ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 160/9839/19
касаційне провадження № К/9901/20905/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (головуючий суддя - Чумак С.Ю.; судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
у справі № 160/9839/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач, платник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2019 року № 0000433306 та № 0000443306.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що податковим органом помилково віднесені належні позивачу на праві власності транспортні засоби спеціального призначення (напівпричепи, сідельні (сідлові) тягачі та фургони) до вантажних автомобілів. Зазначене призвело до помилкового висновку податкового органу, що ці транспортні засоби є засобами подвійного призначення, тому витрати на їх утримання не можуть бути віднесені позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів, тому позивач безпідставно включив до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (послуги з ремонту вантажних автомобілів, причепів (напівпричепів) та шиномонтажу, придбання запчастин, рідин, шин).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року скасовано.
Позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року № 0000433306 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 027 827,34 грн, з яких 822 261,87 грн за основним платежем та 205 565,47 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року № 0000443306 в частині визначення грошових зобов`язань з військового збору у розмірі 85 652,27 грн, з яких 68 521,82 грн - основний платіж; 17 130,45 грн - штрафні (фінансові) санкції.
У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що належні позивачу напівпричепи, фургони та сідлові тягачі не віднесені законодавцем до вантажних автомобілів, тому витрати на їх утримання фізична особа-підприємець може враховувати під час обчислення об`єкта оподаткування.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18, правовідносини в якій є подібними розглядуваним. Наголошує, що до складу витрат підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, якими в даному випадку є витрати на послуги з ремонту вантажних автомобілів, причепів (напівпричепів) та шиномонтажу, придбання запчастин, рідин, шин.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
03 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 26 липня 2019 року № 42082/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акта перевірки позивачем порушено:
пункт 177.2, підпункти 177.4.3, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 1 264 009,92 грн;
- пункт 163.1 статті 163, статтю 176, з урахуванням пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 105 334,16 грн;
- пункт 198.1 статті 198, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3 166,00 грн.
16 серпня 2019 року на вказаний акт позивачем подані заперечення та під час їх розгляду 28 серпня 2019 року подано заяву щодо проведення позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
В період з 29 серпня 2019 року по 02 вересня 2019 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за наслідками якої складено акт від 09 вересня 2019 року № 50/04-36-33-06/2778904378.
За висновками названого акта перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема:
- пункту 177.2, підпункту 177.4.3, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 ПК України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 840 955,27 грн;
- пункту 163.1 статті 163, статті 176, з урахуванням пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 70 079,60 грн;
На підставі висновків акта перевірки від 09 вересня 2019 року № 50/04-36-33-06/2778904378 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року:
№ 0000433306, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 051 194,09 грн, з яких податкові зобов`язання - 840 955,27 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 210 238,82 грн;
№ 0000443306, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 87 599,50 грн, з яких податкові зобов`язання - 70 079,60 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 17 519,90 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.