ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 914/4109/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Багай Н. О., Мачульського Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.
представників учасників справи:
прокуратури - Круш Т. О.,
Приватного підприємства "Галицький достаток" - Дашинич О. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022
(судді Малех І. Б., Гриців В. М., Якімець Г. Г.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022
(суддя Матвіїв Р. І.)
за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
до Приватного підприємства "Галицький достаток"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр"
про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження та користування земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У грудні 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Галицький достаток" (далі - ПП "Галицький достаток") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр", про усунення перешкод у здійсненні Львівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 4610166300:05:002:0021 площею 0,1417 га, 4610166300:05:002:0022 площею 0,1383 га, 4610166300:05:002:0025 площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0026 площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0027 площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0030 площею 0,0849 га, 4610166300:05:002:0031 площею 0,1615 га, 4610166300:05:002:0032 площею 0,2020 га, 4610166300:05:002:0034 площею 0,1199 га, 4610166300:05:002:0035 площею 0,2700 га, шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності Приватного підприємства "Галицький достаток".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 та №263 від 18.03.2004 поза волею належного на той час власника - Кабінету Міністрів України вилучено земельні ділянки лісового фонду 1 групи у кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га, які перебувають на балансі Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно- насіннєвий центр", та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення, після чого земельні ділянки були відчужені на користь третіх осіб, а частина з них у подальшому - відповідачу. Оскільки зайняття відповідачем земельних ділянок не пов`язане з позбавленням держави володіння землею з обмеженим оборотом, прокурор просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.
2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Рішенням від 01.06.2022 Господарський суд Львівської області (суддя Крупник Р.В.) у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Постановою від 07.12.2022 Західний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
2.3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з обрання неналежного способу захисту в цій справі, оскільки, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), викладений у постанові № 359/3373/16-ц, правильним способом захисту у цих правовідносинах є віндикаційний позов. Крім цього, із належним (віндикаційним) позовом прокурор звертався до суду в 2011 році, за результатами розгляду якого відмовлено в задоволенні позовних вимог. Отже, враховуючи наявність постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 у справі № 5015/4032/12, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду від 11.09.2013, і якою спір сторін вирішено по суті, суд дійшов висновку, що повторний перегляд відносин між цими ж сторонами шляхом обрання іншого способу захисту, котрий до того ж є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд.
3.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Брюховицької селищної ради № 271 від 25.03.2004 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати Приватному підприємству "Буддизайн" ( далі - ПП "Буддизайн") в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської" надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 9 га, яку пропонується надати ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської, яка надається із земель запасу селища.
3.2. Рішенням Брюховицької селищної ради № 280 від 01.04.2004 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТОВ "Новобуддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської" надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТОВ "Новобуддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається із земель запасу селища.
3.3. Надалі рішенням Брюховицької селищної ради № 318 від 24.06.2004 "Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського-житлового призначення в районі вул. Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)" затверджено проєкт відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт Брюховичі, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво, 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Надано цю земельну ділянку ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).
3.4. Рішенням Брюховицької селищної ради № 328 від 01.07.2004 "Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного спортивно-навчально центру з об`єктами житлового призначення в районі вул.Ряснянської в смт Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТОВ "Новобуддизайн" вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки в смт Брюховичі на вул. Ряснянській, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру та надати в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).
3.5. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04" вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04 та продати ТОВ "Новобуддизайн" земельну ділянку площею 8.8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі. Цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ "Новобуддизайн", а також зобов`язано ТОВ "Новобуддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки до 01.09.2009.
3.6. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3326/04" вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 у справі №2-3326/04 та продати ПП "Буддизайн" земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянська - Незалежності України. Цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8, 9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України, в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП "Буддизайн", а також зобов`язано ПП "Буддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009.
3.7. ПП "Буддизайн" (продавець) та ОСОБА_1 і ПП "Галицький достаток" (покупці) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки 11.08.2009 стосовно земельної ділянки загальною площею 5,0360 га, а 25.09.2009 ОСОБА_1 і ПП "Галицький достаток" уклали договір поділу вказаної земельної ділянки, відповідно до якого власністю останнього є земельна ділянка площею 3,000 га. Таку земельну ділянку поділено на декілька земельних ділянок, частину з яких відчужено третім особам, а частину, зокрема ті десять, які є спірними в цій справі, ПП "Галицький достаток" залишило за собою, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку.
3.8. Суди також встановили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2013 позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково, скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі № 2-3326/04", визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №258225 від 05.02.2010, виданий ПП "Галицький достаток", витребувано у ПП "Галицький достаток" земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер № 4610166300:05:002:0004, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Буддизайн" припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.9. 08.04.2013 Львівський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2013 у справі № 5015/4032/12 скасував у частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат; постановив нове рішення, яким відмовив прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні заявлених позовних вимог. Вищий господарський суд України постановою від 11.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 залишив без змін.
3.10. Відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог, суди апеляційної та касаційної інстанції ствердили, що спірна земельна ділянка, відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ПП "Буддизайн", знаходилася у межах смт Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт Брюховичі не проводилося, отже, відповідно до пункту 3.4 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підпункту "а" статті 12, статей 83, 122, 127, 128, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 05.01.2023 Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022.
4.2. Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник визначив:
- пункт 1 - суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 15, статті 16, 328, 330, 373, 387, 391 та 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину другу статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17, від 12.05.2022 у справі №372/4154/18, від 08.06.2022 у справі №307/3155/19, від 22.06.2022 у справі №367/4140/16, від 07.09.2022 у справі №697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі №367/4128/16-ц; суд апеляційної інстанції порушив частину третю статті 2 ГПК України та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21;
- пункт 2 - необхідно відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 56,147), від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц щодо ефективного способу захисту права в спірних правовідносинах у порядку статті 387 ЦК України (віндикаційний позов).
4.3. Скаржник вважає, що вимога про усунення перешкод державі в особі уповноваженого органу у здійсненні нею права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення державі є ефективним способом захисту порушених прав відповідно до статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України (негаторний позов) за відсутності законних підстав для отримання статусу титульного володільця приватної особи на землі лісогосподарського призначення, передбачені статтями 56 ЗК України та 12 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), вилучені з порушенням права власності держави), для підтвердження покликається на висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 12.05.2022 у справі №372/4154/18, від 08.06.2022 у справі №307/3155/19, від 22.06.2022 у справі №367/4140/16, від 07.09.2022 у справі №697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі №367/4128/16-ц. Відповідно, в касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд ВП ВС.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві ПП "Галицький достаток" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 387, 388, 391 ЦК України, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову з підстав неправильно обраного способу захисту, врахувавши при цьому правову позицію ВП ВС, викладену в постанові № 359/3373/16-ц, а також вказали, що повторний перегляд правовідносин між тими ж сторонами є порушенням принципу правової визначеності.
5.2. Крім того, вважає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є релевантними з огляду на неподібність обставин у цих справах.
5.3. У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені у відзиві підтримав у повному обсязі.
6.Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.4. Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.
6.5. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. ВП ВС вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.
6.6. ВП ВС неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022.у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)).