ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа №200/5251/20-а
адміністративне провадження №№К/9901/22073/21, К/9901/21950/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/5251/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Донецької області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2
про визнання незаконними і скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Донецької обласної прокуратури
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року
(головуючий суддя Голубова Л.Б.)
і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Донецької області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2, в якому просив суд:
- визнати протиправним, незаконним і скасувати рішення №244 від 9 квітня 2020 року кадрової комісії №2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки";
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Донецької області №401-к від 4 травня 2020 року;
- зобов`язати прокуратуру Донецької області поновити в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 5 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнути з прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 5 травня 2020 року.
Позов мотивував тим, що позивач з 2003 року працював в органах прокуратури України, займаючи різні посади в органах прокуратури Донецької області, та жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Ба більше, позивач неодноразово заохочувався прокурором Донецької області та Генеральним прокурором України за сумлінне виконання покладених на нього обов`язків, а також постійно підвищував свій кваліфікаційний рівень.
Проте, наказом прокурора Донецької області №401-к від 4 травня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач зазначав, що в оскаржуваному наказі про його звільнення відсутні конкретні підстави його прийняття, передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не відбулось реорганізації, ліквідації чи скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду.
До того ж, позивач зауважував, що Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 не було дотримано порядку проходження атестації прокурорів, адже наполягав на неправомірності проведення двох етапів тестування в один день. А також, зазначав про неналежне виконання обов`язків, покладених на робочу групу під час складання іспитів й про неналежні умови, в яких було проведено відповідну атестацію.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправним, незаконним і скасовано рішення №244 від 9 квітня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки";
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Донецької області №401-к від 4 травня 2020 року;
- зобов`язано прокуратуру Донецької області поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 5 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнуто з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 5 травня 2020 року в розмірі: 101 217 грн 03 коп з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що орган, в якому працював позивач (прокуратуру Донецької області) не ліквідовано, код ЄДРПОУ не змінено, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу, в якому позивач обіймав посаду, станом на час його звільнення.
До того ж, факту скорочення посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області, а також ліквідації вказаного підрозділу станом на дату звільнення позивача з посади, судом також не встановлено.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 20219 року №113-ІХ (далі - "Закон №113-ІХ") є спеціальним законом у спірних правовідносинах, водночас, положеннями частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), передбачено, що підстави, визначені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон України "Про прокуратуру".
Одночасно, на момент звільнення позивача з посади пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (зокрема, ні його Перехідними положеннями, ні Прикінцевими положеннями) не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Суди також зазначили, що Законом №113-ІХ не внесено змін або доповнень до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, суди дійшли висновку, що позивача звільнено на підставі Закону №113-ІХ, який не регулює статус прокурора, що на переконання судів попередніх інстанцій свідчить про протиправність виданого прокурором Донецької області наказу від 4 травня 2020 року №401-К про звільнення ОСОБА_1 .
Щодо неуспішного проходження позивачем атестації суди зазначили, що ОСОБА_1 набрав 95 балів за вербальним блоком, 89 балів за абстрактно-логічним блоком, а середній арифметичний бал склав 92 бали за результатом тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, що менше ніж встановлений наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року №105 прохідний бал 93. Отже, позивач не пройшов іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, оскільки не добрав 1 бал.
Проте, суди зауважили, що рішення кадрової комісії №2 від 9 квітня 2020 року №244, яким позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію, не містить мотивів та аргументів його прийняття. Відсутність мотивів у рішенні є підставою для його скасування.
До того ж, суди зауважили, що ОСОБА_1, а також іншими прокурорами, які проходили атестацію в цей день, було подано низку звернень до комісії щодо обмеженого часу складання вербального іспиту - 8 хвилин і збоїв у роботі оргтехніки. Проте, комісією не було встановлено підстав для повторного проходження етапу тестування у зв`язку з такими обставинами. Суди в цьому аспекті дійшли висновку, що відповідачі не спростували доводи ОСОБА_1 про те, що під час проведення указаного тестування відбувалися технічні збої в роботі комп`ютера, а отже не спростували, що тестування було проведено об`єктивно.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на роботі, суди дійшли висновку, що оскільки на час розгляду справи нового органу не створено, а орган, в якому працював позивач лише перейменовано, іншого способу, окрім як поновити позивача на попередній роботі, не існує. За таких обставин позивач був поновлений на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області та органів прокуратури.
З підстав встановлення факту незаконності звільнення ОСОБА_1, на користь позивача судами також було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахований відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора і Донецька обласна прокуратура звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У червні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що ОСОБА_1 було поставлено свій підпис у відомості, в якій відображено його результат за наслідками другого етапу атестації, а саме: 92 бали. Будь-яких зауважень з боку позивача у примітках до цієї відомості щодо процедури і порядку проходження іспиту ним не зазначено. Така обставина, на думку Офісу Генерального прокурора, свідчить про те, що позивач підтвердив достовірність таких відомостей.
До того ж, скаржник зауважує, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам встановленим Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 (далі - "Порядок №221"), зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування, а саме: набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички 92 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Скаржник зауважує, що такі рішення про неуспішне проходження атестації є типовими, а їхня форма затверджена додатком до Порядку №221.
Скаржник також звертає увагу, що з метою фіксації будь-яких причин неможливості проходження атестації кандидатом, незалежних від членів комісії і прокурора, протоколом засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 лютого 2020 року №1 було затверджено форму відповідного акту про дострокове завершення тестування (додаток №3 до цього протоколу). Такий акт слугує двостороннім засобом фіксації виявлених недоліків під час проходження тестування, а також є підставою для допущення до повторного тестування. Проте, такий акт при проходженні позивачем тестування не складався, більше того, даними системи зафіксоване завершення ОСОБА_1 відповідного тестування (тобто тестування позивачем не було завершено достроково).
Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів як причини незаконності звільнення позивача, скаржник вбачає необґрунтованим, адже підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади, зокрема, у регіональних прокуратурах, звільняються, відповідно, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Ця норма є спеціальною відносно інших нормативно-правових актів, а тому висновок судів, що для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" має відбутись ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів є помилковим.
До того ж, скаржник зауважує про безпідставність поновлення позивача на рівнозначній посаді у Донецькій обласній прокуратурі, адже позивач проходив службу в прокуратурі Донецької області. З огляду на це, суди попередніх інстанцій, на переконання скаржника, неправильно застосували частину першу статті 235 КЗпП України. Також, звертає увагу, що поновлення позивача на рівнозначній посаді саме в Донецькій обласній прокуратурі оминає процедуру, передбачену Законом №113-ІХ.
Також, скаржник не згоден з розміром стягнутого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки у період з 4 травня 2020 року до 8 травня 2020 року позивач перебував на лікарняному, і саме 9 травня 2020 року, а не 5 травня 2020 року, як зазначив суд, може бути початком перебігу строку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на це, відповідач здійснив свій альтернативний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого прострочення виплати складає 85 робочих днів, і за період з 9 травня 2020 року до 10 вересня 2020 року становить: 96 667 грн 95 коп.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції не був врахований при вирішенні спору правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, відповідно до якого неподання заяви прокурором до Генеральної прокуратури України про переведення до Офісу Генерального прокурора є підставою для звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Офіс Генерального прокурора покликається на неврахування судами попередніх інстанцій при застосуванні статті 235 КЗпП України правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2018 року в справі №П/9901/101/18, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 4 липня 2018 року в справі №826/12916/15, від 6 березня 2019 року в справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року в справі №826/751/16, від 27 червня 2019 року в справі 826/5732/16, від 26 липня 2019 року в справі №826/8797/15, від 9 жовтня 2019 року в справі №П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року в справі №821/3736/15-а, від 22 жовтня 2019 року в справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року в справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року в справі №9901/226/19, від 7 липня 2020 року в справі №811/952/15.
До того ж, скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій норми матеріального права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: підпункту 2 пункту 17, підпункту 2 пункту 19, підпункту 6 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ; пункту 7, підпункту 2 пункту 8 розділу І, пункту 6 розділу ІІІ. Підпункту 2, 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221; пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233.
Верховним Судом ухвалою від 22 липня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора не надали. Копію ухвали Верховного Суду від 22 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора отримала 26 липня 2021 року, Донецька обласна прокуратура - 27 липня 2021 року.
У червні 2021 року Донецька обласна прокуратура також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Доводи касаційної скарги Донецької обласної прокуратури зводяться до того, що процедура проведення позивачем атестації була дотримана. Підставою проведення цієї атестації є положення Закону №113-ІХ. Скаржник зазначає, що у своєму зверненні до голови Другої кадрової комісії від 3 березня 2020 року ОСОБА_1 підтвердив, що пройшов тестування і набрав 92 бали, а також зауважив, що з невідомих йому причин набрав непрохідний бал можливо через втому, можливо з інших причин, які пов`язані з комп`ютерною програмою.
До того ж, скаржник зазначив, що з протоколу засідання Другої кадрової комісії з атестації від 9 квітня 2020 року вбачається, що другим питанням порядку денного був розгляд звернення ОСОБА_1 про повторне проходження тестування. Члени комісії з цього питання дійшли висновку, що позивачем було завершено тестування, під час проходження тестування акти щодо припинення його припинення не складались, прокурор заяв щодо стану свого здоров`я, з метою перенесення дати іспиту, до комісії завчасно не подавав, отже підстави для повторного проходження ОСОБА_1 етапу тестування не було встановлено.
Також скаржник зауважив, що підстава звільнення позивача сформульована відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ. Зауважує, що рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним Закону №113-ІХ чи окремих його положень не ухвалювалось.
Донецька обласна прокуратура зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №200/13482/19-а, відповідно до якого "неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
До того ж, скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій норма матеріального права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: пункту 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації; пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок №221 і визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
Верховним Судом ухвалою від 5 серпня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу Донецька обласна прокуратура не надали. Копію ухвали Верховного Суду від 5 серпня 2021 року про відкриття касаційного провадження Офіс Генерального прокурора і Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора отримали 11 серпня 2021 року, ОСОБА_1 - 13 серпня 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури з 29 грудня 2003 року на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 .
Позивачем в добровільному порядку надано заяву про намір пройти атестацію, що не спростовується сторонами.
9 квітня 2020 року Кадровою комісією №2 стосовно позивача прийнято рішення №244 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, відповідно до якого ОСОБА_1 за результатом складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв`язку з чим його не допущено до наступних етапів атестації. Зокрема, в рішенні зазначено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
Наказом прокурора Донецької області від 4 травня 2020 року №401-к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - "Закон").
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
За текстом Закону України "Про прокуратуру" слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.