ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 822/49/17
касаційне провадження № К/9901/39351/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (головуючий суддя - Польовий О.Л., судді - Лабань Г.В., Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді - Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі за позовом Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Славутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий орган) подала до суду позов до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького (далі - відповідач, платник), Міністерства оборони України, в якому просила стягнути з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок належної йому готівки в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 994 558, 52 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Інспекція посилається на наявність у платника податкового боргу в сумі 994558,00 грн, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань з плати за землю. Ужиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання платнику податків податкової вимоги, не призвели до його погашення.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.02.2017, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом ухвалою від 20.04.2017, адміністративний позов задовольнив, стягнув з відповідача податковий борг в сумі 994 558, 52 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок належної йому готівки в дохід Державного бюджету України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених в судовому процесі обставин щодо несплати відповідачем податкових зобов`язань у зазначеній сумі, яка була самостійно ним узгоджена в податкових деклараціях з плати за землю, та направлення податковим органом на адресу відповідача податкової вимоги.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд або прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що: Міністерство оборони України не врахувало у бюджеті асигнування на сплату земельного податку; відповідач є державною установою, яка фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою частиною Збройних Сил України, створеною Міністерством оборони України, є неприбутковою організацією; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов`язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.02.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подавав податкові декларації з плати за землю.
За відповідачем рахується податковий борг в сумі 994 557, 52 грн, а саме:
по земельному податку по Плесенській сільській раді в розмірі 453 327, 93 грн, з яких 436 459, 44 грн самостійно задекларованих та не сплачених відповідно до податкової декларацією за вх. № № 9020591452 від 19.12.2016 та 6 868, 49 грн пені нарахованої на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань;
по земельному податку по м. Шепетівка в розмірі 541 230, 59 грн, з яких 538 758, 17 грн самостійно задекларованих та не сплачених відповідно до податкових декларацій за вх. №9019646464 від 20.02.2015, вх. № 9070832835 від 16.04.2015, вх. №9021708004 від 20.02.2016, вх. № 9034457307 від 14.03.2016, вх. № 9063782103 від 25.04.2016, вх. №9198626717 від 21.10.2016 та 2 472, 42 грн пені нарахованої на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань.
На виконання положень статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та з метою добровільного погашення заборгованості контролюючим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 12.03.2015 форми "Ю" № 142-25, яка ним не була оскаржена та не скасована. Однак, вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Судовими інстанціями також установлено та підтверджено матеріалами у справі, що станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, податковий борг в розмірі 994 558, 52 грн відповідачем не сплачений.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).
Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.