ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 438/119/15-к
провадження № 51-2658км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150100000375, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борислава Львівської області та жителя цього АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення із 29 по 31 березня 2013 року та із 12 грудня 2014 року по 13 жовтня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення розбою, а саме за те, що він 29 березня 2013 року приблизно о 03:00, за попередньою змовою з ОСОБА_8, будучи одягнутими в чорні маски із вирізами для очей, шляхом підбору ключа вхідних дверей, проникли у квартиру АДРЕСА_2 де ОСОБА_7, тримаючи в руці ніж та приставляючи його до шиї неповнолітнього ОСОБА_9, погрожував йому застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яке останній сприймав реально, чим шантажував його батьків - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а ОСОБА_8, тримаючи у руці пістолет та приставляючи його до лоба останніх, погрожував їм застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, внаслідок чого відкрито заволоділи майном потерпілих, чим спричинили для них майнової шкоди на суму 11 482 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2022 року залишив без змін вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Суть доводів захисника зводиться до твердженьпро те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
На переконання захисника, відбиток структури матеріалу, який був вилучений на банці з-під кави є недопустимим доказом, оскільки зазначена банка не була вилучена під час проведення огляду місця події. Вказує, що в протоколі відомості про виявлення та вилучення сліду мають ознаки того, що це було дописано після його складання.
Вважає неналежним доказом висновок експерта за результатом судово-трасологічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 23 з підстав того, що на третьому аркуші висновку вказано фабулу іншого провадження, а також про вилучення двох слідів рук, що проводив слідчий ОСОБА_12, однак останній відповідно до ст. 106 КПК не зазначений у протоколі огляду місця події.
Крім того, наголошує, що в ході проведення пред`явлення особи для впізнання слідчий на відеокамеру не оголошував про присутність під час цієї слідчої дії захисника ОСОБА_7 . ОСОБА_6 вважає, що пасивна поведінка захисника під час проведення впізнання вказує про порушення права на захист його підзахисного.
Також зазначає, про порушення вимог ч. 2 ст. 228 КПК через те, що ОСОБА_7 суттєво відрізнявся від статистів.
Стверджує, що протокол затримання його підзахисного складено з порушенням вимог КПК. Також звертає увагу на те, що затримання ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК та вилучення у його ході речей було проведено без присутності захисника.
Вказує про порушення місцевим судом вимог ст. 95 КПК у зв`язку з посиланням у своєму рішенні на вирок Дрогобицького міськрайонного суду від 23 січня 2014 року в частині показань потерпілої ОСОБА_11 .
На переконання захисника, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належним чином не розглянув доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту та безпідставно не задовольнив вимоги щодо закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
потерпілих: ОСОБА_10 (чоловіка), який розповів про обставини за яких ОСОБА_7 здійснив напад на його сім`ю. Вказав, що було дві особи в масках, одна з яких була з пістолетом, яким його били по колінах, а інша з ножем. Зазначив, що коли приїхали працівники міліції, вони почали переслідувати нападників, одного відразу затримали, а другий втік. Також підтвердив, що під час огляду було вилучено банку кави, рукавичку, пляшку та відбиток сліду і все було упаковано у великі кульки; ОСОБА_11 (дружина), яка вказала, що знає засудженого, оскільки працювала з ним. Зазначила, що нападники були в рукавичках. Під час пред`явлення особи для впізнання ОСОБА_7 впізнала по статурі та голосу. Також підтвердила, що банка з-під кави, на якій були виявлені відбитки пальців, вилучалася. Вказала, що один з нападників був у світлому батнику з капюшоном на голові і в світлих спортивках, а другий в темній куртці, вельветових штанах і кросівках; ОСОБА_9 (сина), який зазначив, що нападник, який тримав біля його горла ніж, був одягнений в темну куртку та темні штани. Вказав, що особи, які були представлені для впізнання були одного зросту, мали однаковий одяг, а саме темні куртки;
свідків: ОСОБА_13 (понятого, який був присутнім під час пред`явлення для впізнання), який вказав, що статисти були в масках та курточках, суттєвих відмінностей в них не було. Зазначив, що всі троє потерпілих вказали на одну й ту ж особу;
ОСОБА_14 (слідчого, який був у складі слідчо-оперативної групи, що прибула на виклик), який вказав, що одного з нападників він затримав, а другого не змогли наздогнати. У затриманого було виявлено частина золота з квартири потерпілих, коли у нього запитали з ким він був, той повідомив, що з ОСОБА_15 ;
ОСОБА_16 (дільничного), який вказав, що коли вони приїхали на виклик, то біля гаражів він знайшов акумулятор та рукавиці, спустившись до дерев`яної будівлі, він побачив двох людей, на обличчі яких був жіночий капрон. Також зазначив, що одного він впізнав, як ОСОБА_15, оскільки раніше складав щодо нього адміністративні протоколи, затримати його не зміг тому, що він ударив його плазмою по голові і втік.
Також суд узяв до уваги письмові докази:
протоколи складені за результатами слідчих дій, зокрема:
огляду місця події від 29 березня 2013 року з фототаблицею до нього, згідно з яким оглянуто квартиру сім`ї ОСОБА_17, де виявлено відсутність належним їх речей і грошей. Неподалік будинку, де проживає сім`я, затримано ОСОБА_8, в кишенях куртки якого виявлені телефони та пістолет. Також на вулиці біля будинку виявлені рукавиці та слід взуття;
висновками експертів за результатами: судово-медичної експертизи № 164 від 29 березня 2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлені легкі тілесні ушкодження; судово-трасологічної експертизи № 19 від 10 квітня 2013 року, згідно з яким два сліди взуття, зафіксовані у двох гіпсових зліпках, вилучених при вході у квартиру та з приміщення дерев`яної шопки, залишені взуттям з таким же візерунком як і взуття із візерунком на праву ногу, вилучене у ОСОБА_7 ; судово-трасологічної експертизи № 23 від 16 квітня 2013 року, відповідно до якого слід візерунку матеріалу відкопійований на відрізку липкої стрічки, вилучений при огляді місця події, залишений фрагментом шкіряної рукавички на ліву руку, вилученої у ОСОБА_7 .
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у нападі з метою заволодіння майном потерпілих, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, та з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які по суті є аналогічними викладеним у його касаційній скарзі.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, визнав висновки місцевого суду обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції проаналізував доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, дав на них відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, згідно з вимогами ст. 419 КПК зазначив в ухвалі достатні підстави, на яких визнав її необґрунтованою.