ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 814/4355/15
касаційне провадження № К/9901/39593/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (головуючий суддя - Димерлій О.О., Єщенко О.В., Домусчі С.Д.) у справі за позовом Приватного підприємства "Євродор" до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Приватне підприємство "Євродор" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 №0000942201, №0000952201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Промінвест-Групп", ПП "Ідеал Маркетинг", ПП "Мегаджоб", ТОВ "Райспром", ТОВ "Фокус Трейд", ТОВ "ХЗГС", ФГ "Артур", ТОВ "Дельта-принт", ТОВ "Родеф", ТОВ "Стандарт Ойл", ТОВ "Промінвест-Групп", ТОВ "Будресурс-К", СФГ "Артур",, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Також зазначає, що правовідносини позивача з ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ", ТОВ "РОДЕФ", ПП "Стандарт Ойл" були предметом дослідження у справі №814/744/14, за наслідками розгляду якої судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій зазначені правовідносини визнані такими, що мали реальний характер.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 07.07.2015 №0000942201, №0000952201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 4 392 644, 09 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 098 161, 53 грн. У решті позову відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Промінвест-Групп", ПП "Ідеал Маркетинг", ПП "Мегаджоб", ТОВ "Райспром", ТОВ "Фокус Трейд", ТОВ "ХЗГС", СФГ "Артур", ТОВ "Дельта-принт", ТОВ "Родеф", ТОВ "Стандарт Ойл", ТОВ "Промінвест-Групп", СФГ "Артур", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення у визначеній частині підлягають скасуванню.
Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем безпідставно сформовані витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Будресурс-К", оскільки вироком Автозаводського районного суду м. Кремечука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к встановлено, що зазначене товариство створено та задіяне для прикриття незаконної діяльності, а особу, яка є засновником та власником вказаного контрагента визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України за створення фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Будресурс-К".
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав: наявності негативної інформації відносно деяких контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача; відсутності у зазначених юридичних осіб кваліфікованого персоналу, достатніх трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; наявності недоліків у товарно-транспортних накладних; відсутності належних первинних документів, зокрема по деяким господарським операціям: відомостей на заправку техніки, робочих нарядів працівникам на виконання робіт, дорожніх листів на виконання транспортних робіт, повідомлення про початок виконання робіт з ремонту дороги.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідачем 06.12.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 08.10.2020 №556, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39555695) на Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44104027).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт від 16.06.2015 №18-2201/35685424 (далі у тексті - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015:
№0000942201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 304 824, 70 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 3 536 549, 70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 768 275, 00 грн;
№0000952201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5 717 663, 00 грн, з яких за основним платежем у сумі 4 574 130, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 143 533, 00 грн.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Підприємством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.
Такий висновок зроблено контролюючим органом на підставі того, що на вказаних вище підприємствах відповідно до звітів форми 1-ДФ працювало недостатньо працівників, з аналізу номенклатури податкових накладних цих підприємств вбачається, невідповідність придбаних товарів та послуг та реалізованих товарів та послуг ("підміна товару"), у субпідрядника відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби інші умови ведення господарською діяльності. З посиланням на наявність довідок про відсутність за місцем знаходження та актів про неможливість проведення зустрічної звірки, контролюючий орган зазначає, що підприємства-контрагенти не знаходяться за своїми адресами, мають у ланцюгах своїх постачальників фіктивні підприємства. Також відповідач зазначає про відкрите кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України стосовно службових осіб ТОВ "Будресурс-К".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).