, тому підлягають захисту в судовому порядку. Погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем є обов`язковим, проте позивач не дотримався цієї процедури. Зібрані у справі докази ставлять під сумнів можливість врахування висновку експерта від 24 червня 2020 року. Обставини, встановлені судовими рішеннями (які на час розгляду цієї справи є предметом касаційного перегляду) у справі № 462/3154/19, не
є преюдиційними для вирішення цього спору.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
21 березня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 18 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі договору дарування від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 10/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 04 травня 2016 року № 280 визначено, що частина будинку
загальною площею 117,8 кв. м, житловою площею 67,2 кв. м належить ОСОБА_1, а саме приміщення: № 1-5 (кухня) площею 17,8 кв. м,
№ 1-9 (коридор) площею 14,5 кв. м, № 1-10 (санвузол) площею 5,6 кв. м,
№ 1-11 (житлова кімната) площею 20,7 кв. м, № 1-12 (санвузол) площею
1,6 кв. м, № 1-17 (житлова кімната) площею 17,2 кв. м, № 1-18 (коридор) площею 11,1 кв. м, № 1-19 (житлова кімната) площею 13,9 кв. м,
№ 1-20 (житлова кімната) площею 15,4 кв. м, а також підвал літ. "А-2", гараж літ. "Б" з оглядовою ямою, літня кухня літ. "В", сарай літ. "Г". Указаній частині будинку присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 травня 2016 року
№ 63695407 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий
будинок загальною площею 117,8 кв. м, житловою площею 67,2 кв. м на
АДРЕСА_1 .
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
від 26 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить присадибна ділянка (кадастровий номер 4610136300:04:017:0171) площею 0,0442 га.
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку
від 13 листопада 2012 року ОСОБА_2 придбала в ОСОБА_6
1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1
з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 квітня 2018 року № 121579467 земельна ділянка (кадастровий номер 4610136300:04:017:0321) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року № 485 надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 . Зобов`язано через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою
і подати міській раді на затвердження.
На замовлення ОСОБА_2 ліцензійною землевпорядною організацією - товариством з обмеженою відповідальністю "Гід-Проектбуд" (далі -
ТОВ "Гід-Проектбуд") виконано топографічний план території земельних ділянок, суміжних із земельною ділянкою на
АДРЕСА_1, на якому нанесено межі земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастровий номер 4610136300:04:017:0321), ОСОБА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:017:0171) та нанесено червоні лінії. З вказаного плану встановлено, що ОСОБА_1 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0033 га та земельну ділянку комунальної власності площею 0,0037 га шляхом встановлення паркану.
ОСОБА_2, з метою встановлення (підтвердження) факту вказаного порушення зі сторони ОСОБА_1, звернулась з письмовими заявами до Львівської міської ради та в управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Відповідно до акта обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1, складеного 25 червня 2018 року, при обстеженні земельних ділянок комісією встановлено, що земельні ділянки орієнтовною площею 24,5 кв. м (землі комунальної власності) та орієнтовною площею 19,9 кв. м (частина земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 ) самовільно зайнята та використовується власником житлового
будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 без відповідних рішень Львівської міської ради та належно оформлених правовстановлюючих документів на землю, а ширина цієї присадибної ділянки від АДРЕСА_1 становить 14,5 м. Крім того, такими діями ОСОБА_1 унеможливлює ОСОБА_2 повноцінний під`їзд до власної присадибної ділянки на АДРЕСА_1 (акт обстеження додається).
З відповіді управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснила самовільне зайняття земельних ділянок загальною площею 0,007 га, а саме: площею 0,0033 га за рахунок земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2, кадастровий номер якої 4610136300:04:017:0321, та площею 0,0037 га за рахунок земель комунальної власності територіальної громади, на
АДРЕСА_1, шляхом будівництва огорожі.
Встановлено, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_1 з проханням підписати акт обстеження меж земельної ділянки від 24 травня 2017 року, проте остання відмовилася від підписання такого акта без пояснення причин відмови.
Враховуючи зазначену відмову, ОСОБА_2 звернулася до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради. Відповідно до витягу з протоколу засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 21 липня 2017 року комісія ухвалила погодити межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 згідно акту обстеження та показу меж земельної ділянки, виконаного
ТОВ "Гід-Проектбуд".
ОСОБА_2 звернулась із заявою до Львівської міської ради з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . До заяви додано: проект землеустрою, виготовлений ТОВ "Гід-проектбуд", щодо встановлення (відновлення)
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, договір купівлі-продажу частини житлового будинку
від 13 листопада 2015 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 862929846101); технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 ; довідку головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10 березня 2016 року про наявність земель та розподіл їх за власниками; довідку з Державного архіву Львівської області від 17 березня 2016 року щодо закріплення земельної ділянки; акт обстеження та показу меж земельної ділянки
від 24 травня 2017 року; витяг з протоколу засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 21 липня 2017 року щодо погодження меж земельної ділянки; містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою управління архітектури та урбаністики
від 06 листопада 2017 року.
Ухвалою Львівської міської ради від 22 березня 2018 року № 3251 затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну
ділянку площею 0,1 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:017:0321) та передано її у власність ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2020 року фактичний стан користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1, кадастровий номер якої 4610136300:04:017:0171, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку (технічній документації із землеустрою) в частині межі від літ. "Б" до літ. "В". Земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, накладається: на земельну ділянку, що належить до комунальної власності міста Львова, площею 0,0038 га; на земельну ділянку на АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, площею 0,0036 га.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до висновку експерта
від 08 лютого 2020 року площа земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:017:0171 становить 0,0442 га, фактична площа земельної ділянки на АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 становить 0,0442 га. Площа земельної ділянки, яка накладається
у житловому будинку між земельною ділянкою з фактичним
користуванням ОСОБА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136300:04:017:0321, яка належить ОСОБА_2, становить 37 кв. м. Межовий знак № 12 земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:017:0321, яка належить ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку розміщений у житловому будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, а саме на відрізку між точками 11
та 12 на відстані 1,75 м; між точками 12 та 13 на відстані 1 м; по лінії перпендикулярній стіні будинку на відстані 0,78 м. Забезпечити безперешкодний доступ до будинку
АДРЕСА_1 та можливість його обслуговування відповідно до вимог будівельних, санітарних норм тощо, у випадку коли межа сусідньої земельної ділянки № 125 буде проходити по внутрішній площі будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, є технічно неможливим, тобто безперешкодний доступ не буде забезпечений.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у травні 2019 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 30 листопада
2020 року у справі № 462/3154/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 на праві власності земельною ділянкою на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, шляхом перенесення частини огорожі довжиною 41,96 м, яка розташована на земельній ділянці
ОСОБА_2, та частини огорожі довжиною 26,83 м, яка розташована на земельній ділянці територіальної громади міста Львова, на належну
ОСОБА_1 земельну ділянку в
АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136300:04:017:0171.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 30 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 02 серпня
2022 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду міста Львова від 30 листопада 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.