Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 943/280/21
провадження № 61-9590св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Лілія Ярославівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горох Віталій Володимирович, на постанову Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Л. Я., третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона зареєстрована та фактично проживає в житловому будинку на АДРЕСА_1, іншого житла на території Милятинської сільської ради не має.
Вказувала, що зазначений житловий будинок належав її дідові ОСОБА_4 та бабі ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, так як він був збудований у 2002 році, тобто за час шлюбу баби і діда.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 .
За час життя дід розпорядився своїм майном, яке належало йому на день смерті, склавши на користь своєї дочки та її матері ОСОБА_3 заповіт, посвідчений секретарем виконкому Милятинської сільської ради
Гриневич С. М. 18 грудня 2002 року за реєстровим № 32, який не змінювався і не скасовувався. Після смерті її діда ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої увійшло право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що на підставі заяви її матері (спадкоємиця) ОСОБА_3
від 27 червня 2008 року Буською державною нотаріальною конторою
27 червня 2008 року заведено спадкову справу № 465 після смерті спадкодавця ОСОБА_4, що підтверджується Витягом про реєстрацію
в спадковому реєстрі, виданим приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Дячик А. В. 19 листопада 2020 року № 62537229.
Проте свідоцтво про право на спадщину за заповітом їй не було видано
у зв`язку із наявністю на той час обтяження у виді арешту на спадковий житловий будинок, що був накладений у справі, яка розглядалась Буським районним судом Львівської області. За результатами розгляду цієї справи 21 квітня 2004 року Буським районним судом було прийнято рішення про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, посвідченого Буською державною нотаріальною конторою від квітня 2002 року за реєстровим № 2474, з підстав вчинення правочину відповідачем
ОСОБА_2 під впливом фізичного та психологічного насильства по стосовно своїх батьків.
26 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинською Л. Я. за реєстровим № 1623. При цьому ОСОБА_5 подала нотаріусу заяву про те, що житловий будинок, який є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Зазначений договір став підставою для державної реєстрації за ОСОБА_2 речових прав на житловий будинок, що підтверджується відповідним витягом.
У травні 2018 року ОСОБА_3 повторно звернулась до державного нотаріуса з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки спадкового житлового будинку, однак нотаріус відмовив.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про припинення права власності на житловий будинок, яке зареєстровано за відповідачем, та визнання за нею права власності на 1/2 частки цього житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 .
Вказувала, що рішенням Буського районного суду Львівської області
від 04 грудня 2019 року у справі № 440/1964/18 позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Скасовано нотаріальну дію - посвідчення договору дарування житлового будинку, укладеного 26 жовтня 2009 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зареєстрованого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинською Л. Я. в реєстрі нотаріальних дій від 26 жовтня 2009 року за реєстровим № 1623.
Скасовано записи про реєстрацію договору дарування житлового будинку, укладеного 26 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, внесених приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинською Л. Я. до Державного реєстру правочинів
від 26жовтня 2009 року за реєстровим № 3679172.
Скасовано записи про реєстрацію права власності на житловий будинок
з приналежним майном, що знаходиться на АДРЕСА_1, здійснені 16 листопада 2009 року за реєстровим № 27881456 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 124,8 кв. м, житловою - 84,1 кв. м,
з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, у порядку спадкування
за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від17 листопада 2020 року апеляційну скару ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 04 грудня 2019 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, у задоволенні позову ОСОБА_3 до
ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Кушинської Л. Я., Милятинської сільської ради Буського району Львівської області, про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом та усунення перешкод у здійсненні права розпорядження нерухомим майном відмовлено.
Зазначала, що у зв`язку з труднощами подарувати 1/2 частки спірного житлового будинку, 19 листопада 2020 року її мати ОСОБА_3 склала заповіт на її ім`я, який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Дячик А. В., за реєстровим номером 1204. Тому вона як потенційний спадкоємець на все майно, як набуте її матір`ю ОСОБА_3 до написання заповіту, так отримане і після його посвідчення до моменту смерті спадкодавця, має інтерес надалі реалізувати своє право власності на частину спірного житлового будинку, право вільного, безперешкодного користування житловими приміщеннями в ньому.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір дарування житлового будинку, укладений 26 жовтня 2009 року між
ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним
нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Л. Я., за реєстровим номером № 1623, недійсним.
У квітні 2021 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Л. Я., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, скасування реєстрації прав, визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку
в порядку спадкування за заповітом.
Позовну заяву мотивовано тим, що у 2002 році за життя її батько
ОСОБА_4 склав заповіт на її користь. Цей заповіт не змінювався та не відмінявся. Спадщину після смерті батька вона прийняла, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем в будинку на АДРЕСА_1, що підтверджується будинковою книгою.
На підставі її заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 . Буською державною нотаріальною конторою 27 червня 2008 року заведено спадкову справу
№ 465, що підтверджується відповідним витягом. Свідоцтво їй видано не було, так як існувало обтяження на вказаний житловий будинок, оскільки оспорювався попередній договір дарування.
26 жовтня 2009 року між її матір`ю ОСОБА_5 і братом ОСОБА_2 укладений договір дарування житлового будинку на
АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Л. Я., за реєстровим номером № 1623.
Вважала, що зміст цього договору дарування житлового будинку суперечить вимогам пункту 6 частини першої статті 3, частини четвертої статті 13, частини першої статті 627 ЦК України, частини першої статті 39 Закону України "Про нотаріат", пункту 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (в редакції, чинній станом на 26 жовтня 2009 року), суперечить його моральним засадам, так як він укладений недобросовісно, несправедливо стосовно неї як спадкоємця за заповітом, порушує її спадкові права та інтереси забезпечити власним житлом її дочку ОСОБА_1 .
З метою захисту своїх спадкових прав та інтересів щодо забезпечення майнових прав своєї неповнолітньої дитини в травні 2018 року
ОСОБА_3 повторно звернулась до державного нотаріуса із проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки спадкового житлового будинку, однак листом Буської державної нотаріальної контори
від 22 травня 2018 року № 619/01-16 їй було відмовлено.
Надалі у вересні 2018 року вона звернулась до Буського районного суду Львівської області із позовом про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом та про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження власним нерухомим майном.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 грудня
2019 року у справі № 440/1964/18 такий позов задоволено частково,
а постановою Львівського апеляційного суду від 17 листопада
2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні її позову відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що районний суд, хоч і правильно встановив обставини щодо порушення її спадкових прав, однак рішення в частині припинення права власності на житловий будинок, що зареєстрований за ОСОБА_2, є передчасним, так як договір дарування житлового будинку не визнаний недійсним у судовому порядку.
Вважала, що 1/2 частини спірного будинку, яку заповів їй покійний батько, має належати їй і вона цією часткою вже розпорядилась, шляхом складення заповіту на свою дочку ОСОБА_1 .
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_3 просила суд:
- визнати договір дарування житлового будинку, укладений 26 жовтня
2009 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним
нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинська Л. Я. за реєстровим номером № 1623, недійсним;
- скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок
з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться на
АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку
(літ. "А-1"), загальною площею 124,8 кв. м, житловою - 84,1 кв. м,
з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на
АДРЕСА_1,в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 22 квітня
2021 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Львівської області Кушинської Л. Я., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації прав та визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку в порядку спадкування за заповітом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 01 квітня
2022 року у складі судді Шендрікової Г. О. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позовних вимогтретьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, пред`являючи позов до суду та заявляючи про свої спадкові права, які виникнуть в майбутньому, на майно, право на яке не набуте спадкодавцем ОСОБА_3, якою складено заповіт на користь позивачки, не може підлягати захисту в судовому порядку, оскільки захисту в суді підлягають порушені або невизнані права на цей час.
Позов третьої особи ОСОБА_3 також не підлягає задоволенню, оскільки при укладенні договору дарування житлового будинку
від 26 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 її право порушено не було. Зволікання її зі зверненням до нотаріальної контори
із заявою про прийняття спадщини після смерті батька призвело до того, що ОСОБА_3 не заявивши про свої спадкові права вчасно, відповідно до вимог закону, уклала договір дарування спірного житла.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року апеляційну скаргу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 квітня 2022 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -
ОСОБА_3, у зв`язку зі спливом позовної давності.
У решті рішення суду залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду із цим позовом 20 квітня 2021 року, при цьому судом встановлено, що ухвалою судового засідання від 28 грудня 2010 року була визнана мирова угода, яка укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Буської РДА, згідно з якою ОСОБА_2 (відповідач) дозволяє вселитись до 28 грудня 2010 року ОСОБА_3 та її дочці ОСОБА_1 у житловий будинок на АДРЕСА_1 та зайняти 2 (дві) житлові кімнати площею 21,2 кв. м і 16,6 кв. м та приміщення площею 6,0 кв. м, яким вони користувались до виселення.
Отже, ОСОБА_3 станом на 28 грудня 2010 року було відомо, що власником житлового будинку у АДРЕСА_1 є її рідний брат ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2009 року. ОСОБА_3 не доведено того, що вона не могла довідатися про порушення прав раніше ніж у квітні 2021 року, враховуючи при цьому, що
з моменту укладення договору дарування пройшов великий проміжок часу.
Тому апеляційний суд вважав, що у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, скасування реєстрації прав та визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку в порядку спадкування за заповітом слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 квітня 2022 року до апеляційного суду оскаржувалося в частині відмови в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 рокуОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горох В. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд, відмовляючи
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском позовної давності, не врахував того, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин відсутні.
Апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин вимоги частини п`ятої статті 1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановіВерховного Суду
від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження
№ 61-13411св19)(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горох В. В., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 14).
Згідно із свідоцтвом про народження позивачки ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, її матір`ю зазначена ОСОБА_3 (а.с. 14).
18 грудня 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Милятинської сільської ради
Гриневич С. М. за реєстровим номером № 32, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, він заповів у власність ОСОБА_3 (а.с. 24)