ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 480/7097/20
адміністративне провадження № К/9901/23607/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Вищого антикорупційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (у складі головуючого судді Кравченка Є.Д.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (у складі колегії: судді-доповідача Ральченка І.М., cуддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.) у справі №480/7097/20
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вищого антикорупційного суду (далі - відповідач), в якій просила:
визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року;
зобов`язати Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 - без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" № 553-ІХ;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
зобов`язати Вищий антикорупційний суд як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
2. Позовні вимоги, окрім іншого, мотивовані тим, що суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року позивачу нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав та гарантій.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 позов задоволено частково.
Зобов`язано Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" № 553-ІХ. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, відповідач діяв не в спосіб та не в межах, встановлених Конституцією України та Законом України Про судоустрій і статус суддів.
5. Суди попередніх інстанцій вказували, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з квітня по серпень 2020 року не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати не було.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII; набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553-ІХ не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
7. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Вищий антикорупційний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №480/7097/20 в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у правовідносинах, що виникли в цій справі та стосуються здійснення нарахування й виплати суддівської винагороди вищим спеціалізованим судом, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України; здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; зобов`язаний у відповідних бюджетних відносинах застосувати бюджетне законодавство і забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, таких норм права: частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України, частини другої статті 4, пункту 7 частини п`ятої статті 22, статей 23 і 116 Бюджетного кодексу України, статті 135 Закону №1402-VІІІ, статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про державний бюджет України на 2020 рік" у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
9. Крім цього, підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає пункти 1, 2 частини другої статті 353 КАС України, а саме, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
10. Відповідач, зокрема, зазначає, що законодавцем було безальтернативно встановлено вимогу щодо застосування до загальної суми нарахованої суддівської винагороди обмеження, встановленого в частині першій статті 29 Закону № 294-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом № 553-ІХ), шляхом її нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється відповідний карантин, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
11. Відповідач вважає, що у нього були відсутні правові підстави для виплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року всупереч вимогами чинного на той момент законодавства.
12. Касатор зазначає, що як державний орган та головний розпорядник бюджетних коштів у спірних правовідносинах, не мав повноважень надавати оцінку прийнятим Законам на їх відповідність принципам якості та правової визначеності, а також Конституції України.
13. Окрім того, скаржник наголосив, що в поданій відповідачем апеляційній скарзі у цій справі містилось клопотання про здійснення судом апеляційної інстанції розгляду справи за участі відповідача, однак, Другий апеляційний адміністративний суд розглянув цю справу в порядку письмового провадження без виклику осіб. Окрім того, скаржник вказав, що ця судова справа не може бути віднесена до категорії справ незначної складності, враховуючи, що спірні правовідносини стосуються проходження публічної служби особою, яка в значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
14. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Вищого антикорупційного суду до Верховного Суду надійшла 29 червня 2021 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Вищого антикорупційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №480/7097/20.
18. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 відмолено у задоволенні клопотання Вищого антикорупційного суду про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №480/7097/20 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
19. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку попереднього судового засідання за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Вищого антикорупційного суду з 03.05.2019 і по теперішній час, що підтверджується наказом в.о. Голови Вищого антикорупційного суду "Про зарахування до штату суду" від 02.05.2019 № 54/к.
21. З 18.04.2020 до 27.08.2020 позивачу суддівська винагорода нараховувалась і виплачувалася з обмеженням, встановленим статтею 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" № 553-ІХ, що підтверджується довідками Вищого антикорупційного суду від 15.09.2020 №№ 347, 348, 349,350, 351, 352.
22. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась з цим позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
26. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частинами першою, другою статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
29. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
31. Згідно із пунктами 1 та 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
32. Частинами п`ятою, восьмою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
33. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 такого змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
34. Статтею 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.