ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 804/5525/16
адміністративне провадження № К/9901/31907/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ʼʼРОДОВІД БАНКʼʼ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 (суддя Єфанова О. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 (головуючий суддя Юрко І. В., судді: Гімон М. М., Чумак С. Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ʼʼРОДОВІД БАНКʼʼ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Куліша Віктора Миколайовича до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство ʼʼРОДОВІД БАНКʼʼ (далі - АТ"РОДОВІД БАНК", банк, позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04.08.2016 №5545-17 про сплату податкового боргу у сумі 376,04 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "РОДОВІД БАНК" посилалось на те, що податкова вимога про сплату боргу була прийнята відповідачем після віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, однак, відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), які є спеціальними у цих правовідносинах, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірна податкова вимога прийнята відповідачем правомірно, на підставі та у спосіб, передбачені законом. Зокрема, податкова вимога була прийнята ОДПІ з метою повідомлення платника про невиконання ним свого податкового обв`язку щодо сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов`язання за 2016 рік. Відповідачем не вчинялись дії з примусового стягнення коштів чи майна банку, не нараховувались штрафні санкції чи пеня та не застосовувалась податкова застава. Визначені статтею 36 Закону №4452-VI наслідки запровадження в банку тимчасової адміністрації відсутні. При цьому норми вказаного Закону не передбачали особливостей процедури повідомлення банку про наявність у нього податкового боргу з моменту віднесення до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації до відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації.
Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення у справі і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 36 Закону №4452-VI, пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу (ПК) України, статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.
Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що під час перебування банку у процедурі ліквідації та здійснення тимчасової адміністрації не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Також скаржник послався на те, суди не врахували обставини відсутності його вини щодо порушення строків сплати податку, як підстави для винесення податкової вимоги, та те, що діяльність банку була скерована на виведення неплатоспроможного банку з ринку, проте ці обставини суди не врахували.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 (провадження №К/800/30094/17) відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах, встановлених частиною першою статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 АТ "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2016 №261 про запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць (з 26.02.2016 по 25.03.2016), який згідно з рішенням вказаного органу від 25.03.2016 №419 та від 25.04.2016 №610 було продовжено до 25.04.2016, а потім до отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "РОДОВІД БАНК" (т. І, а.с. 10-16).
04.08.2016 ОДПІ сформовано і направлено АТ "РОДОВІД БАНК" податкову вимогу від 04.08.2016 №5545-17 про сплату податкового боргу у сумі 376,04 грн, що відповідало сумі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за основним платежем, та не містило штрафних (фінансових) санкцій та пені (т.І, а.с. 17).
Податкова вимога була сформована на підставі даних інтегрованої картки платника податків АТ "РОДОВІД БАНК", які своєю чергою відображали показники самостійно задекларованого банком грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, не сплаченого у встановлений строк. Податкову вимогу позивач отримав 18.08.2016.
Ці обставини сторони не заперечують.
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Щодо суті спору, то слід зазначити, що власне порядок погашення податкової заборгованості платника регулюється Законом №4452-VI.
За змістом статті 1.3 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №4452-VI відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.