Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 759/23657/20
провадження № 61-21217св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що має у своїй квартирі АДРЕСА_1, лічильник обліку гарячої води.
Зазначив, що з кінця грудня 2014 року не споживає послуги гарячого водопостачання у зв`язку з тим, що встановив у квартирі бойлер.
Послався на те, що в квітні 2018 року постачальник послуг з гарячого водопостачання Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркада-Житлосервіс" здійснило перерахунок суми за зазначені послуги і зафіксувало покази лічильника 108 куб. м.
З травня 2018 року КП "Київтеплоенерго" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, проте відповідний договір сторони не уклали.
КП "Київтеплоенерго" виставляє йому рахунки за послуги з гарячого водопостачання за нормативами споживання без урахування показів лічильника, незважаючи те, що в квартирі з кінця грудня 2014 року наявний бойлер.
Вважає, що відповідач безпідставно зняв з абонентського обліку лічильник та відмовляється від проведення періодичної повірки.
Через такі дії позивач зазнає моральних страждань, пов`язаних з пред`явленням неіснуючого боргу та вимушеного захисту своїх прав у судовому порядку.
Просив суд:
1. Зобов`язати відповідача поновити на абонентському обліку лічильник гарячої води, встановлений у квартирі позивача,
2. Здійснити періодичну повірку, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж зазначеного лічильника;
3. Зобов`язати відповідача провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення (ГВП) по особовому рахунку, відкритому на ім`я позивача;
4. Зобов`язати відповідача провести перерахунок індексу інфляції за неіснуючу заборгованість, а також 3 % річних від суми неіснуючого боргу;
5. Зобов`язати відповідача укласти індивідуальний договір (договори) про надання комунальних послуг на споживання теплової енергії та води (гарячої) на типових умовах, визначених законодавцем для врегулювання відносин на майбутнє;
6. Стягнути з відповідача на його користь 9 016,06 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 06 липня 2021 року у позові відмовив.
Місцевий суд виходив з того, що згідно з положеннями Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" позивач повинен був самостійно обрати підприємство, що має ліцензію на діяльність з повірки/заміни квартирного приладу обліку, та в подальшому надати відповідачу свідоцтво про повірку.
Виходив з того, що позивач цього не вчинив, отже нарахування плати за послуги з гарячого водопостачання за нормами споживання є правомірним.
Зазначив, що у випадку, якщо позивач не користується відповідною послугою, йому необхідно звернутися з заявою про опломбування відключеного стану запірної арматури системи гарячого водопостачання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року скасував і ухвалив нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов`язав КП "Київтеплоенерго" провести періодичну повірку засобу обліку гарячого водопостачання, що встановлений у квартирі ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Зобов`язав КП "Київтеплоенерго" провести перерахунок заборгованості за послуги з гарячого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 .
У решті позову відмовив.
Апеляційний суд виходив з того, що КП "Київтеплоенерго" не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у квартирі ОСОБА_1 лічильника гарячого водопостачання.
Зазначив, що суд першої інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" і Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) та дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування оплати згідно з діючими нормативами споживання.
Вважає, що оскільки нарахування позивачу оплати за водопостачання гарячої води і водовідведення проводиться за діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку гарячої води ( що суперечить пункту 10 Правил № 630), місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Дійшов висновку про те, що посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язаний самостійно забезпечувати проведення періодичної повірки засобу обліку гарячої води, місцевий суд не врахував, що суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з гарячого водопостачання до квартири позивача, є КП "Київтеплоенерго", отже саме це підприємство є виконавцем цієї послуги і зобов`язано проводити повірку засобів обліку.
Разом з тим, зазначив, що вимога позивача про зобов`язання поновити на абонентському обліку лічильник гарячої води є передчасною, оскільки така процедура може бути здійснена лише після проведення його повірки.
Вважав необґрунтованими посилання апеляційної скарги на необхідність зобов`язання відповідача укласти індивідуальний договір (договори) про надання комунальних послуг на споживання теплової енергії та води (гарячої) на типових умовах.
Виходив з того, що, оскільки після опублікування в газеті "Хрещатик" від 28 березня 2018 року № 34 (5085) повідомлення про публічний договір (оферту) про надання КП "Київтеплоенерго", як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та оприлюднення договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, позивач вважається таким, що акцептував цей договір.
На думку апеляційного суду позивач не довів факт заподіяння моральної шкоди, а посилання на гіпотетичну можливість виникнення труднощів у майбутньому у зв`язку із діями відповідача не може вважатися достатньою підставою для її відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, КП "Київтеплоенерго",посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження КП "Київтеплоенерго"зазначило застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 215/6483/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права подібних правовідносинах, а саме пункту 10 Правил № 630 у випадку, якщо строк повірки квартирного засобу обліку закінчився (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що за відсутності даних про проходження повірки вузлом розподільного обліку, розрахунки здійснюються як зі споживачем, в квартирі якого відсутні вузли обліку.
Зазначило, що при розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції послався на підзаконний нормативно-правовий акт, а саме на Правила № 630, однак не врахував вимоги Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", чим порушив частину сьому статті 10 ЦПК України.
Послалося на те, що апеляційний суд не застосував норми Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", з якого слідує, що проведення повірки квартирного засобу обліку є обов`язком його власника та повинна здійснюватися за рахунок власника такого вузла обліку.
Вважає неприйнятним висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17, на який послався апеляційний суд, оскільки у наведеній справі правовідносини виникли до 2017 року.
Виходило з того, що підприємство не надавало позивачу послуги гарячого водопостачання та водовідведення, рахунки за такі послуги не виставляло, отже не може здійснити перерахунок за ці послуги.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Зазначив, що з аналізу Правил № 630 слідує, що постачальник має обов`язок з періодичної повірки та контролю міжповіркових інтервалів, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку. Обов`язком споживача є своєчасна оплата за спожиті послуги та додаткові надані послуги, в тому числі періодичної повірки.
Вважає, що не проведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників.
Звернув увагу на те, що забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.
На думку заявника, заборгованість за водопостачання у зв`язку з нарахуванням оплати за діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку, суперечить пункту 10 Правил № 630.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг з централізованого постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, виконавцем якої є КП "Київтеплоенерго", особовий рахунок № НОМЕР_1 .
У квартирі позивача є вузол обліку гарячого водопостачання (лічильник) № 16406314.
Листом від 03 липня 2020 року № Ел. З/30/36404КП "Київтеплоенерго" (у відповідь на електронне звернення ОСОБА_1 від 03 липня 2020 року № Ел. З/30/41183) поінформувало позивача про те, що прилад обліку гарячого водопостачання за його особовим рахунком з 01 жовтня 2019 року знято з абонентського обліку за відсутністю інформації про чергову повірку.
Періодична повірка засобів обліку води проводиться у термін, що не перевищує одного місяця.
За цей час споживач оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 215/6483/19; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 10 Правил № 630 у випадку, якщо строк повірки квартирного засобу обліку закінчився).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що КП "Київтеплоенерго" не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у квартирі ОСОБА_1 лічильника гарячого водопостачання.
Зазначив, що суд першої інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" і Правил № 630 та дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування оплати згідно з діючими нормативами споживання.