Постанова
Іменем України
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 520/11160/18
провадження № 61-3593св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за об`єднаним позовом) - Одеська міська рада,
третя особа за об`єднаним позовом - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років і визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 2007 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 до його смерті (
ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки близьких та рідних людей у нього не було. Вказувала, що вона зі спадкодавцем вели спільне господарство, разом вирішували повсякденні питання та мали спільний бюджет. ОСОБА_2 відносився до неї як рідний батько. Зазначала, що вона дбала про здоров`я ОСОБА_2, його матеріальну та моральну стабільність. Оскільки ОСОБА_2 не мав джерел для проживання, то саме ОСОБА_1 забезпечила його продуктами харчування, ліками, одягом, взуттям тощо, а також здійснила його поховання після смерті.
Зазначала, що вона вже зверталася із заявою про встановлення вказаного вище факту, яка була задоволений судом першої інстанції у порядку окремого провадження, проте судом апеляційної інстанції таке рішення скасовано, заява про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю залишена без розгляду, ОСОБА_1 роз`яснено право на подачу до суду відповідного позову на загальних підставах.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: встановити юридичний факт, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 більш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2007 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, і є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 ; визнати за нею права власності на
квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
У лютому 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння.
Позовна заява Одеської міської ради мотивована тим, що після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нього відсутні спадкоємці за заповітом та за законом, а тому орган місцевого самоврядування має
право на визнання спадщини, яка складається з квартири
АДРЕСА_1, відумерлою, та право на захист своїх інтереси як власника вищевказаної квартири шляхом витребування майна з незаконного володіння і скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . Разом з тим на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2017 року, яке
в подальшому скасоване апеляційним судом 19 липня 2018 року, ОСОБА_1 27 вересня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру, яке, враховуючи викладене,
є недійсним та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного Одеська міська рада просила: визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру, яке зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 1075 та видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади
міста Одеси в особі Одеської міської ради спірну квартиру; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 37298169 від 27 вересня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., а також
є підставою для реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2019 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала однією сім`єю з ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, більш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1,
і є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
У задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено.
Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 9 514,80 грн.
Скасовано арешт на квартиру
АДРЕСА_1, який накладено ухвалою від 19 березня 2019 року у справі
№ 520/3562/19 (об`єднаної зі справою № 520/11160/18).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 2007 року і до його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задоволення позову ОСОБА_1, зокрема, й визнання за нею права власності на спадкове майно, є одночасно підставою для відмови у позові Одеської міської ради про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою, оскільки правовою підставою для такого визнання є факт відсутності інших спадкоємців за законом та заповітом. Інші вимоги Одеської міської ради
є похідними від вимог про визнання спадщини відумерлою, тому також не підлягають задоволенню.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2019 року скасовано ухвалено нове судове рішення.
Позов Одеської міської ради задоволено.
Визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається з однокімнатної квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 12,4 кв. м, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 вересня 2007 року управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, яке зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 1075, видане
ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу) індексний номер 37298169 від 27 вересня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 12,4 кв. м.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір за подачу позову в розмірі 4 222 грн та за подачу апеляційної скарги - 14 272,21 грн, а всього - 18 494,21 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2, була пов`язана
з ним спільним побутом та мала взаємні права і обов`язки.
ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту спільного придбання майна як рухомого, так і нерухомого (в тому числі чеків, квитанцій про оплату товарів, лікарських засобів, предметів вжитку, про сплату комунальних послуг, свідоцтв про право власності), заповітів, ділової та особистої переписки. Саме по собі надання правовстановлюючих документів ОСОБА_2 на квартиру, свідоцтва про його смерть та понесення витрат на поховання, не може бути підтвердженням факту спільного проживання.
Крім того, у період з 2007 року до 2017 року, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, на їхньому триманні були малолітні діти, тобто позивач мала свою сім`ю. ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, об`єктивно не могла одночасно утворити іншу сім`ю та постійно спільно проживати з 2007 року до 2017 року (протягом 10 років) разом з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто з особою, старше її на 40 років, в одній кімнаті, площею 12,4 кв. м. Отже, ОСОБА_1 не може вважатися спадкоємцем ОСОБА_2 за законом четвертої черги.
Оскільки ОСОБА_1 не мала права на спадкування, а спадкоємці ОСОБА_2 за заповітом і за законом відсутні, то квартира
АДРЕСА_1 є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Одеси. Спірне майно вибуло
з володіння територіальної громади міста Одеси на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке було видано нотаріусом на підставі рішення суду, що у подальшому скасовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
15 квітня 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляції позивач посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує на застосування в оскаржуваній постанові норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі
№ 521/16365/15. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційний суд помилково залишив поза увагою показання свідків, які підтверджували вимоги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у ОСОБА_1 дитини та шлюбних відносин з чоловіком не перешкоджало їй дбати про ОСОБА_2 та проживати з ним однією сім`єю як донька та батько. Проживаючи разом, вони мали спільний бюджет і вели спільне господарство, ОСОБА_2 не був одружений, не мав своїх дітей, тому відносився до родини позивача як рідний батько. Позивач дбала про
його здоров`я, забезпечувала матеріальну та моральну стабільність, купувала ліки, продукти харчування та одяг. Всі оригінали особистих
і правовстановлюючих документів ОСОБА_2 перебувають у позивача.
Позиції інших учасників
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який проживав в квартирі АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на зазначену квартиру загальною площею 30,1 кв. м, що складається із однієї кімнати житловою площею
12,4 кв. м, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 2007 року.
ОСОБА_1, яка проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , 07 квітня 2017 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона проживала з ним однією сім`єю
з 2007 року. Вказувала, що крім неї інших спадкоємців немає.
ОСОБА_1 02 серпня 2017 року звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, визначивши заінтересованою особою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2017 року
у справі № 520/8991/17 заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2007 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, і що вона є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті спадкодавця.
На підставі вказаного рішення суду приватний нотаріус Коваль Н. В.
27 вересня 2017 року видала свідоцтво про право на спадщину за
законом № 1075 та до реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2017 року у справі № 520/8991/17. Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.
Згідно з матеріалами спадкової справи, крім ОСОБА_1, від інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період
з 2007 року до 06 лютого 2017 року та визнати за нею право власності на спадкове майно.
Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрації ОСОБА_2 з 11 квітня 1988 року був зареєстрований один в квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 17 березня 2000 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , житловою площею 17,29 кв. м, яка розташована поруч із квартирою спадкодавця. Згідно з довідкою
з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію з ОСОБА_1 проживають та зареєстровані її діти: з 19 грудня 2017 року дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та з 05 травня
2018 року син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За довідкою про склад сім`ї та реєстрацію, виданою комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" та складеною після смерті ОСОБА_2, на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок без її реєстрації у квартирі
АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 з 28 лютого 2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у 2018 році
у подружжя народився син ОСОБА_5 . Також на утриманні подружжя перебувала малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Матеріали справи не містять доказів про розірвання вказаного шлюбу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.