Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 185/3886/19
провадження № 61-16467св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідачі: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, державний реєстратор Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Шмигельський Михайло Сергійович, державний реєстратор Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Паливода Людмила Олександрівна, державний реєстратор Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Співак Світлана Геннадіївна, Приватне підприємство "Агрофірма "Старт", Товариство з обмеженою відповідальністю АФ "Старт-Плюс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Новомосковська РДА), державного реєстратора Новомосковської РДА Шмигельського М. С., державного реєстратора Новомосковської РДА Паливоди Л. О., державного реєстратора Новомосковської РДА Співак С. Г., Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" (далі - ПП "Агрофірма "Старт"), Товариства з обмеженою відповідальністю АФ "Старт-Плюс" (далі - ТОВ АФ "Старт-Плюс") про скасування рішень про реєстрацію права власності, посилаючись на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-1557-10 було задоволено позов ПП "Агрофірма "Старт" до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, визнано дійсним укладений між ОСОБА_3 та ПП "Агрофірма "Старт" договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, за яким ОСОБА_3 продав, а ПП "Агрофірма "Старт" купило нерухоме майно в селі Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області, визнано за ПП "Агрофірма "Старт"право власності на: зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . На підставі цього рішення суду на початку квітня 2010 року Колективним підприємством "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації" було проведено реєстрацію права власності в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно та ПП "Агрофірма "Старт"видані витяги про реєстрацію права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року його апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПП "Агрофірма "Старт" до ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, про визнання права власності на майно. 09 вересня 2013 року він звернувся до суду з позовом до ПП "Агрофірма "Старт", треті особи: Реєстраційна служба Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк"), про скасування державної реєстрації права власності на вищеназвані об`єкти нерухомого майна. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі № 185/9312/13-ц зазначений позов було задоволено та припинено (скасовано) проведену Колективним підприємством "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації" державну реєстрацію права власності за ПП "Агрофірма "Старт"на вказані об`єкти нерухомого майна. 31 серпня 2018 року він дізнався, що за актом приймання передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року, за протоколом загальних зборів співвласників ПП "Агрофірма "Старт" від 11 квітня 2017 року № 17ю та за протоколом загальних зборів (учасників) ТОВ АФ "Старт-Плюс"від 11 квітня 2017 року № 18ю, а також при наявності державної реєстрації іпотеки (обтяження), ПП "Агрофірма "Старт" як власник майна за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-1557-10 (незважаючи на те, що це рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року) незаконно передало ТОВ АФ "Старт-Плюс" право власності на спірні об`єкти нерухомого майна. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо про те, що державними реєстраторами Новомосковської РДА Шмигельським М. С., Паливодою Л. О. та Співак С. Г. були прийняті оспорювані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35139309, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської РДА Шмигельським М. С., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196622112235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353741 від 05 травня 2017 року;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35141692, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської РДА Паливодою Л. О., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196686612235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20354723 від 05 травня 2017 року;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35140236, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської РДА Співак С. Г., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353571 від 05 травня 2017 року.
У відзивах на позовну заяву відповідачі заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час здійснення державної реєстрації права власності ТОВ АФ "Старт-Плюс" на спірні об`єкти нерухомого майнадержавні реєстратори перевірили подані документи та діяли відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), і підстави для відмови в державній реєстрації були відсутні.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Шаповалової І. С. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35139309, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської РДА Шмигельським М. С., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196622112235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що було вчинено запис про право власності номер 20353741 від 05 травня 2017 року. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35141692, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором РДА Паливода Л. О., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196686612235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що було вчинено запис про право власності номер 20354723 від 05 травня 2017 року. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35140236, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором РДА Співак С. Г., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна: зерносховище (склад №3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235), від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс", про що було вчинено запис про право власності номер 20353571 від 05 травня 2017 року. Стягнуто з відповідачів в рівних частках з кожного на користь позивача судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в сумі 2 305,20 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-1557-10, на підставі якого за ПП "Агрофірма "Старт" було зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, не могло породжувати жодних правових наслідків, так як воно було скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року. Оскільки державними реєстраторами Новомосковської РДА не було виконано вимог Закону № 1952-IV, то оспорювані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неправомірними та підлягають скасуванню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Старт" задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, яким у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина друга статті 26 Закону № 1952-IV). Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Такий правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц. Отже, в цій справі позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Крім того, загальна вартість спірного нерухомого майна становить 993 960 грн, а ОСОБА_1 є власником майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства "Шевченко" в селі Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області та має право на пайовий фонд майна цього підприємства з часткою в розмірі 0,139 % вартістю 4 756 грн. Однак позивач не довів, що він є власником спірного нерухомого майна, а також не надав доказів на підтвердження того, що його частка знаходиться в нерухомому майні, власником якого є ТОВ АФ "Старт-Плюс". Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року (вступна та резолютивна частина) не підписане суддею, що згідно з пунктом 5 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області серії НОМЕР_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України, ОСОБА_2 вказала, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що частиною другою статті 26 Закону № 1952-IV передбачено саме такий спосіб захисту порушених прав, який обрав позивач, - визнання неправомірними та скасування рішень про реєстрацію прав власності. При цьому висновки апеляційного суду щодо неналежного способу захисту порушеного права суперечать правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що частина спірного майна дійсно належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) № 690, виданого 07 жовтня 2010 року Кочережківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, а відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 683/3147/17 право власності на майновий пай посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого, перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради. Крім того, вступна та резолютивна частини рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року не підписані суддею, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.
16 грудня 2022 року ТОВ АФ "Старт-Плюс" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. від 21 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишено без руху у зв`язку з необхідністю надання належних доказів на підтвердження правонаступництва після смерті ОСОБА_1, наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та сплати судового збору.
Заявником виконано вимоги ухвали суду касаційної інстанції, зокрема на підтвердження правонаступництва після смерті ОСОБА_1 надано свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 липня 2021 року № 1095.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.від 22 листопада 2021 року замінено позивача ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
08 грудня 2021 року справа № 185/3886/19 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаної з вагітністю і пологами, призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року матеріали справи № 185/3886/19 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) № 690, виданого 07 жовтня 2010 року Кочережківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 був власником майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства "Шевченко" в селі Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області та має право на пайовий фонд майна цього підприємства з часткою в розмірі 0,139 % вартістю 4 756 грн, загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 07 березня 2000 року становила 3 432 476 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-1557-10 було задоволено позов ПП "Агрофірма "Старт" до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, визнано дійсним укладений між ОСОБА_3 та ПП "Агрофірма "Старт" договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, за яким ОСОБА_3 продав, а ПП "Агрофірма "Старт" купило нерухоме майно в селі Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області, визнано за ПП "Агрофірма "Старт"право власності на: зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
На підставі вищевказаного рішення суду на початку квітня 2010 року Колективним підприємством "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації" було проведено реєстрацію права власності в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно та ПП "Агрофірма "Старт"видані витяги про реєстрацію права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПП "Агрофірма "Старт"до ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, про визнання права власності на майно.
09 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП "Агрофірма "Старт", треті особи: Реєстраційна служба Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ПАТ "ПроКредит Банк", про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі № 185/9312/13-ц вищевказаний позов ОСОБА_1 було задоволено та припинено (скасовано) проведену Колективним підприємством "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації" державну реєстрацію права власності за ПП "Агрофірма "Старт"на об`єкти нерухомого майна: зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Старт" було відхилено, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року залишено без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Державний реєстратор Новомосковської РДА Паливода Л. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35141692, від 12 травня 2017 року, а саме про перехід права власності від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс" на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196686612235), про що вчинено запис про право власності номер 20354723 від 05 травня 2017 року за наявності державної реєстрації іпотеки (запис про іпотеку номер 19454388 від 24 грудня 2010 року) та державної реєстрації обтяжень (запис про обтяження номер 19454231 від 24 грудня 2010 року). Іпотекодержатель нерухомого майна до 23 грудня 2020 року - ПАТ "ПроКредит Банк".
Державний реєстратор Новомосковської РДА Співак С. Г. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35140236, від 12 травня 2017 року, а саме про перехід права власності від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс" на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235), про що вчинено запис про право власності номер 20353571 від 05 травня 2017 року за наявності державної реєстрації іпотеки (запис про іпотеку номер - 19455151 від 24 грудня 2010 року) та державної реєстрації обтяжень (запис про обтяження номер 19454995 від 24 грудня 2010 року). Іпотекодержатель нерухомого майна до 23 грудня 2020 року - ПАТ "ПроКредит Банк".
Державний реєстратор Новомосковської РДА Шмигельський М. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35139309, від 12 травня 2017 року, а саме про перехід права власності від ПП "Агрофірма "Старт" до ТОВ АФ "Старт-Плюс" на об`єкт нерухомого майна - гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196622112235), про що вчинено запис про право власності номер 20353741 від 05 травня 2017 року за наявності державної реєстрації іпотеки (запис про іпотеку номер 19453528 від 24 грудня 2010 року) та державної реєстрації обтяжень (запис про обтяження номер 19453159 від 24 грудня 2010 року). Іпотекодержатель нерухомого майна до 23 грудня 2020 року - ПАТ "ПроКредит Банк".
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб з передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачений законом або договором.