ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 819/140/17
адміністративне провадження № К/9901/4052/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Тернопільській області) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 (головуючий суддя: Довга О. І., судді: Запотічний І. І., Матковська З. М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства ``ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР`` відкритого акціонерного товариства ``ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ`` в особі філії ``ВЕЛИКОБЕРЕЗОВИЦЬКА ДОРОЖНЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ДІЛЬНИЦЯ`` до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Дочірнє підприємство "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" в особі філії "ВЕЛИКОБЕРЕЗОВИЦЬКА ДОРОЖНЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ДІЛЬНИЦЯ" (далі - підприємство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Тернопільській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Тернопільській області; далі - ГУ ДФС, відповідач) податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0055181302, №0055161302 про застосування до Філії підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 100ʼ 682,74 грн та у сумі 9225,56 грн і нарахування пені у сумі 1277,21 грн та 17ʼ 051,20 грн відповідно за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору (ВЗ) з виплачених доходів (т.І, а.с. 29-34).
Обґрунтовуючи позов, позивач не заперечував факт несвоєчасної сплати Філією підприємства податку та збору, водночас доводив, що штрафні санкції, передбачені статтею 126 Податкового кодексу (ПК) України, та пеня завищено внаслідок неправильного обчислення контролюючим органом строку затримання сплати суми грошового зобов`язання. Позивач вказував на те, що несвоєчасна сплата ПДФО та ВЗ виникла в результаті затримання виплати заробітної плати через брак коштів та недостатнє фінансування відповідних витрат. Відповідальність за це порушення передбачена статтею 126 ПК України. Згідно з цією нормою розмір санкцій прямо залежить від строку затримання сплати зобов`язання. На переконання позивача, з урахуванням положень норми підпункту 168.1.5 статті 168 ПК України, граничним строком сплати ПДФО та ВЗ є останній день календарного наступного місяця після закінчення місяця, у якому нарахували дохід, натомість контролюючий орган визначив інші дні місяця (14.02, 20.03, 22.04, 16.01 тощо), як граничний строк сплати зобов`язання, що призвело до збільшення кількості днів несвоєчасної його сплати.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 26.06.2017 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшов висновку, що позивач несвоєчасно перераховував до бюджету ПДФО та ВЗ, за яке передбачена відповідальність статтею 126 ПК України, та не надав доказів на спростування цих обставин.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнив, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0055181302, №0055161302.
Підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення стало те, що по суті несвоєчасна сплата ПДФО і ВЗ виникла в результаті затримання виплати заробітної плати працівникам. Однак, відповідач неправильно визначив граничні строки сплати ПДФО та ВЗ та відповідно період прострочення сплати зобов`язань, що призвело до завищення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні. Водночас, встановивши факти несвоєчасної сплати Філією підприємства податку та збору, суд висновував, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та робити перерахунок розміру штрафних санкцій, тому рішення суб`єкта владних повноважень скасував повністю.
Контролюючий орган не погодився з рішенням апеляційного суду та подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наданим ним доказам. Наголошував, що несвоєчасне перерахування Філією підприємства податку та збору було зумовлено виплатою заробітної плати працівникам підприємства з затримкою та несвоєчасним перерахуванням зобов`язань під час виплати оподаткованого доходу. Водночас відповідач не заперечував, що у разі нарахованого, але не виплаченого оподаткованого доходу, платник податку має перерахувати до бюджету податок і збір у місячний строк.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Як встановили суди попередніх інстанцій, податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі акта від 07.10.2016 №412/14-04/26197661 про результати позапланової виїзної податкової перевірки Філії підприємства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 із висновком про порушення нею норм підпункту 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, пункту 168.1 статті 168, підпунктів ``а``, ``г`` пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ``Інші перехідні положення`` ПК України внаслідок несвоєчасного перерахування до бюджету ПДФО та ВЗ.
За змістом акта перевірки та додаткових пояснень контролюючого органу, наданих суду першої інстанції та долучених до матеріалів справи, станом на 01.01.2013 у Філії підприємства обліковувалась заборгованість зі сплати ПДФО до бюджету у сумі 28ʼ 036,91 грн. Впродовж січня 2013 року - червня 2016 року Філія утримувала із нарахованого, але не виплаченого вчасно доходу, ПДФО та ВЗ і перераховувала до бюджету під час виплати доходу. Водночас платежі, які здійснював платник із затримкою, відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (т.І, а.с. 6-26, 102-106).
Ці обставини контролюючий орган кваліфікував як порушення Філією підприємства строків перерахування сум податку і збору, утриманих під час виплати доходу, та на підставі статей 126, 129 ПК України нарахував штрафні санкції з урахуванням граничного строку давності, передбаченого пунктом 114.1 статті 114 ПК України, та пеню згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 09.11.2016 №0055181302, №0055161302.
Незгода позивача саме з розміром розрахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені внаслідок неправильного, на його думку, визначення граничного строку сплати ПДФО й ВЗ та відповідно періоду затримки сплати суми податку та збору стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Пунктом 171.1 статті 171 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - так само) встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з підпунктами ``а``, ``б`` пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 цієї статті зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.