Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 369/7115/20
провадження № 61-4877св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сініченко Ігор Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в складі колегії суддів:
Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 29 лютого 2020 року з вини
водія автомобіля Mersedes-Benz C180 ОСОБА_2 відбулася
дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль Audi Q7.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від 27 липня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi Q7 складає
624 611,20 грн (з урахуванням податку на додану вартість - 749 533,44 грн), а вартість на момент ДТП - 453 808 грн. Оскільки відновлювати автомобіль Audi Q7 економічно невигідно, то з урахуванням сплаченого страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 89 610,32 грн розмір невідшкодованої шкоди становить 364 645,73 грн. Позивач стверджував, що в результаті ДТП йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 300 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 364 645,73 грн та моральну шкоду - 300 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (майнові збитки) у розмірі 356 256,05 грн та моральну шкоду - 2 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 5 144,86 грн за позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 20 грн за позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини відповідача відбулася ДТП, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль, тому заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 356 256,05 грн (матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля за вирахуванням суми страхового відшкодування), що підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, висновком автотоварознавчої експертизи від 27 липня 2020 року. З огляду на вину відповідача в пошкодженні майна позивача, останній має право на компенсацію завдану внаслідок цього моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня
2021 року в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі
356 256,05 грн скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено
у задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки автомобіль Audi Q7 внаслідок ДТП вважається фізично знищеним, то позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування, проте повинен був довести належними та допустимими доказами зазначені суми. Суд першої інстанції вказаного не врахував, як і не врахував відсутність у справі будь-яких належних та допустимих доказів про вартість належного позивачу автомобіля Audi Q7 після ДТП, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальної шкоди. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості стягнути
з відповідача завдані збитки (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування), оскільки позивач не надав суду відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, що має значення для визначення розміру реального збитку. При цьому позивач відчужив автомобіль Audi Q7 до вирішення справи судом, а вартість цього автомобіля, вказана у договорі
купівлі-продажу з домовленістю між сторонами цього правочину, не
є вартістю автомобіля після ДТП, яка може враховуватися під час вирішення цього спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Сініченко І. С., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 липня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
31 травня 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Сініченка І. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляції позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує на застосування в оскаржуваній постанові норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі
№ 916/2554/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 648/4308/16-ц,
від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 04 березня 2020 року
у справі № 450/446/16-ц, від 10 березня 2020 року у справі № 761/2941/17, від 18 березня 2020 року у справі № 643/2224/17, від 08 квітня 2020 року
у справі № 447/819/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17,
від 20 травня 2020 року у справі № 201/12712/16-ц, від 17 червня 2020 року
у справі № 361/10096/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17, від 14 липня 2020 року у справі № 525/1592/18, від 23 липня 2020 року
у справі № 583/3159/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 131/709/18,
від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 299/3583/15-ц, від 05 листопада 2020 року у справі
№ 753/10416/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що особа, яка винна у вчиненні ДТП не повинна відшкодовувати завдані збитки. Апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.
Позиції інших учасників
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду. У зв`язку з цим просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначав, що, заявляючи вимоги про відшкодування завданих збитків
у розмірі 364 645,73 грн, позивач вказував, що вартість ремонту перевищує вартість автомобіля до ДТП, тобто автомобіль є фізично знищеним, тому він повинен був довести і вартість цього автомобіля і після ДТП, проте таких дій не вчинив. При цьому позивач у суді апеляційної інстанції заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про призначення експертизи
з метою визначення автомобіля після ДТП.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 29 лютого 2020 року з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем Mersedes-Benz C180, відбулася ДТП внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль Audi Q7. Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП підтверджена постановою
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня
2020 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до полісу обов`язкового страхування від 06 липня 2019 року з лімітом відповідальності 100 000 грн, розмір франшизи - 2 000 грн.
Страховик на виконання своїх обов`язків виплатив ОСОБА_1 як потерпілому завданий матеріальний збиток в межах ліміту відповідальності у розмірі 89 610,32 грн, з урахуванням франшизи - 2 000 грн.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від 27 липня 2020 року, складеним товариством з обмеженою відповідальністю "Центр судових експертиз "Альтернатива", вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi Q7 складає 624 611,20 грн (з урахуванням податку на додану вартість - 749 533,44 грн), а вцілому вартість автомбіля на момент ДТП становила 453 808 грн. Оскільки відновлювати автомобіль економічно невигідно,
то з урахуванням сплаченого йому страховиком страхового відшкодування
у розмірі 89 610,32 грн, розмір шкоди становить 364645,73 грн.
Апеляційний суд встановив, що вартість ремонту автомобіля Audi Q7 перевищує його вартість до ДТП, що у свою чергу свідчить, що автомобіль
є фізично знищеним.
Згідно з договором купівлі-продажу від 22 липня 2021 року, який оформлено і підписано у сервісному центрі та не посвідчено нотаріусом, ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 автомобіль Audi Q7. Відповідно до пункту 1.3 покупець оглянув та ознайомився із майном, яке зазначено у пункті 1.1 цього договору (автомобіль Audi Q7), претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного автомобіля немає. У пункті 3.1 цього договору зазначено, що за домовленістю сторін ціна автомобіля
складає 49 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди
у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.