ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 813/1573/16
касаційне провадження № К/9901/39489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя - Ланкевич А.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом Комунального підприємства "Червоноградводоканал" до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Червоноградводоканал" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду із позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому, з урахувань уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000861500, №0000871500.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на відсутність у Інспекції правових підстав для застосування до Підприємства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки Підприємство в межах строків, встановлених ПК України сплатило самостійно узгоджені податкові зобов`язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у встановлений законом строк, визначені платником самостійно у податкових деклараціях з екологічного податку (із урахуванням уточнюючих декларацій) та контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення платником строків сплати податкових зобов`язань.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 19.02.2016 №0000861500, №0000871500.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суми самостійно визначених грошових зобов`язань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі, оскільки останній день подання Підприємством податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припав на вихідний день (10.05.2014 - субота), відтак граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем (12.05.2014 - понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов`язання платником, що не було пропущено платником, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті підлягають скасуванню.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували, що внаслідок несплати Підприємством податкових зобов`язань в інтегрованій картці позивача виникла заборгованість, яка послідовно збільшувалась на суму самостійно визначених грошових зобов`язань згідно податкових декларацій з екологічного податку, при цьому платежі, якими позивач сплачував поточні податкові зобов`язання відповідно до податкових декларацій за вказаний податковий період, відповідач щоразу зараховував у рахунок сплати заборгованості відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України.
У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 28.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У справі, яка розглядається суди установили, що Інспекцією проведено камеральну перевірку дотримання Підприємством вимог статті 57 ПК України за період з 12.05.2013 по 22.05.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 10.02.2016 № 68/13-13-15-0028/00185347 (далі у тексті - акт перевірки).
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату Підприємством самостійно визначеного грошового зобов`язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти, чим порушено вимоги статті 57 ПК України, а саме: із затримкою до 30 календарних днів у сумі 72 486, 30 грн та більше 30 календарних днів у сумі 22 701, 40 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідно до статті 126 ПК України, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000861500, №0000871500, якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 10% у сумі 7 248, 63 грн та у розмірі 20% у сумі 4 540, 28 грн, відповідно. За наслідками адміністративного оскарження рішеннями Головного управління ДФС у Львівській області від 18.03.2016 та ДФС України від 22.04.2016 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Також судами установлено, що 09.02.2012 Підприємством подано податкову декларацію з екологічного податку за IV квартал 2011 року №9015667503, у якій нараховано податку у сумі 23 362, 44 грн. Позивачем вказану у декларації суму сплачено 15.02.2012 відповідно до платіжного доручення № 96. У зв`язку із тим, що податкова декларація за 4 квартал 2011 року не відобразилась в особовій картці платника податку, як наслідок в такій, станом на 31.12.2012, відображено переплату податкового зобов`язання в сумі 23 362, 44 грн.
У подальшому, Підприємством подано уточнену податкову декларацію екологічного податку за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013, відповідно до якої сума збільшеного податкового зобов`язання становить 23 362, 44 грн, що сплачена за рахунок вищезазначеної переплати. Водночас, позивачем, на підставі підпункту а абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України, визначено суму штрафу у розмірі 3% від суми недоплати, що складає 700, 87 грн, яка була сплачена позивачем 07.02.2013 відповідно до платіжного доручення № 962.
Платником при заповненні уточненої декларації за IV квартал 2011 року, окрім суми податку, яка збільшує податкове зобов`язання, помилково заповнено колонку сума нарахованого податкового зобов`язання, у показнику 1.1.3 якої задекларовано до сплати 23 362, 44 грн; граничний термін сплати 12.05.2013. Виявлена помилка була виправлена Підприємством шляхом подання уточнюючої декларації за IV квартал 2011 року №9017239326 від 30.08.2013.
08.05.2013 платником подано податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2013 року №9026626669, у якій задекларовано до сплати суму податку в розмірі 36 123, 79 грн, граничний термін сплати 20.05.2013. Сума нарахованого податкового зобов`язання сплачена кількома платежами в розмірах 5 000, 00 грн, 20 123, 09 грн та 11 000, 00 грн відповідно до платіжних доручень від 20.05.2013 № 21, № 98, №290 відповідно.
Згідно з даними облікової картки платника податків, вказані суми коштів спрямовано податковим органом в рахунок сплати грошового зобов`язання позивача, що виникло за уточненою податковою декларацією за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013.
06.08.2013 платником подано податкову декларацію з екологічного податку за І півріччя 2013 року №9048004303, у якій задекларовано до сплати суму податку в розмірі 33 638, 58 грн, граничний термін сплати 19.08.2013. Сума нарахованого податкового зобов`язання сплачена двома платежами в розмірах 11 300, 00 грн та 22 338, 58 грн відповідно до платіжних доручень від 18.08.2013 №166, від 19.08.2013 №214 відповідно. Суми за вказаними платіжними дорученнями спрямовані податковим органом на погашення податкового боргу згідно з декларацією за І квартал 2013 року №9026626669 від 08.05.2013, який на момент сплати (19.08.2013) був наявний у позивача. Сплата грошового зобов`язання, самостійно визначеного у податковій декларації за І півріччя 2013 року відбулась із затримкою у 11 календарних днів відповідно до платіжного доручення від 30.08.3013 №183 в розмірі 200, 00 грн та за рахунок зменшеної суми податкового зобов`язання в сумі 23 005, 20 грн відповідно до уточнюючої декларації за IV квартал 2011 року №9017239326 від 30.08.2013.
Як зазначалось вище, 30.08.2013 позивачем подано уточнену податкову декларацію з екологічного податку за IV квартал 2011 року №9017239326, згідно з якою зменшено суму податкового зобов`язання у розмірі 23 362, 44 грн на суму, яка помилково зазначена в уточненій податковій декларації з екологічного податку за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013 у колонці "сума нарахованого податкового зобов`язання", у показнику 1.1.3.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (абзац 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Пунктом 49.18.2 статті 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. (пункт 87.9 статті 87 ПК України).