ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28 лютого 2023 року
справа № 160/16529/21
адміністративне провадження № К/990/366/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Шишова О.О., Юрченко В.П.,
за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Никитенка Є. В. в порядку самопредставництва,
представників третіх осіб - не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року (суддя Ніколайчук С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року (судді Божко Л.А., Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.)
у справі №160/16529/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Рух справи
ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) 14 вересня 2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просив суд з урахуванням уточнень від 01 листопада 2021 року, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб, від 12 квітня 2019 року №82093-5353-0464/1 за 2017 рік на суму 163 078, 15 грн, за 2018 рік на суму 200 608,61 грн та №82093-5353-0464 за 2019 рік на суму 244 617,54 грн.
Звертаючись із позовом до суду, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року він придбав у ВАТ "Електропівденмонтаж-3" нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові приміщення, предметом цього договору купівлі-продажу не являється. Договір оренди (суборенди) земельної ділянки за цією адресою площею 2162 кв.м. позивач не укладав, за актом приймання-передачі її не приймав. Отже, у розрахунку земельного податку за 2017-2019 роки контролюючий орган безпідставно визначив площу земельної ділянки у розмірі 2162 кв.м., а фактично під придбаними позивачем у власність будівлями з урахуванням земельної ділянки для їх обслуговування площа земельної ділянки складає 675,6 кв.м., внаслідок цього податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було нараховано земельний податок з фізичних осіб від 12 квітня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у зв`язку з придбанням у власність позивачем нерухомого майна, до нього перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно. Відтак, позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю.
03 січня 2023 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга позивача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року на підставі пункту 1 та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, витребувано справу з суду першої інстанції.
11 січня 2022 року справа №160/16529/21 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України без врахування висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 19 серпня 2022 року у справі №826/10853/16, від 24 квітня 2020 року у справі №820/6621/16. Окрім того, скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в поєднанні з пунктами 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України, вказуючи на недоліки судів попередніх інстанцій при дослідженні доказів у справі.
Скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі №160/16529/21 і передати справу повністю на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
23 січня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
30 січня 2023 року від Дніпровської міської ради (третя особа у справі) надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому представник ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 серпня 2003 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-3 " (Орендатор) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:089:0009 згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 09 квітня 2003 року №126/8.
Земельна ділянка передається в оренду до 09 квітня 2018 року.
11 травня 2006 року та 23 грудня 2008 року укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2003 року.
25 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-3", як продавцем та позивачем, як покупцем укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений.
Відповідно до умов договору ВАТ "Електропівденмонтаж-3" продало, а позивач купив нежитлові будівлі, що складаються: адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б1, б2, б3, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
12 квітня 2019 року керівником податкового органу, згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 цього кодексу, прийняті податкові повідомлення-рішення №82093-5353-0464/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 163078,15 грн, за 2018 рік на суму 200608,61 грн та податкове повідомлення-рішення №82093-5353-0464, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік на суму 244617,54 грн.
Правове регулювання
За статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно пункту 285.1 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Аналіз наведених норм вказує на правильний висновок судів попередніх інстанцій про те, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).
Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Висновки судів попередніх інстанцій
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, застосували наведені норми права до спірних правовідносин з врахуванням висновків, висловлених Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року (справа №819/1365/17), від 18 квітня 2019 року (справа №807/292/18), від 02 липня 2019 року (справа №819/1365/17), керуючись частиною п`ятою статті 242 КАС України.
За висновком судів попередніх інстанцій до позивача, як нового власника об`єкта нерухомості переходить встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
Встановивши, що позивач є власником нерухомого майна - адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б№, бІ, бі, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач є суб`єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться придбане ним майно, тому він повинен був сплачувати плату за землю у відповідності до ПК України.
За висновком судів попередніх інстанцій позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю, на якій розташоване придбане ним майно.
Пункт 286.5 статті 286 ПК України є підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Оцінюючи питання щодо нормативної грошової оцінки землі, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Згідно Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (рішенням Дніпропетровської міськради від 15 липня 2015 року № 4/65 введено в дію з 01 січня 2016 року нормативну грошову оцінку, яка діяла протягом 2016- 2020 років включно).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року (абзац перший пункту 289.2 статті 289).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель ( К і ) визначається за формулою: Кі І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Вирішуючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18. В цій постанові установлено, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі листа Держгеокадастру, що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка). Колегія суддів Верховного Суду у справі № 804/886/18 зазначила, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, із якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.