ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа №160/13387/19
касаційне провадження № К/9901/28104/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сафронова С.В.; судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)
у справі № 160/13387/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський авторемонтний завод"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський авторемонтний завод" (далі - ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2019 року № 0008570517, від 03 грудня 2019 року № 0008600517, від 03 грудня 2019 року № 0008611418, від 03 грудня 2019 року № 0008560517.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 березня 2020 року в задоволенні позовної заяви відмовив з огляду на те, що платник не зазначив жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності сторін цих операцій, звичність розглядуваних операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, чи інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про факт вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу на те, що реальність сформованих витрат та податкового кредиту ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" з його контрагентом не підтверджено належними первинними документами, які б засвідчували господарську мету, об`єктивну необхідність та економічну доцільність отримання агентських послуг зі збуту продукції.
Верховний Суд ухвалою від 30 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
11 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2019 року № 4205/04-36-05-17/05461390.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання послуг зі збуту продукції в Приватного підприємства "Агробазіс" з огляду на непідтвердження фактичного здійснення цих операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 03 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008611418, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 144401,00 грн за основним платежем та 36100,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0008570517, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 169609,00 грн за основним платежем та 42402,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0008600517, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169630,00 грн; № 0008560517, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24763,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.