ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 140/730/20
провадження № К/9901/29772/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (у складі: головуючого судді Дмитрука В.В) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., судді: Глушко І.В., Матковська З.М.) у справі №140/730/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася в суд першої інстанції з позовом до Прокуратури Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 32 395, 97 грн. та зобов`язання виплатити зазначену допомогу, зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 04.12.2019 по день фактичного розрахунку із компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв`язку із порушенням строків їх виплат.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що наказом прокурора Волинської області від 27.11.2019 №371к її звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 03.12.2019, та при проведенні остаточного розрахунку Прокуратурою Волинської області не нараховувалась та не виплачувалась вихідна допомога, передбачена статтею 44 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, а відтак позивач не набула права на її отримання.
5. Суди попередніх інстанцій зазначали, що на виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.); норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №140/730/20 і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. Підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16 щодо наявності права на отримання вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947 щодо врахування останньої правової позиції Верховного Суду під час вирішення тотожних спорів.
8. В обґрунтування касаційної скарги позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справі №823/276/16, зазначає, що Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню КЗпП України. Таким чином, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", вона вважає, що набула право на виплату вихідної допомоги у розмірі, не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.
9. Касатор вважає, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала правова позиція Верховного Суду у справі №823/276/16, однак судами попередніх інстанцій була застосована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31.01.2018 у справі № 820/1119/16.
10. До Верховного Суду від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 09 листопада 2020 року.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №140/730/20.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Волинської області від 27.11.2019 №371к ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 03.12.2019. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплату усіх належних позивачу виплат при звільненні.
16. 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом про надання інформації чи нараховувалась їй вихідна допомога при проведенні остаточного розрахунку та здійсненні належних виплат при звільненні.
17. Прокуратура Волинської області листом від 16.12.2019 №19-259вих19 повідомила позивача, що вихідна допомога не нараховувалась і не виплачувалась у зв`язку з тим, що у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги, а стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку працівникові у разі припинення з працівником трудового договору на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
18. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернулась до суду із даним позовом.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
21. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
22. Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
23. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
24. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
25. Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
26. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
27. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус ; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус ; частину дев`яту статті 252 після слів дисциплінарної відповідальності та звільнення доповнено словами і цифрами а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу .
28. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
29. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
30. Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
31. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.