Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 750/13822/21
провадження № 61-10223св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє
у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,
третя особа - управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова
від 27 січня 2022 року в складі судді Супруна О. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа - управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визнання дій щодо реєстрації осіб
у предметі іпотеки неправомірними та зняття з реєстрації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 07 березня 2007 року уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 16 767,50 дол. США строком до 07 березня 2014 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені іпотечним договором, укладеним
07 березня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Умовами договору іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію
у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії, а також визначений обов`язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя.
Проте ОСОБА_1 своїми діями порушила умови договору та вимоги закону, зареєструвавши у спірній квартирі ОСОБА_2 та її сина
ОСОБА_3 . Ці особи не мають права користуватися спірним житловим приміщенням, такі дії відповідача є неправомірними.
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило: припинити дії, які порушують право сторони договору, шляхом визнання дій ОСОБА_1 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_3 неправомірними та вчиненими з порушенням умов законодавства; зняти
з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 січня
2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що законом та договором іпотеки не передбачений такий спосіб захисту іпотекодержателя у цій справі як припинення дій, які порушують право сторони договору, шляхом визнання дій щодо реєстрації у предметі іпотеки неправомірними та вчиненими з порушенням норм закону. Відмову в задоволенні позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації в квартирі, яка є предметом іпотеки, суд першої інстанції мотивував тим, що вирішення такої вимоги знаходиться поза межами компетенції суду.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 січня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що безпідставними є доводи АТ КБ "ПриватБанк" щодо наявності підстав для задоволення його вимог про припинення дій, які порушують право сторони договору іпотеки - банку шляхом визнання дій відповідачів щодо реєстрації у предметі іпотеки неправомірними з посиланням на статтю 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ні Закон України "Про іпотеку", ні умови укладеного сторонами договору іпотеки, не містять та не передбачають визначеного позивачем способу захисту порушеного права, яке він просить захистити.
Суд не є органом реєстрації в розумінні положень Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", виконавчий комітет Чернігівської міської ради, який є органом реєстрації, участі у справі в якості відповідача не брав. АТ КБ "ПриватБанк", визначивши коло відповідачів у цій справі, просив саме зняти з реєстрації зареєстрованих осіб у спірній квартирі, не зазначивши при цьому ким має бути проведена вказана дія, тому суд першої інстанції правильно вирішив спір та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову і в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
14 жовтня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 28 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц та від 19 січня 2021 року у справі
№ 916/1415/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що іпотекодержатель не надавав
своєї згоди на відповідну реєстрацію сторонніх осіб за адресою предмету іпотеки, тому реєстрація таких осіб у ньому є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України. Заявлені у справі вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Обраний позивачем спосіб захисту є правильним та не суперечить закону.
Позиції інших учасників
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ЗАТ КБ "ПриватБанк", назву якого змінено на
АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 07 березня 2007 року уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит
у розмірі 16 767,50 дол. США строком до 07 березня 2014 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені іпотечним договором, укладеним
07 березня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 18.12 договору іпотеки від 07 березня 2007 року іпотекодавець зобов`язався не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя та нотаріального посвідчення згоди цих осіб на їх виселення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після укладення договору іпотеки у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано: 11 жовтня 2007 року
ОСОБА_2 та 07 квітня 2009 року ОСОБА_3, що підтверджується довідкою управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради
від 05 жовтня 2021 року № 8722.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні касаційної скарги, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що в порушення пункту 18.12 договору іпотеки іпотекодавець зареєстрував у квартирі, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилаючись, зокрема, на частину першу статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", позивач просив суд задовольнити заявлені у справи вимоги.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).