ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/2046/22
адміністративне провадження № К/990/32221/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2046/22
за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, постановлену суддею Брильовським Р.М.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів: Гуляка В. В., Ільчишин Н.В.,
УСТАНОВИВ:
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Франківського ВДВС м.Львова від 09.04.2001.
2. В обґрунтування позову позивач указує про наявність в реєстрі Першої державної нотаріальної контори м. Львова обтяження на все його майно на підставі постанови Франківського ВДВС від 09.04.2001, що позбавляє позивача права на відчуження земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності. Як пояснює позивач, оскаржуваною постановою було накладено арешт лише на квартиру АДРЕСА_1 на підставі виконавчого листа Франківського районного суду від 26.12.2000. Водночас постановою Франківського ВДВС м.Львова від 27.02.2008 було постановлено зняти арешт із вказаної квартири. Ураховуючи наявність постанови від 27.02.2008 позивач уважає, що наявні підстави для зняття арешту з належного йому майна на підставі частини п`ятої статті 13, частини п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", про що він звернувся до Франківського ВДВС м.Львова із відповідними заявами від 23.12.2021 та від 11.01.2022. Також позивач 12.01.2022 звернувся до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м.Львові та додав усі необхідні документи, що давали підстави для вирішення його заяви в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 13, частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Проте, відповідач рішення про зняття арешту із усього рухомого і нерухомого майна позивача не прийняв.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1, що заявлені ним позовні вимоги відносяться до юрисдикції загальних судів та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
3.1. Відмовляючи у відкритті провадження з вищеозначених підстав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо оскарження постанов винесених в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, прийнятого, зокрема, в порядку цивільного судочинства повинні вирішуватися за загальними правилами, встановленими частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а саме судом який видав виконавчий документ.
3.2. Судами попередніх інстанцій зазначено, що цей спір фактично стосується порушення прав особи під час виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, в якому позивач є стороною виконавчого провадження, а тому такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
3.3. Такі висновки судів грунтуються на положеннях частини першої статті 447 ЦПК України, згідно яких сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
3.4. Проаналізувавши положення статті 74 Закону № 1404-VIII суди обох інстанцій констатували, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стороною виконавчого провадження до адміністративного суду лише в разі відсутності у законі іншого порядку судового оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ, якщо з позовом звернулася сторона виконавчого провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
4. До Верховного Суду 18.11.2022 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/2046/22, у якій скаржник просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5. Ця касаційна скарга подана на підставі частини другої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
5.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на частину першу статті 170 КАС України та відмовляючи у відкритті провадження, дійшов висновку, що цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий лист, однак позивач не оскаржує дії виконавців, а просить скасувати акт виконавчої служби, як протиправний.
5.2. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, скаржник зауважує, що ці висновки є помилковими, оскільки констатуючи про з`ясування судом першої інстанції суті спірних правовідносин та всебічне дослідження доказів сторін, суд апеляційної інстанції не зважив на те, що провадження у справі не було відкрито. Крім того, як стверджує скаржник, висновки суду апеляційної інстанції, що позивач є боржником у спірних правовідносинах є також безпідставними.
5.3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, і на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 308 КАС України в частині недослідження постанови Франківського ВДВС м.Львова від 27.02.2008, якою знято накладений оскаржуваною постановою арешт на майно та витягу з реєстру Першої державної нотаріальної контори. Також в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції не повідом позивача про дату та час розгляду апеляційної скарги.
6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Дашутін І.В., Яковенко М.М.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2022 задоволено заяви суддів Гімона М.М., судді: Дашутіна І.В., Яковенка М.М. про самовідвід. Відведено суддів Гімона М.М., судді: Дашутіна І.В., Яковенка М.М. від розгляду справи №380/2046/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022, а матеріали касаційної скарги передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді.
8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.11.2022 № № 1795/0/78-22, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Білак М.В., Загороднюк А.Г.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2022 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційної скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.02.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 отримано відповідачем 03.01.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937195165. Водночас від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
13. Згідно ухвали Верховного Суду від 28.12.2022 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 170 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.
14. Положеннями частини першої статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
15. Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
16. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
18. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
19. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
20. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.