ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 802/1223/17-а
касаційне провадження № К/9901/31429/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Управління) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2017 (суддя Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправними та скасувати повністю: податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 14.07.2017 № 0013141311, № 0013111311, № 0013131311; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0013161311 від 14.07.2017; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013151311 від 14.07.2017.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, й інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України. Відтак, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і податку на додану вартість та прийняті, як наслідок, рішення про нарахування військового збору, недоїмки зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій є протиправними. Також позивач вказав, що підтвердив документально понесені ним під час ведення господарської діяльності протягом витрати, понесені у зв`язку з оплатою комунальних платежів, та надав відповідні документи під час проведення перевірки.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував: податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 14.07.2017 № 0013141311, № 0013111311, № 0013131311; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0013161311 від 14.07.2017; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013151311 від 14.07.2017.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: для проведення перевірки позивачем були надані перевіряючим усі документи первинного обліку, що знайшло своє відображення у акті перевірки, які підтверджують факт документального понесення ним витрат, пов`язаних із оплатою комунальних послуг, а саме: рахунки-фактури, акти про використання електричної енергії, акти наданих послуг з розподілу природного газу, акти подачі-прийому та реалізації газу, рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг, акти розподілу природного газу); витрати на комунальні послуги відображені у Книзі обліку доходів і витрат та не заперечуються відповідачем; умовами договору оренди передбачене право орендаря (позивача0 на укладення договорів щодо отримання комунальних послуг від імені орендаря та, відповідно, право отримання таких послуг і обов`язок щодо їх оплати, з урахуванням того, що місцем провадження господарської діяльності позивача є саме адреса орендованого приміщення. Також, суди виходили з того, що оскільки витрати були сформовані позивачем правомірно, то донарахування контролюючим органом інших грошових зобов`язань, які є похідними, також є безпідставними.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що комунальні послуги не можуть бути враховані у складі витрат ФОП ОСОБА_1, оскільки торгівельний комплекс є власністю ФОП ОСОБА_2, а орендна плата за користування позивачем орендованим приміщенням складає 0,00 грн. Решта доводів зводиться до цитування скаржником норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.
ФОП ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 30.01.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 31.01.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 застосовувала загальну систему оподаткування, обліку та звітності, була зареєстрована платником податку на додану вартість, здійснювала підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11), облік доходів та витрат вела із застосуванням Книги обліку доходів та витрат. Місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 є відділ магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Управління провело документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом № 847/1301/2895418667 від 03.07.2017, за висновками якого позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 23655,56 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 9732,35 грн., за 2016 рік у сумі 13923,21 грн.; пункту 2 частини першої статті 7, частин третьої, восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачу нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 39532,38 грн., у тому числі: за 2015 рік - 22515,09 грн., за 2016 рік - 17017,29 грн.; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцю донараховано військовий збір в сумі 2133,55 грн., у тому числі: за 2015 рік - 973,28 грн., за 2016 рік - 1160,27 грн.; підпункту "г" 198.5 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, результаті чого підприємцю донараховано грошові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 27854,00 грн., у тому числі: за 2015 рік - 13197,0 грн., за 2016 рік - 14657,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за результатами перевірки згідно наданих первинних документів, зокрема, виписок по банківському рахунку, довідок про структуру витрат за 2015 - 2016 роки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включила до складу витрат вартість сплачених комунальних послуг, а саме - за електроенергію та за газ, у тому числі: за 2015 рік - на суму 64885,14 грн., за 2016 рік - 77351,19 грн., оскільки відповідно до договору оренди приміщення від 21.11.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (орендарем), ФОП ОСОБА_1 орендує у ФОП ОСОБА_2 торгівельно-побутовий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, термін оренди з 01.01.2015 по 30.11.2017 (пункт 4.1 договору), розмір орендної плати - 0,00 грн. (пункт 5.1 договору). При цьому, положеннями вказаного договору не передбачено, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати за комунальні послуги, а саме з а газ та електроенергію. Вказані порушення призвели до завищення підприємцем витрат, та, як наслідок, до заниження податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло: податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017: № 0013141311, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на 23655,98 грн. - за основним платежем та на 11827,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0013111311, збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 27854,00 грн. - за основним платежем та на 6963,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0013131311, збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 2133,55 грн. - за основним платежем та на 533,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); рішення № 0013161311 від 14.07.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 39532,38 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013151311 від 14.07.2017 у розмірі 39532,38 грн.
В силу положень частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно з абзацами 1, 2 підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відносини, що виникають у сфері справляння податку на доходи фізичних осіб, платників цього податку, регулює розділ IV Податок на доходи фізичних осіб Податкового кодексу України.
Згідно з абзацом 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.