Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 760/11767/16-ц
провадження № 61-21377св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Караваєва Людмила Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Караваєвої Л. А., про визнання недійсним заповіту.
Позовну заяву мотивувала тим, щона підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 15 липня 2004 року її сестрі ОСОБА_3 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживала та була зареєстрована.
Зазначила, що 17 березня 2016 року о 13:15 год ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2, а також посвідчила довіреність, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх організаціях, установах та підприємствах, незалежно від форми власності та підпорядкування, з питань підготовки та збору документів для подальшого відчуження вказаної квартири.
Заповіт посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Караваєва Л. А. за місцем проживання заповідача у зв`язку зі станом її здоров`я.
Послалася на те, що у той же день, 17 березня 2016 року о 15:40 год ОСОБА_3 була доставлена до Київської міської клінічної лікарні № 6, де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Виходила з того, що ОСОБА_3 впродовж останніх років перед смертю зловживала спиртними напоями, що призвело до тяжких наслідків для її здоров`я.
Під час обстежень в Київській міській клінічній лікарні № 6 у 2012 році в ОСОБА_3 виявили ряд важких захворювань, зокрема: цироз печінки.
Вважає, що відповідач, яка є сусідкою ОСОБА_3, знаючи про її алкогольну залежність, умисно, з метою заволодіння майном сприяла ОСОБА_3 у вживанні алкогольних напоїв та скориставшись тим, що вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, вмовила ОСОБА_3 на укладення спірного заповіту.
Просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 17 березня 2016 року о 13:15 год, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караваєвою Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 493.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 15 березня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва позов задовольнив.
Визнав недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 17 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караваєвою Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 493.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суд мотивував тим, що, виходячи з висновків судово-психіатричного експерта від 23 квітня 2020 року № 33, складений спадкодавцем заповіт не може породжувати правові наслідки, зазначені в ньому, а тому є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 02 листопада 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Хомича І. О. залишив без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року залишив без змін.
Постанову мотивував тим, що оцінюючи наявні в справі висновок судово-психіатричного експерта від 11 серпня 2017 року № 539 та висновок судово-психіатричного експерта від 23 квітня 2020 року № 33, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про належність та допустимість висновку судово-психіатричного експерта від 23 квітня 2020 року № 33, який узгоджується з іншими матеріалами справи, та у своїй сукупності свідчать про наявність обставин справи, на які послалася ОСОБА_1 .
Вважав обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, оскільки позивачка довела, що ОСОБА_3 на час складання заповіту від 17 березня 2016 року не могла усвідомлювати значення своїх та не могла керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Хомич І. О. в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Хомич І. О. в інтересах ОСОБА_2 зазначив не врахування висновку щодо застосування статті 225 ЦК України у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 615/947/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6835/17-ц.
Касаційну скаргу мотивував тим, що суди не врахували наявність двох різних за змістом і висновками судово-психіатричних експертиз, двічі відмовили представнику відповідача у задоволенні клопотання про проведення повторної комплексної посмертної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи.
На час складання заповіту ОСОБА_3 перебувала при свідомості, розуміла значення своїх дій, а заповіт відповідав її внутрішній волі.
Висновок за результатами повторної комплексної посмертної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи не узгоджується з наявною у справі медичною документацією та показами свідків.
Визнання недійсним спірного заповіту, порушує право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У травні 2022 року до суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких адвокат Чучковська А. В. в інтересах ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, ( т. 1, а. с. 21).
Позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_2, що належала померлій на підставі договору дарування від 15 липня 2004 року, у якій вона проживала та була зареєстрована по день смерті.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 17/2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Холявко Н. М., за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися дві особи: позивачка ОСОБА_1 - в порядку спадкування за законом та відповідачка ОСОБА_2 - в порядку спадкування за заповітом.
Згідно із довідкою Київського міського психоневрологічного диспансеру від 22 травня 2017 року № 5, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 не перебувала.
За довідкою Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" від 21 червня 2017 року № 381490 ОСОБА_3 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
У період з 07 до 23 листопада 2012 року ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування у Київській міській клінічній лікарні № 6, що підтверджується випискою № 14510 з медичної карти стаціонарного хворого, із діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 ст., гіпертензивне серце, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, поліостеоартроз, ураження кульшових суглобів, остеохондроз поперекового відділу хребта, вузловий зоб 1 ст., хронічний ерозивний гастрит, хронічний панкреатит, хронічний гепатит неуточненої етіології.
Дослідженням крові Національним інститутом хірургії та трансплантології АМН України ім. О. О. Шалімова у ОСОБА_3 станом на 16 березня 2016 року діагностовано наявність 20 одиниць гемоглобіну.
З огляду на амбулаторну картку ОСОБА_3, відомості про амбулаторне чи стаціонарне лікування хворої протягом 2013 року - лютий 2016 року відсутні.
16 березня 2016 року ОСОБА_3 оглянута лікарем-терапевтом ОСОБА_4, яка видала направлення на госпіталізацію.
17 березня 2016 року о 13:15 год приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Караваєва Л. А. посвідчила заповіт, за яким ОСОБА_3 заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 .
Цей заповіт склала та посвідчила приватний нотаріус за адресою місця проживання ОСОБА_3 у АДРЕСА_3, у зв`язку із станом здоров`я ОСОБА_3, та зареєстровала в реєстрі за № 493 (т. 1, а. с. 13, 14).
Одночасно, 17 березня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Караваєва Л. А. посвідчила довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх організаціях, установах та підприємствах, незалежно від форми власності та підпорядкування, з питань підготовки та збору необхідних документів для подальшого відчуження квартири АДРЕСА_1 . Ця довіреність зареєстрована в реєстрі за № 949 (т. 1 а. с. 15).
17 березня 2016 року о 15 год 40 хв. ОСОБА_3 каретою швидкої допомоги була доставлена до Київської міської клінічної лікарні № 6.
Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення ОСОБА_3 не підписала.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у віці 60 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Ухвалою від 03 квітня 2017 року за клопотанням представника позивачки - ОСОБА_5 . Солом`янський районний суд міста Києва призначив посмертну судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_3, проведення якої доручив експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (т. 1, а. с.184,).
За висновком судово психіатричного експерта від 11 серпня 2017 року № 539 у ОСОБА_3 на час складання заповіту 17 березня 2016 року о 13:15 год виявлені ознаки астенічного стану соматогенно-обумовленого (МКХ-10: F06.8). За своїм психічним станом вона усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними у вищезазначений період (т. 1 а. с. 219-222).
За клопотанням представника позивачки, яка не погодилась із зазначеним висновком судово-психіатричного експерта від 11 серпня 2017 року № 539, для роз`яснення висновку експертизи допитані експерт ОСОБА_6 та експерт ОСОБА_7, які склали висновок.
Ухвалою від 24 січня 2020 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Чучковської А. В., Солом`янський районний суд міста Києва призначив повторну посмертну комплексну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено державній установі "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" та Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи.
Призначаючи цю експертизу, місцевий суд дійшов висновку, що висновок судово-психіатричного експерта від 11 серпня 2017 року № 539 є необґрунтованим та таким, що викликає сумніви в його правильності (т. 2, а. с. 95-98).
За висновком судово-психіатричного експерта від 23 квітня 2020 року № 33 експертів державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України", ОСОБА_3 на час підписання заповіту 17 березня 2016 року страждала на психічний розлад: органічне ураження головного мозку поєднаного генезу (хронічна інтоксикація, хронічна гіпоксія внаслідок анемії, церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби) із порушенням свідомості та когнітивними порушеннями. За своїм станом здоров`я у період підписання заповіту 17 березня 2016 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (т. 2, а. с. 108-113).
Під час розгляду справи суд заслухав покази свідків: ОСОБА_8 - завідувача терапевтичного відділення, де лікувалася ОСОБА_3 ; ОСОБА_9 - лікар-терапевт, пацієнткою якої була ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 - дільничний лікар-терапевт, яка виписувала ОСОБА_3 направлення на госпіталізацію; ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які є знайомими ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).