Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 2-705/11
провадження № 61-9635св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ),
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідачі: Ізмаїльська міська рада Одеської області, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, відділ Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області, Комунальне підприємство "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації", Комунальне підприємство "Вишукувач", приватне підприємство "Геоінформсервіс", Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області,
третя особа - міжвідомча комісія Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивували тим, що вони є власниками земельних ділянок, на яких розташовані належні їм домоволодіння в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, які раніше були єдиним домоволодінням та розділені рішенням виконкому від 19 квітня 2000 року у зв`язку з приватизацією земельних ділянок.
Зазначили, що по межі з цими ділянками розташована земельна ділянка площею 416 кв. м, яка також була виділена з загальної земельної ділянки та рішенням виконкому від 18 серпня 1988 року передана ОСОБА_3 для будівництва одноповерхового житлового будинку, на відстані 1 м від земельних ділянок позивачів.
Послалися на те, що, незважаючи на рішення виконкому та норми чинного законодавства, відповідач здійснила будівництво безпосередньо на межі із земельними ділянками позивачів, за що її притягнули до адміністративної відповідальності та зобов`язали знести самовільно побудований житловий будинок строком до 10 липня 2004 року.
На час звернення позивачів до суду з позовною заявою відповідач самовільно побудований житловий будинок не знесла.
Просили суд:
1. зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, розташованими в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;
2. зобов`язати відповідача знести самовільні будівлі, побудовані на межі їх земельних ділянок: гараж розміром 6, 85 х 4,1 м, сарай розміром 4,0 х 2,0 м, надбудову входу до підвалу розміром 1,45 х 2,1 м, літню кухню;
3. зобов`язати відповідача відновити межові знаки;
4. стягнути з відповідача 825,00 грн у відшкодування матеріальної і 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди по 1 000,00 грн кожному позивачу.
У лютому 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту.
Зустрічний позов мотивувала тим, що відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідно до акта від 10 березня 2000 року відповідачі надали свою згоду на те, що частина житлового будинку позивача буде проходити по межі їх земельних ділянок, та відповідно по даній межі має бути встановлений паркан, проте граничні знаки встановленні не були, та відповідачі перешкоджають встановити цю огорожу.
Просила суд
1. визнати за нею право власності на самовільно побудовані прибудови зазначені в технічному паспорті під літерами А, А-1, А-2, А-3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. зобов`язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, а саме встановити огорожу на межі земельної ділянки;
3. встановити ОСОБА_3 позивачу земельний сервітут на право користування земельною ділянкою відповідачів у вигляді встановлення будівельних лісів та складування будівельних матеріалів з метою ремонту частини житлового будинку відповідача на межі земельних ділянок відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 23 березня 2005 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод в користуванні земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов`язав ОСОБА_3 в місячний термін знести частину домоволодіння, а саме: сарай - літ. 2, веранду (підвал) - літ. А-а1, гараж - літ. Б, вхід у підвал - на межі земельних ділянок (лінія А-Б схеми розміщення будівель на земельній ділянці).
Зобов`язав ОСОБА_3 встановити межові знаки - частину огорожі по лінії межі між ділянками, які належать ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншої.
Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановити межові знаки - частину огорожі по лінії межі між ділянками, які належать ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншої.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн та судовий збір у розмірі 59,50 грн.
У решті вимог відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовив.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Рішенням від 31 січня 2006 року Апеляційний суд Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року змінив.
У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди відмовив.
Решту рішення місцевого суду залишив без змін.
Додатковим рішенням від 29 травня 2007 року Апеляційний суд Одеської області стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у сумі 598,60 грн.
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року в частині зобов`язання знесення будівель за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 22 лютого 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області заяву ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року скасував за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 14 грудня 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області залучив Ізмаїльську міську раду Одеської області, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, відділ Держкомзема у м. Ізмаїлі Одеської області, Комунальне підприємство "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Ізмаїльське МБТІ") як третіх осіб.
Ухвалою від 28 квітня 2011 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області до участі у справі як третю особу залучив Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області
ОСОБА_1, ОСОБА_2 неодноразово уточнювали позовні вимоги та остаточно звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Відділу Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області, КП "Ізмаїльське МБТІ", Комунального підприємства "Вишукувач" (далі - КП "Вишукувач"), Приватного підприємства "Геоінформсервіс" (далі - ПП "Геоінформсервіс"), Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі - ВДВС Ізмаїльського МУЮ Одеської області), міжвідомчої комісії виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області та просили суд:
1. визнати незаконними, неправомірними та завзятими дії та бездіяльність спеціаліста ПП "Геоінформсервіс" ОСОБА_4 з відновлення межових знаків 01 червня 2009 року;
2. визнати недійсним державний акт серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_3 ;
3. визнати недійсною технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будов за адресою: АДРЕСА_3 ;
4. зобов`язати відділ Держкомзему в м. Ізмаїлі Одеської області відвести в натурі (на місцевості) земельну ділянку, площею 416 кв. м ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, згідно з пунктом 11.2 рішення виконкому від 18 серпня 1988 року № 343;
5. визнати протиправними дії КП "Вишукував" в частині незаконного оформлення та виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою: АДРЕСА_3 ;
6. визнати протиправними дії КП "Ізмаїльське МБТІ" в частині внесення з 20 грудня 2004 року змін до інвентарної справи та в технічний паспорт на домобудову ОСОБА_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
7. зобов`язати відповідача анулювати зміни внесені ним з 20 грудня 2004 року у технічний паспорт на домобудову, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
8. зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_2 незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_3 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року;
9. зобов`язати ОСОБА_3 знести самовільні будівлі, а саме навіс літ. "б" та ліквідувати спорудження вигребу ( зливну яму);
10. визнати протиправними дії КП "Ізмаїльське МБТІ" в частині використання плану земельної ділянки на АДРЕСА_3, із виправленнями від 27 березня 1992 року, як правовстановлюючого документа;
11. визнати протиправною бездіяльність КП "Ізмаїльське МБТІ" в частині встановлення факту самовільного будівництва житлового будинку, господарських споруд та споруд на АДРЕСА_1 ;
12. визнати недійсним звіт про встановлення межових знаків - 1/2 частини огорожі по лінії межі між земельними ділянками, належними ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_2 з іншої сторони, складений спеціалістом ПП "Геоінформсервіс" Жуковим А. В., згідно з постановою від 29 травня 2009 року державного виконавця Хотинського С. В. про притягнення до проведення виконавчих дій спеціаліста геодезичних робіт по інвентаризації та встановленню межи земельних ділянок;
13. визнати недійсним план меж земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, складений спеціалістом ПП "Геоінформсервіс" Жуковим А. В., згідно з постановою від 29 травня 2009 року державного виконавця Хотинського С. В. про притягнення до проведення виконавчих дій спеціаліста геодезичних робіт по інвентаризації та встановленню межи земельних ділянок;
14. визнати протиправними дії і бездіяльність КП "Ізмаїльське МБТІ" щодо внесення в технічний паспорт та інвентарну справу на домобудову ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 недостовірних даних, а саме: а) зазначено, що домобудова ОСОБА_3 межує з АДРЕСА_1, хоча в дійсності вона межує з домобудовою ОСОБА_1, б) зазначено, що гараж літера "Б" і навіс літера "б" знаходяться на суміжної межі з АДРЕСА_1 на відстані 1 метра, хоча в дійсності гараж літера "Б" знаходиться на суміжної межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 на відстані 0, 77 метра, а навіс літера "б" на відстані 0, 62 метра, в) зазначено, що стіни веранди літера "а" збудовані із пінобетону, хоча в дійсності вони саманні, г) зазначено, що прибудови до житлового будинку це веранда літера "а" і веранда літера "а-1", хоча в дійсності по своїм конструктивним елементам вони не можуть називатися верандами, д) зазначено, наявний гараж має позначення в вигляді літери "Б", хоча в дійсності наявний гараж повинен відображатися іншою літерою, е) зазначено, що довжина межі має розмір 19,56 метра, хоча в дійсності довжина цієї межі дорівнює 18,82 метра, в зв`язки з чим і загальна площа земельної ділянки в 522 квадратних метра не відповідає дійсності, так як вона в дійсності менше та складає 518 квадратних метрів;
15. визнати протиправними дії і бездіяльність КП "Ізмаїльське МБТІ" щодо не внесення в технічний паспорт та інвентарну справу на домобудову ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 таких даних: а) що всі споруди на земельній ділянці ОСОБА_3 є самовільним будівництвом, б) що у 2004 році у домобудові ОСОБА_3 вже був водопровід, каналізація та зливна яма, в) що у веранді літера "а-1" є опалення г) відсутні відомості, що житловий будинок літера "А" збудований на самовільно захопленій земельній ділянці, передбаченої для розширення АДРЕСА_1 ;
16. зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати належні їй огорожі та відмостки з території земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
17. зобов`язати ОСОБА_3 знести самовільні споруди, а саме: веранду літера "а", веранду літ. "а-1", гараж літ. "Б";
18. зобов`язати ОСОБА_3 усунути проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Уточнені позовні вимоги мотивували тим, що 01 червня 2009 року спеціаліст ПП "Геоінформсервіс" ОСОБА_4 разом з державним виконавцем та ОСОБА_3 примусово встановили огорожу ОСОБА_3 на території земельної ділянки ОСОБА_2 та незаконно вилучили частину її земельної ділянки.
Зазначили, що фахівець ПП "Геоінформсервіс" ОСОБА_4 незаконно склав звіт про встановлення межових знаків та плану меж земельної ділянки ОСОБА_3 .
Послалися на те, що працівники КП "Вишукувач" під час виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 внесли до технічної документації завідомо неправдиві відомості, що спричинило передачу частини земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 .
Вважали, що працівники Відділу Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області також підписали документи з завідомо неправдивими даними та на їх підставі склали та видали ОСОБА_3 державний акт серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 .
На думку заявників, працівники КП "Ізмаїльське МБТІ" використовуючи фальшивий план відводу земельної ділянки на АДРЕСА_1, внесли завідомо неправдиві відомості до інвентарної справи та технічного паспорту на домобудову ОСОБА_3 .
У свою чергу ОСОБА_3 уточнила зустрічний позов та зазначила, що вона у 2005 році у зв`язку з виконанням рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2006 року, встановила 1/2 частину всієї межі між земельними ділянками ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за свій рахунок, загальна протяжність межі становить 27,87 м, а тому на підставі статті 106 ЗК України вона має право вимагати від власників сусідньої земельної ділянки сприяння зі встановлення твердих меж.
Зазначила, що будівлі збудовані на підставі рішень Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 не надали докази заподіяння їм матеріальної, моральної шкоди та не надали доказів проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок позивачів за первісним позовом.
Просила суд:
1. зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою;
2. зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ;
3. зобов`язати ОСОБА_2 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи (плетеної металевої сітки) в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ);
4. зобов`язати ОСОБА_1 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи (плетеної металевої сітки) від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 15 липня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 50 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом Цурканом В. І.).
У решті вимог відмовив.
Позов ОСОБА_3 задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 50 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 2-705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом Цурканом В. І.).
Зобов`язав ОСОБА_1, ОСОБА_2 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .
Зобов`язав ОСОБА_2 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 і координат цих точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ).
Зобов`язав ОСОБА_1 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. - 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА).
У решті зустрічних вимог відмовив.
Рішення у частині вирішення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 місцевий суд мотивував тим, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3, оскільки межі між земельними ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сторони погодили та встановили ще 29 травня 2000 року і обопільних претензій не заявляли.
Врахував, що у користуванні ОСОБА_3 перебуває частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2,3 кв. м, а також частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1,2 кв. м.
Отже, задовольнив частково позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та демонтувати належні їй огорожі та відмостки з території земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Врахував, що ОСОБА_3 встановила межові знаки, на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року, ухваленого у цій справі і відмовив в задоволенні вимог про зобов`язання ОСОБА_3 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_2, незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_3 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року (у цій справі).
Врахував, що гараж літ. "Б" та навіс літ. "б" не є самовільними, а інші збудовані ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці будівлі та споруди не порушують прав ОСОБА_1, ОСОБА_2, отже, вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання знести самовільні будівлі, побудовані на межі їх земельних ділянок.
Вважав, що позивачі не надали доказів того, що вони витратили 825,00 грн на відновлення родючості землі на своїх земельних ділянках, та не надали докази, що зниження родючості землі відбулося в результаті дій ОСОБА_3, а також доказів завдання їм моральної шкоди в результаті дій ОСОБА_3 тому відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Виходив з того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів проникнення стічних вод і атмосферних опадів з дахів належних ОСОБА_3 будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог і у цій частині.
Дійшов висновку, що ОСОБА_4 залучений на законних підставах до проведення виконавчих дій, тому відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними, неправомірними дій та бездіяльності фахівця ПП "Геоінформсервіс" ОСОБА_4 з відновлення межових знаків 01 червня 2009 року.
Вважав за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будов за адресою: АДРЕСА_3 ; визнання недійсним звіту про встановлення межових знаків - 1/2 частини огорожі по лінії межі між земельними ділянками, належними ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_2 з іншої сторони, складений спеціалістом ПП "Геоінформсервіс" Жуковим А. В., згідно з постановою від 29 травня 2009 року державного виконавця Хотинського С. В. про притягнення до проведення виконавчих дій спеціаліста геодезичних робіт по інвентаризації та встановленню меж земельних ділянок; визнання недійсним плану меж земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, складений спеціалістом ПП "Геоінформсервіс" Жуковим А. В., згідно з постановою від 29 травня 2009 року державного виконавця Хотинського С. В. про притягнення до проведення виконавчих дій спеціаліста геодезичних робіт по інвентаризації та встановленню меж земельних ділянок, в зв`язку з тим, що вищезазначені документи не встановлюють для позивачів за первісним позовом будь-яких обов`язків та не надають будь-яких прав, також оскарження вищезазначених документів не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав.
Зазначив, що відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки не входить до компетенції відділу Держземагентства в м. Ізмаїлі Одеської області, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов`язання відділу Держземагентства в м. Ізмаїлі Одеської області відвести в натурі (на місцевості) земельну ділянку слід відмовити.
Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дії КП "Вишукувач" в частині незаконного оформлення та виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, оскільки технічна документація зі виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 КП "Вишукувач" склав на підставі рішенням Ізмаїльської міської ради від 06 вересня 2005 року № 1134-IV і згідно з технічним завданням, затвердженим начальником Ізмаїльського міського відділу земельних ресурсів, тобто КП "Вишукувач" діяло на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією і законами України.
Місцевий суд врахував, що план земельної ділянки не відноситься до правовстановлюючих документів, отже відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дії КП "Ізмаїльське МБТІ" в частині використання плану земельної ділянки як правовстановчого документа.
У частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_3 встановила межові знаки на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року, ухваленого у цій справі, отже дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов`язання ОСОБА_1, ОСОБА_2 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року про скасування рішення за нововиявленими обставинами та рішення місцевого суду від 15 липня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Ухвалою від 05 серпня 2013 року Апеляційний суд Одеської області повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 05 квітня 2018 року залучив до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одеський апеляційний суд постановою від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу на рішення місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) задовольнив частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасував у частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язання ОСОБА_3 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ), зобов`язання ОСОБА_3 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_2, незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_3 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року.
Ухвалив у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишив без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним державного акта серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, виданого на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язання ОСОБА_3 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ), зобов`язання ОСОБА_3 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_3 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року задовольнив.
У решті позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) відмовив.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що встановити відповідність зазначеній у технічній документації, зокрема в акті обстеження в натурі земельної ділянки 21 квітня 2005 року складеному представником КП "Вишукувач" ОСОБА_6 конфігурації та лінійних розмірів зовнішніх меж, а також площу земельної ділянки на АДРЕСА_3, на підставі якої 11 січня 2007 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, ані тій, що встановлено у технічному паспорті, складеному КП "Ізмаїльським МБТІ" 07 жовтня 2004 року, ані зазначеній у рішенні Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 18 серпня 1988 року № 343 неможливо, а межі такої земельної ділянки на час складання відповідного акта не були визначені відповідними межовими знаками, відповідно до пункту 3.12 Інструкції № 376, як і не погоджені з усіма суміжними землекористувачами, докази повідомлення яких відсутні.
Зазначив, що висновок Ізмаїльської міської ради від 06 вересня 2005 року № 1134-IV про передачу ОСОБА_3 безкоштовно в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель земельної ділянки є передчасним та таким, що порушує права суміжних землекористувачів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним державного акта слід задовольнити.
Вважав, що встановлені обставини у рішенні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі № 2-463/11 спростовують висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині демонтажу паркану.
Щодо наявності у будівництві ОСОБА_3 гаражу літ. "Б" та навісу літ. "б" ознак встановлених статтею 376 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені будівлі є самочинними.
Послався на те, що допущене ОСОБА_3 при спорудженні будівель гаражу - літ. "Б", веранди - літ. "а" та зливної ями. - № 7 недотримання вимог державних будівельних, санітарних, протипожежних норм порушує права власників суміжних земельних ділянок.
Дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про зобов`язання знести самовільні будівлі та задоволення позовних вимог про зобов`язання усунути проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 )
Вважав, що власник домоволодіння ОСОБА_3 не забезпечила виконання повного обсягу інженерних заходів щодо унеможливлення потрапляння стічних вод з даху будівель на суміжну земельну ділянку, як то передбачено пункті 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень".
У частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди по 1 000,00 грн на кожну, апеляційний суд звернув увагу, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року у цій частині скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2006 року та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові, відповідно до вимог частини першої статті 363 ЦПК України 2004 року.
Отже, ці позовні вимоги перегляду судом першої інстанції за нововиявленими обставинами не підлягали.
У частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановити конфігурації та лінійні розміри зовнішніх меж, а також площу земельної ділянки на АДРЕСА_3, не є можливим, а межі такої земельної ділянки на час складання відповідного акта не закріплено відповідними межовими знаками, як і не погоджені з усіма суміжними землекористувачами, доказів повідомлення яких відсутні.
Таким чином апеляційний суд вважав передчасним висновок місцевого суду щодо можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов`язання ОСОБА_1, ОСОБА_2 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 .
Апеляційний суд звернув увагу, що суд першої інстанції скасував ухвалою від 22 лютого 2010 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року за нововиявленими обставинами, оскільки вважав доведеним факт того, що позивачу на час першого розгляду справи не було відома обставина, що сарай літ. "2" відсутній на її земельній ділянці, не зважаючи на пояснення письмові та надані ОСОБА_3 у судових засіданнях стосовно розташованого на земельній ділянці, що перебуває у її користуванні, сараю, що збудовано упритул до межі земельних ділянок суміжних землекористувачів, а також на інформацію надану заступником начальника ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управлінні юстиції Швець О. Є. стосовно часткового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року, зокрема у частині демонтажу сараю літ. "2", що за поясненнями ОСОБА_3 ніколи і не існував.
Виходив з того, що у рішенні місцевого суду від 15 липня 2013 року, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області жодної оцінки обставинам, які визнав нововиявленими ухвалою від 22 лютого 2010 року, не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Воронков В. О. в інтересах ОСОБА_3 просив, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без задоволення позову ОСОБА_3, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ).
Вважав за необхідне провадження у цивільній справі № 2-705/11 в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про зобов`язання ОСОБА_3 відновити межові знаки, а також про зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_3 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року закрити відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Просив залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Воронков В. О. в інтересах ОСОБА_3 зазначив неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо:
застосування статей 116, 118, 122, 125, 152 ЗК України, статті 393 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17 (провадження № 61-289св19);
застосування статті 376 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 813/6284/18 (провадження № К9901/14624/18), від 17 липня 2018 року у справі № 820/3183/16 (провадження № № К/9901/13447/18, К/9901/13449/18);
вважав, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційну скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за відсутності судового рішення, що набрало законної сили, про протиправність та скасування рішення Ізмаїльської міської ради від 06 вересня 2005 року № 1134-ІV, на підставі якого видано державний акт.
Посилання суду апеляційної інстанції на передчасність та протиправність висновку Ізмаїльської міської ради щодо передачі ОСОБА_3 безкоштовно в приватну власність земельної ділянки не є підставою для позбавлення належних їй речових прав.
Всупереч вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статі 1 Протоколу першого до Конвенції, апеляційний суд неправомірно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 знести самовільні будівлі та похідні вимоги про усунення проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ).