ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 372/2485/20
провадження № 51-3344км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданої ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12019110230001115, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
котру визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК, та виправдано.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Органом досудового розслідуванняОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, перебуваючи на посаді голови Обухівської районної ради Київської області відповідно до рішення Обухівської районної ради Київської області № 1062.44.VII від 11 жовтня 2019 року, згідно з положеннями пунктів 6, 7 cт. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування", будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції місцевого самоврядування і обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, які були їй надані органом місцевого самоврядування, незаконно звільнила громадянку ОСОБА_8 з посади керуючої справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, керуючись особистим мотивом, який полягав у наступному.
Так, ОСОБА_6 разом із громадянином ОСОБА_9 брали участь у позачергових виборах до Верховної Ради України ІХ скликання як кандидати в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 94 (в який входить і територія Обухівського району Київської області). За результатами виборів, оголошених Центральною виборчою комісією, ОСОБА_9 був обраний переможцем по одномандатному виборчому окрузі № 94, при цьому ОСОБА_6 зайняла третє місце.
Водночас під час проведення виборчого процесу ОСОБА_8 підтримувала ОСОБА_9 та в подальшому його діяльність, спрямовану на протидію протиправним діям та бездіяльності посадових осіб і депутатів Обухівської районної ради Київської області. Зокрема, за зверненням ОСОБА_9 до правоохоронних органів щодо можливого порушення виборчого законодавства, захоплення влади, підкупу депутатів розпочато кримінальні провадження. У цих зверненнях останній також вказував на можливу причетність до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .
Зазначені обставини, на думку обвинувачення, вказують на наявність особистого мотиву ОСОБА_6 та неприязних відносин до осіб, які підтримували народного депутата України ОСОБА_9 під час передвиборчої кампанії, у тому числі ОСОБА_8 .
Також установлено, що 15 жовтня 2019 року керуюча справами виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_8 у ранковий час звернулась до КНП ОМР "Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" у зв`язку із погіршенням стану свого здоров`я та після огляду лікарем вказаного закладу останній відкрито лист тимчасової непрацездатності. Про цей факт ОСОБА_8 повідомила головного спеціаліста з питань кадрової роботи та діловодства відділу виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_10, яка в свою чергу повідомила голову Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_6 .
У зв`язку з цим 15 жовтня 2019 року в невстановлені органом досудового розслідування час та місці у ОСОБА_6, як голови Обухівської районної ради Київської області, виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення законодавства про працю, а саме незаконне звільнення ОСОБА_8 з особистих мотивів, які виразилися у неприязному відношенні до останньої.
В цей же день ОСОБА_6, будучи наділеною організаційно-розпорядчими обов`язками координувати та контролювати діяльність підлеглих, з метою реалізаціїсвого злочинного умислу, грубо порушуючи вимоги ч. 3 ст. 40, ч. 1 ст. 116, ч. ч. 1, 4 ст. 149 Кодексу законів про працю України та статті 24, 43 Конституції України, достовірно знаючи, що керуюча справами виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_8 з 15 жовтня 2019 року перебуває на лікарняному, діючи з особистих мотивів, які виразилися у неприязному відношенні до політичних переконань останньої, підписала розпорядження № 102-К від 15 жовтня 2019 "Про звільнення ОСОБА_8", тим самим у період тимчасової непрацездатності незаконно звільнивши її з посади керуючої справами виконавчого апарату Обухівської районної ради Київської області, при цьому не було здійснено виплати всіх належних їй сум, не відібрано письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни та не ознайомлено із застосованим стягненням.
Зазначені порушення вимог Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_8 установлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю ГУ Держпраці у Київській області № КВ1890/56/АВ від 18 листопада 2019 року. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної ради Київської області від 15 жовтня 2019 року № 102-К про звільнення ОСОБА_8 та поновлено її з 15 жовтня 2019 року на посаді керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради Київської області.
Таким чином, органом обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1
ст. 172 КК як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Вказує на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 483/911/20 (провадження № 51-4351км21). На думку прокурора, апеляційний суд, зазначивши, що обвинувальний акт складено та направлено до суду поза межами строку досудового розслідування і цей строк прокурором не було продовжено, всупереч положенням п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не закрив кримінальне провадження. Посилається на положення ст. 2 КПК і вказує, що ОСОБА_6 не набула процесуального статусу обвинуваченої.
Захисник ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та заявила клопотання, в якому просила суд відступити від позиції, викладеної в постановіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2023 року (справа № 368/1200/19, провадження
№ 51-3713км22), і передати кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Захисник ОСОБА_7 і виправдана ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 і виправданої ОСОБА_6, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатом судового розгляду суд ухвалив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та визнав її невинуватою, пославшись на відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК.
У вироку суд зазначив, що в судовому засіданні свідки не повідомили будь-якої інформації, яка б підтверджувала наявність у ОСОБА_6 особистого мотиву на незаконне звільнення ОСОБА_8 при порушенні норм трудового законодавства, що є елементом суб`єктивної сторони даного кримінального правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції визнав всі докази сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 12019110230001115 недопустимими у розумінні положень ст. 87 КПК через відсутність належних даних на підтвердження повноважень прокурорів і слідчого ОСОБА_11 у кримінальному провадженні; вказав, що внаслідок порушення вимог статей 278, 135, 136 КПК і порядку повідомлення про підозру ОСОБА_6 як спеціального суб`єкта вона є такою, що не набула статусу підозрюваної, а в ході здійснення досудового розслідування в порядку, встановленому главою 25 КПК, протягом 72 годин із 01 липня 2020 року їй не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку.