Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 454/2468/21
провадження № 61-12225св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава України в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року у складі судді Адамовича М. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2017 року підтверджено правильність стягнення з Фермерського господарства "Бурка В. В." (далі - ФГ "Бурка В. В.") судового збору, чим йому, як члену вказаного господарства, завдано шкоду в розмірі 15 000,00 грн.
ОСОБА_1 вважав, що такою ухвалою йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000,00 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 40, 55, 56 Конституції України, просив суд стягнути з держави Україна на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області (на цей час Львівського апеляційного суду).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з представлених позивачем доказів не вбачається наявність підстав для відшкодування шкоди, визначених статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а скасування судового рішення судом вищої інстанції не є підставою стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач будь-яких доказів завдання йому моральної шкоди не надав та не вказав якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, окрім посилань на незаконність судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги статей 23, 1167,1176 ЦК України до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2017 року у справі № 459/1950/16-ц у задоволенні позову ФГ "Бурка В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ФГ "Бурка В. В." на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000,00 грн (т. 1, а. с. 8, 9).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ФГ "Бурка В. В." - Бурки В. В. відхилено, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2017 року залишено без змін (т 1, а. с. 18-20).
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ФГ "Бурка В. В." задоволено. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ФГ "Бурка В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрито (т. 1, а. с. 21-23).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.