Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 686/27200/19
провадження № 61-20504св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном шляхом скасування реєстрації у погосподарському номері.
Позов мотивували тим, що вони є спадкоємцями першої черги за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, яка є їх матір`ю. Спадщину вони прийняли та користуються земельною ділянкою.
За життя їх матері ОСОБА_4, яка проживала в АДРЕСА_1, на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_2 за цією ж адресою, яке вона успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_5, що підтверджується копією погосподарського номеру та копією заповіту.
Зазначили, що у погосподарському номері на АДРЕСА_2 є запис свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1992 року.
Із відповідей Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на запити адвоката їм стало відомо, що в погосподарській номер маминого майна якимось чином записаний відповідач ОСОБА_3 .
Послалися на те, що відомості про ОСОБА_3 у погосподарському номері наявні з 2011 року, але прописаний (зареєстрований) і проживає він зі своє сім`єю в будинку на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті їх матері ОСОБА_4, не є членом їх родини, за життя їх мати не вчиняла дій щодо внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера свого домоволодіння.
Вважають, що посадові особи сільської ради незаконно здійснили запис у погосподарський номер успадкованого їх матір`ю домоволодіння про "члена господарства" ОСОБА_3, отже відповідальність за ці дії має нести Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, як правонаступник Антонівської сільської ради.
Протиправний запис про ОСОБА_3 у погосподарському номері домоволодіння АДРЕСА_1 не надає йому ніяких прав на спадкове майно їх матері, крім того йому не виділялась у користування земельна ділянка.
Проте, ОСОБА_3 виготовив технічний паспорт на будинок та чинить їм перешкоди у користуванні спадковим майном.
Факт запису ОСОБА_3 у погосподарській книзі перешкоджає реалізації їх прав на спадкове майно.
На підставі викладеного позивачі просили визнати незаконною і скасувати реєстрацію ОСОБА_3 у погосподарському номері будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 19 квітня 2021 року у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що обраний позивачами спосіб захисту не можна вважати ефективним, оскільки такий спосіб захисту не призведе до поновлення їх прав, з огляду на обставини, встановлені судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання позивачів про те, що вони є спадкоємцями першої черги майна ОСОБА_4, розташованого на АДРЕСА_1, яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_5, є необґрунтованим.
Зазначив, що ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняла.
Належних доказів прийняття спадщини ОСОБА_4 від ОСОБА_5 справа не містить.
Послався на те, що зміст позовної заяви свідчить про наявність спору про спадщину.
Виходив з того, що не може бути підставою для скасування рішення місцевого суду посилання позивачів на те, що внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_1 є протиправним та не дає йому ніяких прав на майно ОСОБА_4 .
Вважав, що позивачі не довели протиправність внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_1 та внесення його до погосподарської книги всупереч волі власника.
Дійшов висновку про відсутність у справі належних доказів, крім довідки сільської ради, того, що будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 .
Зазначив, що при вирішенні спору місцевий суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Послався на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що він допустив порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року, яке частково скасоване постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року у справі № 686/4546/19 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 будинку на АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельного паю.
Виходив з того, що судові рішення обґрунтовані прийняттям спадщини після смерті матері ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 1268, 1261 ЦК України ОСОБА_1 шляхом спільного проживання із спадкодавицею.
Вважав помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність ОСОБА_1 того, що він є спадкоємцем першої черги після матері з огляду на преюдиційність судових рішень у справі № 686/4546/19.
Зазначив. що судовими рішеннями у справі № 686/4546/19 визначене коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 за законом, до якого ОСОБА_3 не входить.
Послався на безпідставність посилання судів про те, що між ним та ОСОБА_3 є спір про спадщину.
Вважав, що висновок судів про недоведеність належності будинковолодіння на АДРЕСА_2 його матері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовується наявними у справі записами погосподарських книг, які є актами публічної дії, що підтверджують право приватної власності.
Послався на правовий висновок Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15, відповідно до якого передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
На думку заявника, єдиним і правильним способом захисту прав позивачів у цій справі є усунення перешкод шляхом визнання протиправним і скасування запису щодо ОСОБА_3 у погосподарському номері успадкованого ними майна, після смерті їх матері.
Зазначив, що позов у справі спрямований на захист права володіння і користування спадковим майном позивачів від так званого "користувача" ОСОБА_3, оскільки через запис про нього у погосподарському номері позивачі не мають можливості оформити землекористування для обслуговування будинку.
Вважає, що справа є унікальною, спір виник у правовідносинах щодо застосування норм права у яких Верховний Суд висновків не висловлював.
У лютому 2022 року адвокат Журба М. В. в інтересах ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначив, що оскаржені ОСОБА_1 судові рішення є законними та обґрунтованими.
Посилання позивачів на висновки Верховного Суду України та листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ мають рекомендаційний характер, не є нормами права, є не обов`язковими для застосування під час розгляду справ.
Виходив з того, що, з огляду на статтю 263 ЦПК України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Звернув увагу на те, що за адресою АДРЕСА_1 розташовані два будинки: один з яких за власні кошти побудував ОСОБА_3, а інший за життя належав ОСОБА_5 .
Зазначив, що позивачі не довели будь-яких прав на будинок, який зведений ОСОБА_3 та того, що зазначені у запису у погосподарській книзі будинки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є тотожними будинками, а позивачі мають право на успадкування будинку ОСОБА_3 .
Виходив з того, що посилання ОСОБА_1 на втрату оригіналу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки оригінал цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 січня 1992 року знаходиться у ОСОБА_6, яка є його дружиною.
Вважає, що до справи необхідно залучити ОСОБА_6, як спадкоємця за заповітом та за законом після смерті її матері ОСОБА_4 .
Зазначив, що під час підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 поніс витрати у вигляді послуг адвоката для отримання правової допомоги, тому ці витрати з огляду на статті 133, 137, 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів.
На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені рішення судів залишити без змін, стягнути з позивачів на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ОСОБА_7 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_5 08 лютого 1987 року, на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_4 (а. с. 8).
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а. с. 7).
ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 961 (а. с. 9).
Відповідно до виписки з погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_2 з 2011 року, наявні дані про внесення ОСОБА_3 (а. с. 22).
Зміст позовної заяви свідчить про наявність спору про спадщину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України(відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.