Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/21924/20
провадження № 61-10338св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Анастасія Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу громадянина Республіки Кіпр ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної Валерії Михайлівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Сіромашенко Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Льовочкіна В. М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 травня 2004 року по 08 лютого 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2, під час якого ними набута у спільну сумісну власність за спільні кошти квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку з потребою у коштах та тим, що на Софіївській площі, куди виходять фасад будинку, в якому розміщена спірна квартира, систематично почали проводитись масові заходи із великим скупченням людей, що впливає на комфорт і затишок у разі використання жилого приміщення для проживання, ними спільно прийнято рішення продати спільно належну їм квартиру.
Вирішенням питання, пов`язаним з продажом квартири, повинна була займатись ОСОБА_2, яка повідомила його, що за законодавством України для укладення договору одним із подружжя з розпорядження спільним нерухомим майном необхідна нотаріально посвідчена згода другого з подружжя. Текст такої згоди, складеної англійською та українською мовами, ОСОБА_2 надала йому, який її підписав і засвідчив справжність свого підпису у нотаріуса м. Ліммасол, Республіка Кіпр, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З середини 2019 року колишнє подружжя перестало спілкуватись, тому він вирішив провести поділ спільного нажитого ними майна як подружжя, зокрема і квартири АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 29 січня 2020 року йому стало відомо, що 04 липня 2016 року ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру своїй дочці - ОСОБА_3, а остання 23 травня 2017 відчужила її за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що він ніколи не надавав згоду на відчуження квартири шляхом дарування, без отримання коштів за неї. Кошти йому були потрібні для забезпечення їхньої спільної дитини - дочки Вірджінії, 2004 року народження. Українською мовою він не володів взагалі, переклад довіреності з англійської на українську мову був виконаний неправильно, про що знала ОСОБА_3, оскільки вільно володіє українською та англійською мовами.
З урахуванням зазначеного, позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою А. О., реєстраційний номер № 218, та витребувати на його користь у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року у задоволені позову громадянина Республіки Кіпр ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 962209880000.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав згоду на відчуження спірної квартири в будь-якій спосіб, а не лише шляхом її продажу, що підтверджено висновками лінгвістичної експертизи щодо змісту згоди позивача, наданої ОСОБА_2 . При цьому позивач не надав безспірних доказів на підтвердження викладених в позові обставин щодо надання згоди на відчуження спірної квартири лише шляхом її продажу.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач надав згоду ОСОБА_2 на відчуження спірної квартири в будь-якій спосіб, а не лише шляхом її продажу, що підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 серпня 2021 року № 20196/21-61, не оспорював свій підпис у заяві про згоду на відчуження квартири від 26 січня 2016 року. Суд першої інстанції при ухваленні рішення порушень норм права не допустив.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання договору дарування недійсним.
Апеляційний суд зазначив, що витребування майна із чужого незаконного володіння, з огляду на обставини справи, є неефективним способом захисту, оскільки спірна квартира була у спільній власності подружжя, а отже, позивач не може порушувати питання про витребування всієї квартири на свою користь.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2022 року представник громадянина Республіки Кіпр ОСОБА_1 - адвокат Льовочкіна В. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять мотивів відхилення доводів позивача щодо визнання договору дарування недійсним у зв`язку із тим, що у згоді не було вказано імені особи, яка може бути обдарованою. Спільним майном подружжя на підстав норм СК України повинні розпоряджатися за спільною згодою.
Покладений судом в основу рішення суду висновок експерта від 12 серпня 2021 року не відповідає встановленим щодо доказу критеріям допустимості, достовірності, достатності, оскільки на офіційній сторінці Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, розміщеній у мережі Інтернет, відсутня будь-яка інформація про можливість проведення цією установою експертиз якості перекладу (відповідності перекладеного тексту оригіналу) та наявність у ній кваліфікованих експертів для проведення таких досліджень, до проведення експертизи в якості фахівця було залучено ОСОБА_8, яка самостійно виконала експертизу, у незаконний спосіб легалізувала проведену нею роботу у форму експертного дослідження.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик експерта та призначення повторної лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
Також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи суд апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 161/9138/16-ц (провадження № 61-8232св18), від 10 червня 2020 року у справі № 454/2786/17 (провадження № 61-975св20), від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18), від 22 квітня 2021 року у справі № 320/1897/14-ц (провадження № 61-14353св20); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик експерта та про призначення повторної експертизи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Олексієнко З. О., представник ОСОБА_3 - адвокат Мужилівська Н. М. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова А. О. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року зупинено дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в частині скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 травня 2004 року між громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням суду по сімейним справам Лімассол юрисдикції про розірвання шлюбу у справі 562/2016 від 08 лютого 2017 року.
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2008 року придбала квартиру АДРЕСА_1 . Квартира набута за спільні кошти подружжя за час шлюбу і є спільним майном подружжя.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 січня 2020 року № 198096456, ОСОБА_2 04 липня 2016 року подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2017 року відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що згоду на відчуження спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю, він надав ОСОБА_2 лише шляхом її продажу, а не в будь-який інший спосіб, а тому ОСОБА_2 не мала права дарувати спірну квартиру своїй дочці - ОСОБА_3 . Кошти він не отримав, а вони йому були потрібні для забезпечення їхньої спільної дитини - дочки Вірджінії, 2004 року народження.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
З метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частини третя та четверта статті 60 СК України) містять положення, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Зазначені положення закону не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя на відчуження спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження спільного майна.
Тобто факт ненадання згоди одним із співвласників на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку пред`явлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.
Згідно з частинами першою-третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.