УХВАЛА
15 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 908/5825/15
Провадження № 12-2гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року (суддя Черкаський В. І.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 грудня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.)
за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - начальник ВПВР у Запорізькій області)
у справі № 908/5825/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" (далі - ТОВ "Кремнійполімер", стягувач)
до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (далі - ЗДП "Кремнійполімер", боржник)
про стягнення збитків,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року у справі № 908/5825/15 задоволено позов ТОВ "Кремнійполімер" до ЗДП "Кремнійполімер" про стягнення збитків. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 921 500,64 грн збитків та 182 700,00 грн судового збору. 29 грудня 2015 року судом видано відповідний наказ на виконання рішення суду.
22 лютого 2021 року ТОВ "Кремнійполімер" звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби, у якій просило визнати протиправною бездіяльність начальника ВПВС у Запорізькій області та зобов`язати його вжити за виконавчим провадженням № 60734902 заходів для виконання судового рішення, передбачених статтею 4 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та безпідставністю поданої скарги, оскільки скаржником не доведено бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та не подано належні докази в обґрунтування законності вимог цієї скарги. Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що на теперішній час відсутні підстави для повернення виконавчого документу, що унеможливлює звернення керівника органу державної виконавчої служби до органів казначейства у порядку статті 4 Закону № 4901-VI із поданням документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів.
У січні 2022 року стягувач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою на вказані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновки ЄСПЛ у справах "Савіцький проти України", "Глоба проти України" та "Чіжов проти України", в яких наголошено про недопустимість невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Кремнійполімер" зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційний господарський суд ухвалою від 27 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Ухвалою від 23 травня 2022 року Касаційний господарський суд зупинив касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1525/16. Ухвалою від 12 січня 2023 року Касаційний господарський суд поновив касаційне провадження у зв`язку із закінченням Великою Палатою Верховного Суду перегляду в касаційному порядку справи № 908/1525/16.
Ухвалою від 24 січня 2023 року Касаційний господарський суд передав справу № 908/5825/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, у зв`язку із наявністю у справі виключної правової проблеми.
Мотивуючи наявність у справі виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд зазначив таке. Судова колегія за розглядом справи № 908/5825/15 погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду про незастосовність передбачених Законом № 4901-VI гарантій щодо виконання судових рішень до державних підприємств, які включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Однак, Касаційний господарський суд враховує, що Закон № 4901-VI було прийнято 05 грудня 2012 року, натомість Закон України № 2269-VІІІ "Про приватизацію державного і комунального майна" (яким значно розширено можливості продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств у випадку включення їх Фондом державного майна України до переліку об`єктів на приватизацію) було прийнято законодавцем лише 18 січня 2018 року, а статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 12 (за яким виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації) згідно із Законом № 2269-VIII від 18 січня 2018 року.
Таким чином, до внесення відповідних законодавчих змін передбачені Законом № 4901-VI державні гарантії щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації, були застосовні до 18 січня 2018 року у спірних правовідносинах у цій справі № 908/5825/15, що є подібними правовідносинам у справі № 908/5825/15, яку розглянула Велика Палата Верховного Суду. При цьому, колегія суддів вважає, що неоскарження дій виконавця чи теоретична можливість виконати рішення у процедурі банкрутства не виключало за відповідних обставин (якими є невиконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина друга статті 4 Закону № 4901-VI) у період перебування боржника у процедурі санації до дати визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що зумовлювало закінчення виконавчого провадження (на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час закриття визнання боржника - ЗДП "Кремнійполімер" банкрутом)) обов`язку держави, передбаченого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", щодо забезпечення гарантій виконання судових рішень про стягнення боргу з державних підприємств, які не можуть відповідати за своїми зобов`язаннями власним майном, оскільки відчуження такого майна було заборонено державою.
У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду вказану правову проблему не досліджувала у справі № 908/1525/16, оскільки у зазначеній справі судами не було встановлено, а матеріали справи не містили доказів звернення ТОВ "Кремнійполімер" до виконавця про виконання наказу суду за первісно виданим наказом суду від 18 липня 2016 року або доказів звернення до керуючого санацією.
На відміну від обставин справи № 908/1525/16, з матеріалів цієї справи № 908/5825/15 вбачається, що ТОВ "Кремнійполімер" (позивач у спорі та стягувач у виконавчому провадженні) 24 лютого 2016 року пред`явив до виконання судовий наказ на виконання рішення суду у справі № 908/5825/15, а 31 січня 2017 року подав заяву про задоволення вимог у ліквідаційній процедурі боржника ЗДП "Кремнійполімер" у справі № 12/58/09. Однак, судове рішення не було виконано ні через судового виконавця шляхом пред`явлення 24 лютого 2016 року наказу суду до виконання (коли боржник перебував у процедурі санації, а відтак мораторій на задоволення поточних вимог кредиторів не поширювався) до 30 листопада 2016 року - дати ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом (що мало наслідком закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до господарського суду, який прийняв таку постанову, відповідно до вимог пункту 8 частини першої та частини п`ятої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції), ні в ліквідаційній процедурі боржника.
За наведених вище обставин та мотивів, колегія суддів вважає, що правова проблема у спірних правовідносинах полягає не лише у з`ясуванні правомірності передбаченого законом обмеження з 18 січня 2018 року права власності у вигляді зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника - державного підприємства (що було досліджено у подібних правовідносинах Великої Палатою Верховного Суду та викладено у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16), а й у незабезпеченні державних гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації, саме протягом того часу (до 18 січня 2018 року), коли такі гарантії поширювались на спірні правовідносини.
Касаційний суд також вважає, що внесення державою упродовж тривалого часу законодавчих змін у регулювання правового статусу державних підприємств, зокрема й у питані приватизації державних підприємств, питанні можливості та специфіки застосування до таких підприємств процедур банкрутства, зумовили юридичну невизначеність стану позивача щодо реалізації інтересу у виконанні ухваленого на його користь рішення суду й отриманні присуджених коштів, оскільки чинне судове рішення залишилось не виконаним понад 5,5 років. З іншого боку, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення положень Конвенції та висновків ЄСПЛ, що є джерелом права у відповідності до вимог статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.