Постанова
Іменем України
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 693/824/16-к
провадження № 51-3042км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 16 червня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в кримінальному провадженні № 42016250000000132 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 16 червня 2020 року засуджено: ОСОБА_7 - за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України на строк 2 роки кожного з конфіскацією усього майна, яке є власністю засуджених, та на підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спеціального звання "лейтенант поліції".
2. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 рокузазначений вирок стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за пособництва останнього, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи службовими особами, ОСОБА_7 до того ж особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи на посадах: ОСОБА_7 - тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника, а ОСОБА_8 - старшого інспектора СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, керуючись корисливим мотивом, 02 липня 2016 року близько 11:00 у м. Жашкові Черкаської області отримали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 49 000,00 грн за закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності, що було поєднано з вимаганням такої вигоди.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, механічно перерахував їх у вироку, проте не надав їм оцінки у порядку та з точки зору відповідності критеріям, визначеним ст. 94 КПК України, при цьому поклав в основу вироку недопустимі докази, узявши до уваги лише частину з них, та не навів мотивів не прийняття інших.
5. Зокрема, вказує на наявність в матеріалах справи двох протоколів огляду та ідентифікації одних і тих самих грошових коштів та наявність ознак їх фальсифікації й недотримання порядку проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Також стверджує про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події через проведення його з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону та, як наслідок, недопустимість решти доказів обвинувачення, які є похідними від згаданого протоколу. Вказує на отримання ряду доказів не уповноваженими особами, необґрунтоване посилання судом у вироку на показання свідків, надані ними під час досудового розслідування, суперечливість доказів, яка не була усунута судом. Крім цього, вважає, що внаслідок неефективного захисту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 їх адвокатами, участь яких у кримінальному провадженні вважає суто формальною, було суттєво порушено право обвинувачених на захист.
6. Загалом, даючи власну детальну оцінку доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що судовий розгляд проведено неповно, однобічно і упереджено, з порушенням принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, а винуватість ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом. Посилається на недотримання вимог статей 404, 419 КПК України судом апеляційної інстанції, який не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту на вирок стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та не зазначив у своїй ухвалі підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.
Позиції інших учасників судового провадження
7. У засіданні суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_5 підтримала свою касаційну скаргу і просила її задовольнити.
8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
9. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
11. Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПКУкраїни. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
12. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ - з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
13. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
14. У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримались.
15. Мотивування, обґрунтування висновків суду, передбачає не простий виклад (і тим більше - перерахування) доказів, а й їх аналіз. Не можна визнати мотивованим вирок, в якому зміст доказів не розкрито, у якому залишилися не спростованими докази, що суперечать обвинуваченню або не приведені переконливі мотиви на спростування будь-якого доказу.
16. Аналізовані докази необхідно викладати таким чином, щоб був ясний їх логічний зв`язок з фактом злочину.
17. За наявності суперечливих доказів у вироку має бути пояснено, чому суд приймає одні з цих доказів і відкидає інші, тобто необхідно вказати, які конкретні обставини були підставою для визнання судом одних доказів достовірними, а інших такими, які не заслуговують довіри.
18. Як убачається зі змісту вироку, на обґрунтування винуватості
ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення суд першої інстанції послався на показання допитаних у судовому засіданні суду обвинувачених, які свою винуватість не визнали та пояснили, що передані ОСОБА_9 ОСОБА_8 кошти призначалися для потерпілого ОСОБА_10, якому він наніс середньої тяжкості тілесні ушкодження, за фактом чого стосовно ОСОБА_9 було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке розслідував ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_10, будучи допитаним судом першої інстанції, повідомив, що родичі ОСОБА_9 намагалися домовитися з його батьками про залагодження конфлікту мирним шляхом, тобто без суду, він не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 у разі відшкодування ним завданої шкоди, про що поінформував слідчого ОСОБА_7, а до парку пішов, оскільки йому передали, що ОСОБА_9 хоче з ним там зустрітися, в парку побачив, як затримували ОСОБА_8 . Водночас ОСОБА_9 у засіданні суду першої інстанції стверджував, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вимагали у нього неправомірну вигоду за закриття кримінального провадження стосовно нього за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10, з матеріалами якого його не ознайомлювали. Також суд виклав у вироку показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які є співробітниками Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури та ГУНП в Черкаській області, які підтвердили існування кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 122 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9, однак жодних відомостей з приводу вимагання і отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не повідомили. Крім цього судом допитаний свідок ОСОБА_15, який був одним із понятих під час проведення слідчих дій у ході документування отримання неправомірної вигоди.
19. Далі у вироку суд перелічив досліджені ним письмові докази. Серед них показання, надані під час досудового розслідування ОСОБА_9, свідками ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 . При цьому свідок ОСОБА_16 допитаний в засіданні суду першої інстанції не був. Зміст зазначених показань у вироку суду не розкритий, жодної оцінки ним судом не надано, а саме покладення цих показань в основу вироку суперечить вимогам ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, відповідно до якої суд отримує показання учасників кримінального провадження усно; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.