Постанова
Іменем України
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 572/1497/22
провадження № 61-12653св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області у складі судді Довгого І. І. від 29 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хилевича С. В.,
Вейтас І. В., Ковальчук Н. М. від 15 листопада 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У травні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі спадкодавця.
На обґрунтування позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що 12 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала платіжну картку із встановленим кредитним лімітом в розмірі 17 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом згідно з умовами договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Внаслідок порушення умов кредитного договору станом на день смерті ОСОБА_2 була заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 604, 21 грн.
Банк посилався на те, що спадкоємцем ОСОБА_2, який був зареєстрований, постійно проживав із нею та не відмовився від прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .
В порядку виконання вимог частини другої статті 1281 Цивільного кодексу України було надіслано претензію до Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня
2007 року у розмірі 16 604, 21 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області
від 29 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги АТ КБ "ПриватБанк" є необґрунтованими та не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки позивач, пред`являючи позов про стягнення боргу з відповідача, як спадкоємця позичальниці за кредитним договором, не надав суду жодних доказів щодо прийняття відповідачем спадщини, складу спадкового майна та його вартості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня
2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк". Апеляційний суд підтвердив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є спадкоємцем померлої позичальниці і відповідно до правил частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину, що відсутні інші спадкоємці, а також, що відповідач отримав претензію кредитора та залишив її без виконання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13 грудня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій АТ КБ "ПриватБанк" зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 рокуу справі № 373/2054/16-ц, від 03 липня2019 року у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду від23 січня 2018 рокуу справі № 755/7704/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі
№ 495/1933/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15, від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18, від 22 січня 2020 року у справі № 306/2000/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно поклали обов`язок доказування обставин, що встановлюють обсяг відповідальності спадкоємця боржника (обсяг та вартість спадкового майна), на позивача, не урахувавши конфіденційність зазначеної інформації. Крім того, суди не з`ясували правовий статус будинку, у якому були зареєстровані позичальниця та відповідач, зокрема хто є його власником та чи не увійшов він до складу спадкового майна.
Банк вважає, що виконав вимоги статті 1281 ЦК України та своєчасно пред`явив вимоги до спадкоємців позичальниці через нотаріуса. При цьому відповідач, який зареєстрований за однією адресою з позичальницею, не відмовився у встановленому порядку від прийняття спадщини після її смерті, а тому в силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, у тому числі її кредитні зобов`язання.
Зосереджує увагу на погоджені між банком і позичальницею умови кредитування, отримання нею кредитної карти, часткове погашення нею кредитної заборгованості, а також наявність заборгованості за тілом кредиту станом на дату її смерті.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 572/1497/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
30 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір шляхом підписання заяви про відкриття банківського рахунка, відкриття кредитного рахунку та встановлення початкового кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 17 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Станом 06 серпня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року становила 16 604,21 грн.
01 липня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" направив до Сарненської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора.
Листом від 22 липня 2021 року № 680/01-16 Сарненська районна державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ "ПриватБанк", що претензія кредитора повертається без розгляду, оскільки до неї не було долучено документів, що підтверджують кредитні зобов`язання померлої перед банком, а долучена довіреність не відповідає вимогам законодавства, зокрема в частині права на підписання претензії. Зазначено, що за проведення перевірки інформації про наявність чи відсутність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину справляється відповідна плата. Запропоновано заявнику долучити всі необхідні документи, усунути вказані недоліки та здійснити оплату послуги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.