ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/18850/21
адміністративне провадження № К/990/25491/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (суддя: Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року (судді: Курилець, А.Р., Гінда О.М., Мікула О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2019 - 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача суму грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він проходив військову службу у військовій частині та в період проходження служби з 30 січня 2020 року по 19 лютого 2021 року відповідач нарахував грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року.
Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункту 6 постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, та з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін. При цьому позивач звертає увагу, що порядок дій, які повинні вчинити відповідач, у зв`язку з втратою чинності положеннями пункту 6 постанови № 103 та змін до пункту 4 постанови № 704 не змінився. Позивач вважає, що з 30 січня 2020 року, з наступного дня з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,12,13,14.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3757/20-а, № 240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 постанови № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103 та пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774, які полягають у тому, що, згідно з постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Суди попередніх інстанції вважали, що, згідно з постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
Суди дійшли висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року діяв правомірно.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного адміністративного суду, позивач вернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року і ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту першого частини четвертої статті 328 КАС України.
На переконання позивача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, відповідно до якої з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих, згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих, згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період проходження служби з 30 січня 2020 року по 19 лютого 2021 року.
Відповідно до наказу відповідача (по стройовій частині) № 36 від 19 лютого 2021 року, позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
Листом від 08 жовтня 2021 року, на заяву позивача від 01 жовтня 2021 року, відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 травня 2021 року у справ № 520/5794/2020 року, повідомив позивача про те, що оклади за посадами та званнями військовослужбовців в Збройних Силах України не можуть рахуватись від мінімальної зарплати.
Позивач вважає, що відповідачем неправильно визначено розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, розрахунки посадового окладу позивача мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.