ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 820/277/17
адміністративне провадження № К/9901/31989/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (головуючий суддя Бондар В.О., судді Калитка О.М., Калиновський В.А.) у справі №820/277/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Інвест Плюс" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Інвест Плюс" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, податковий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402.
Мотивуючи позовну заяву, Товариство посилалось на помилковість тверджень відповідача про безпідставне формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, правовідносини з яким були предметом перевірки, які, на думку податкового органу, не відбулися; натомість виконання таких господарських операцій підтверджуються сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2017, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи в повній мірі відображають фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Коралсіті" у періоді, що перевірявся. Зазначили, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства спростовані під час вирішення спору, а наявність кримінального провадження за відсутності обвинувального вироку, не може бути прийнято як доказ нереальності господарських операцій, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, обґрунтовуючи яку, вказує на недотримання при їх ухваленні вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, адже суди залишили поза увагою та не надали правової оцінки висновкам акта документальної позапланової перевірки від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228, на яких наголошувалось як в запереченнях на позовну заяву, так і апеляційній скарзі стосовно неможливості надання контрагентом позивача - ТОВ "Коралсіті" послуг відповідно до договору про проведення рекламної компанії від 30.01.2015 №КС-30, про що свідчить наявна податкова інформація, згідно якої це товариство використовується для надання безпідставної податкової вигоди третім особам. Додатково вказує на те, що подані позивачем первинні документи не містять детального змісту господарської операції, а з фотозвітів неможливо ідентифікувати власника рекламних щитів; крім того, посилається на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015, та результати обшуку (протокол обшуку від 22.03.2016), які підтверджують висновки акта перевірки. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у зв`язку із отриманням ухвал Солом`янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 та від 01.08.2016 відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс" по взаємовідносинам з ТОВ "Коралсіті" за період березень 2015 року, за результатами якої складений акт від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228.
За висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 236515,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Коралсіті" в березні 2015 року; пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", схваленого Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, статті 135 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 212863,00 грн.
Податковий орган, мотивуючи факт порушення позивачем податкового законодавства при відображенні у бухгалтерській та податковій звітності результатів взаємовідносин з ТОВ "Коралсіті" при придбанні позивачем рекламних послуг, посилався на отримання податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 №471/10-13-22-05/39472353, згідно із якою дане товариство відсутнє за місцезнаходженням; має явні ознаки ризикового ведення господарської діяльності, який здійснює постачання сумнівного податкового транзиту; види послуг, реалізованих у березні 2015 року не відповідають видам послуг, які були придбані в цей період; зареєстровані податкові накладні на продаж послуг, які не притаманні основному виду діяльності та без їх придбання; з поданих Товариством фотозвітів неможливо ідентифікувати власника рекламних щитів.
Податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 354772,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 236515 грн. та штрафними санкціями - 118257 грн.; від 04.10.2016 №0004121402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 212863 грн.
Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області, а згодом до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.12.2016 №27642/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення - рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004121402 та у відповідній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги; податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004111402 - залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.
Предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.