Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 521/2553/19
провадження № 61-16331св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 15 січня 2020 року у складі судді Лічмана Л. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., ОСОБА_2, ОСОБА_3
про визнання спадщини відумерлою, визнання договору дарування недійснім, витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.
Позов мотивовано тим, що співробітниками Малиновського відділу поліції
в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, в ході якого встановлено таке.
У травні 2017 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з однокімнатної квартири, загальною площею 30,3 кв. м,
яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про спадкоємців у спадковому реєстрі відсутня.
Вказана квартира входила до складу спадщини, а тому, враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади м. Одеси.
14 червня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. посвідчено договір дарування, згідно із яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 зазначену квартиру, про що прийнято рішення про реєстрацію права власності за індексним номером 35677065 від 14 червня 2017 року, за яким право власності зареєстровано
за ОСОБА_2 .
Проте станом на 14 червня 2017 року ОСОБА_4 був померлим
Вказаний договір дарування від 14 червня 2017 року є недійсним на підставі частини третьої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України.
03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. прийнято рішення про реєстрацію змін, а саме змінено прізвище " ОСОБА_5" на " ОСОБА_5". Також посвідчено договір дарування від 03 серпня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував,
а ОСОБА_3 прийняв у дар спірну квартиру, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 36456829 від 03 серпня 2017 року. Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .
23 серпня 2017 року ОСОБА_3 продав спірну квартиру добросовісному набувачу ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу спірного майна від 23 серпня 2017 року посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., а також прийнято рішення про реєстрацію права власності нерухомого майна за індексним № 36771905
за ОСОБА_1 .
Оскільки територіальна громада м. Одеси з часу відкриття спадщини набула речові права на нерухоме майно, а спірне майно вибуло з її володіння поза
її волею на підставі договору дарування, який є недійсним, таке майно підлягає витребуванню.
Рішення суду про задоволення позову є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Одеською міською радою, а попередні реєстрації права власності на спірну квартиру підлягають скасуванню.
Посилаючись на зазначене, Одеська міська рада просила суд:
- визнати спадщину після смерті ОСОБА_4, що складається з однокімнатної квартири, загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відумерлою;
- визнати недійсним договір дарування вказаної квартири від 14 червня
2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
ОСОБА_8., зареєстрований в реєстрі за № 242;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради зазначену квартиру;
- встановити порядок виконання судового рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу) індексний номер 35677065 від 14 червня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8.; рішення про державну реєстрацію змін до права власності, індексний номер 36450249 від 03 серпня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36456829
від 03 серпня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8.; рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, індексний номер 36771905
від 23 серпня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою в особі Одеської міської ради права власності на вказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року позовну заяву Одеської міської ради задоволено частково.
Визнано спадщину після смерті ОСОБА_4, що складається з однокімнатної квартири, загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м,
яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відумерлою.
Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, індексний номер 36771905 від 23 серпня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., та є підставою зареєструвати за територіальною громадою в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з доданими до позовної заяви документамим, на момент нотаріального посвідчення договору дарування квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що свідчить про відсутність у нього цивільної правоздатності на момент вчинення правочину і неможливість укладення ним договору.
Оскільки відсутні спадкоємці ОСОБА_4 за заповітом і за законом, заява про визнання спадщини відумерлою подана після спливу одного року з часу відкриття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірної квартири відумерлою спадщиною. Вказана обставина є підставою для визнання за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
В іншій частині вимог суд першої інстанції виходив з того, що між Одеською міською радою та ОСОБА_1 відсутній цивільно-правовий спір з приводу визнання недійсним договору дарування від 14 червня 2017 року між
ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 не є стороною цього договору, а отже, є неналежним відповідачем у справі за вимогами про визнання цього правочину недійсним.
Крім того, визнання недійсним вказаного договору дарування не буде ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, особливо з урахуванням позовної вимоги про витребування з незаконного володіння спірної квартири.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири.
За висновками суду першої інстанції, віндикаційний позов і витребування спірної квартири у ОСОБА_1 як добросовісного набувача призведе
до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про витребування спірного майна.
Суд також виходив з того, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36771905 від 23 серпня 2017 року, за яким право власності на вказану квартиру зареєстровано
за ОСОБА_1 . Скасування цього рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень є достатнім способом захисту прав Одеської міської ради.
Скасування інших рішень: індексний № 35677065 від 14 червня 2017 року та індексний номер 36450249 від 03 серпня 2017 року, про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень не має правового значення та юридичних наслідків, оскільки ухвалене у цій справі судове рішення є підставою для реєстрації за позивачем права власності на спірну квартиру як на відумерлу спадщину.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою та встановлення порядку виконання судового рішення скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог Одеської міської ради.
Рішення суду першої інстанції оскаржувалось ОСОБА_1 в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог Одеської міської ради,
а саме в частині визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою та встановлення порядку виконання судового рішення. У зв`язку з чим суд апеляційної в іншій частині позовних вимог судове рішення в апеляційному порядку не переглядав.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог органу місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою з тих підстав, що договір дарування від 14 червня 2017 року є правомірним, вчинений дарувальником за життя, оскільки іншого не доведено, презумпція цього правочину
у встановленому порядку не спростована. При цьому зауважив, що судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним в апеляційному порядку не переглядається.
Суд апеляційної інстанції констатував, що рішенням районного суду у цій справі у задоволенні позовної вимоги Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2 відмовлено з тих підстав, що між Одеською міською радою та ОСОБА_1 відсутній цивільно-правовий спір з приводу визнання зазначеного договору дарування недійсним, оскільки ОСОБА_1
не є стороною цього договору, а отже, і не є належним відповідачем у справі.
За висновками апеляційного суду позовні вимоги Одеської міської ради
в частині визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 квартира вже вибула з його володіння, тобто вибула за його життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку Одеська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування квартири, а також
її витребування з незаконного володіння добросовісного набувача та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги. Скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою і залишити у цій частині
в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
17 січня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційне провадження
у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15 (провадження
№ 14-190цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року касаційне провадження
у справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальна справа № 521/4788/19
за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України. Також у Приморському районному суді
м. Одеси перебуває кримінальна справа № 521/3314/20 за обвинуваченням ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 357, частиною другою статті 358 КК України. Потерпілою особою у обох справах визнано територіальну громаду м. Одеса.
Одеською міською радою рішення Малиновського районного суду м. Одеси, яким частково задоволено позов у цій справі, не оскаржувалось, оскільки, згідно із задоволеними судом першої інстанції позовними вимогами, досягнуто мету позову - набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на майно, що є відумерлою спадщиною.
Вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірна квартира є відумерлою спадщиною. При цьому суд першої інстанції частково задовольняючи позов, резолютивною частиною судового рішення забезпечив поновлення порушених прав територіальної громади м. Одеси, проте суд апеляційної інстанції, виходячи з формальних підстав неоскарження рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним, відмовив у задоволенні вимог про відумерлість спадщини, чим позбавив міську раду відумерлої спадщини і фактично визнав правомірним відчуження спірної квартири особою, яка на момент такого відчуження вже була померлою.
Апеляційний суд не врахував, що єдиною метою пред`явленого у цій справі позову є набуття територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на спірну квартиру як на відумерлу спадщину.
З огляду на фактичні обставини справи та враховуючи висновки судів попередніх інстанцій, ефективний захист та поновлення порушених прав Одеської міської ради в судовому порядку у цій справі має відбутися саме внаслідок задоволення усіх заявлених у позові вимог, а саме: визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою; визнання недійсним договору дарування; витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради спірної квартири.
Суди попередніх інстанцій застосували статтю 388 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Так, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у цивільній справі № 753/11965/19 дійшов висновку, що оскільки відповідно до статті 1218
ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника,
а за їх відсутності до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо нерухомого майна за його місцезнаходженням.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов Одеської міської ради в частині визнання відумерлою спадщини і встановлення порядку виконання рішення та відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування майна, фактично застосував наслідки віндикаційного позову і одночасно відмовив у задоволенні цього
ж віндикаційного позову, що не узгоджується з практикою Верховного Суду
у подібних правовідносинах.
Апеляційним судом також зроблено висновок про те, що спірна квартира
є відумерлою спадщиною, але скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради без урахування чіткої позиції суду касаційної інстанції у такій категорії справ, чим позбавлено територіальну громаду м. Одеси можливості застосування будь-якого способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах.
Так, з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 753/11965/19, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18, від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, вбачається, що належним способом захисту порушеного права територіальної громади м. Одеси є вимоги про визнання майна відумерлою спадщиною, визнання недійсним правочину з відчуження та витребування майна
від останнього набувача відповідно.
У той же час Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної квартири
у добросовісних набувачів призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і відмовив у задоволенні таких вимог, проте зазначив,
що встановивши відсутність спадкоємців за заповітом і за законом та дотримання прокурором Малиновського району м. Одеси, який діє в інтересах Одеської міської ради, вимоги щодо подання заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та визнання права власності на неї за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Отже, фактично Верховний Суд у вказаній постанові у подібних правовідносинах визнав прийнятною можливість визнання відумерлою спадщиною об`єкта нерухомого майна без необхідності його витребування від останнього набувача.
Для формування єдиної правозастосовчої практики у справі,
яка переглядається, слід визначитись стосовно того, чи є визнання судом нерухомого майна, що перебуває у приватній власності особи (останнього набувача), відумерлою спадщиною достатньою правовою підставою для припинення права приватної власності цієї особи та виникнення права комунальної власності на таке майно (як вказано у рішенні суду першої інстанції та у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15), чи у разі визнання майна відумерлою спадщиною належним та ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади також буде і визнання недійсним першого правочину щодо відчуження та витребування такого майна від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно в подальшому було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, що закріплено
у наведених позиціях Верховного Суду з цього питання.
Крім того, з огляду на положення частини четвертої статті 367 ЦПК України,
а також зроблені судом апеляційної інстанції висновки про те, що спірна квартира є відумерлою спадщиною та Одеська міська рада має право на неї, апеляційний суд мав вийти за межі вимог апеляційної скарги та вирішити по суті заявлені позовні вимоги згідно з приписами закону, визнати спадщину відумерлою, а також задовольнити вимоги про визнання недійсним договору дарування та витребувати квартиру на користь територіальної громади м. Одеси, чого в порушення вимог частини четвертої статті 367 ЦПК України апеляційний суд не зробив.
З викладеного вбачається прояв надмірного формалізму під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що є обмеженням права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одеський апеляційний суд своєю постановою фактично легалізував факт відчуження квартири особою ( ОСОБА_4 ), яка на момент такого відчуження вже була померлою, що є неприпустимим. Оскаржувана постанова фактично нівелює існуючі кримінальні справи № 521/44788/19 та № 521/3314/20 стосовно осіб, злочинні дії яких призвели до заволодіння квартирою та подальшого її відчуження з метою недопущення набуття цією спадщиною статусу відумерлої.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), у постановах Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження
№ 61-17779св18), від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17 (провадження № 61-5800св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-20219св19), від 14 квітня 2021 року у справі
№ 753/11965/19 (провадження № 61-1157св21).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги Одеської міської ради та просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1997 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням органу приватизації від 30 грудня 1997 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" 13 березня 1998 року.
14 червня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. посвідчено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Прийнято рішення про реєстрацію права власності від 14 червня 2017 року, індексний номер 35677065, за яким право власності зареєстровано за ОСОБА_2
03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. прийнято рішення про реєстрацію змін, індексний номер 36450249, за яким змінено прізвище " ОСОБА_5" на " ОСОБА_5" (т. 1 а.с. 211).
03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. посвідчено договір дарування від 03 серпня 2017 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв
у дар спірну квартиру. Прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 36456829 від 03 серпня 2017 року, за яким право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 217, 219-221)
23 серпня 2017 року ОСОБА_3 продав зазначену квартиру ОСОБА_1,
що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 серпня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В. Нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36771905 від 23 серпня 2017 року, за яким право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 . Продаж квартири здійснено за 149 883,00 грн.
Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00022755247 від 03 травня
2019 року, реєстрація смерті ОСОБА_4 здійснена реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 21 червня 2017 року, № запису 6609. Дата смерті значиться 01 травня 2017 року. Відомості про документ, що підтверджує факт смерті, - остаточне лікарське свідоцтво про смерть від 21 червня 2017 року № 2050, видане Відділом судово-медичної експертизи трупів Комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації. Вказано, що число смерті померлої особи документами не підтверджено. На підставі зазначеного видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, дата видачі - 21 червня 2017 року (т. 1 а.с. 134).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 21 червня 2017 року
№ 2050 причиною смерті ОСОБА_4 є гостра серцева недостатність, атеросклеротична хвороба серця (т. 1 а.с. 150).
Згідно з листом щодо надання інформації від 23 серпня 2018 року ГТУЮ
в Одеській області повідомлено, що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області 21 червня 2017 року на підставі остаточного лікарського свідоцтва про смерть від 21 червня 2017 року № 2050, виданого відділом судово-медичної експертизи трупів Комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", зареєстровано актовий запис про смерть № 6609 стосовно ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, дата смерті травень 2017 року . При державній реєстрації смерті паспорт померлої особи не здано, відомості про померлу особу в актовому записі про смерть зазначені виключно на підставі медичного документа. Свідоцтво про реєстрацію смерті серії НОМЕР_1 від 21 червня 2017 року було видано в день державної реєстрації смерті. (т. 1 а.с. 16).
У висновку експерта від 30 листопада 2018 року № 1732-8050/17, виконаного на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Іщенка О. В., зазначено, що можна припустити, що смерть ОСОБА_4 настала приблизно у травні 2017 року (т. 1, а.с. 145-148)
Відповідно до довідки від 12 червня 2017 року № 1277, за підписом начальника дільниці № 2 КП "ЖКС "Черьомушки" Михайлюк С. П., спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрованій у спірній квартирі одноособово, інші особи у зазначеній квартирі не зареєстровані (т. 1, а.с. 127).
Слідчим відділом Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП направлено листи від 08 січня 2019 року та від 24 січня 2019 року, адресовані юридичному департаменту Одеської міської ради (відділ відумерлої спадщини), у яких повідомлено про необхідність вжиття заходів щодо можливого визнання майна відумерлим. Зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено,