ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 560/8394/21
провадження № К/9901/37609/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Державної Установи "Замкова виправна колонія" (№58)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року (у складі головуючого судді Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М., суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.) у справі №560/8394/21,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Державної Установи "Замкова виправна колонія" (№ 58)", в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність державної установи "Замкова виправна колонія №58", яка полягає у нездійсненні повного розрахунку на час звільнення та невиплати компенсації за належні ОСОБА_1 до видачі предмети речового майна;
зобов`язати державну установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7377, 23 грн.;
зобов`язати державну установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з розміру 211,50 грн. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 06.07.2021, що складає 207 270 грн.
2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску місячного строку звернення до суду. Судом було роз`яснено, що недоліки необхідно було усунути шляхом надання до суду належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно та доказів поважності його пропуску.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є, зокрема, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та грошової компенсації за речове майно, яке не входить до структури заробітної плати; спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв`язку із його звільненням середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації за речове майно, право на які він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
4. Суд першої інстанції зазначав, що позивача звільнено 31.10.2018, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 09.07.2021, тобто із пропуском строку, визначеного частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому, суд зазначав, що надсилання запиту про надання інформації не може вважатись формою досудового врегулювання спору; до того ж, в межах даного позовну позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо непроведення остаточного розрахунку, а не його відмова у задоволенні заяви позивача про виплату йому компенсації за неотримане речове майно.
5. На виконання ухвали ОСОБА_1 подано заяву на усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач зазначав, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки його перебіг повинен починатися із остаточного розрахунку після звільнення. Однак, на переконання позивача, у зв`язку з невиплатою належної компенсації, початок перебігу строку звернення до суду не розпочинався. Позивач також зазначав, що спір щодо несвоєчасного розрахунку з працівником при звільненні є трудовим, строк звернення до суду для вирішення якого не обмежений.
6. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачеві.
7. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки з даним позовом він звернувся з пропуском місячного строку звернення до суду.
8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, та не подав до суду заяву про поновлення строку звернення, у результаті чого не довів поважності пропущеного ним строку.
9. Суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання позивача щодо його звернення до відповідача, яке мало місце в червні 2021 (відповідь відповідача), оскільки таке звернення не вважається досудовою формою врегулювання спору та не свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися в суд за захистом порушених, на його думку, прав чи законних інтересів з дня проведення з ним розрахунку, виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Разом з тим, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що звернення до відповідача - 25.06.2021 (відповідь на звернення), ініційоване ним фактично через три роки з моменту звільнення, при цьому, будь-яких об`єктивних перешкод своєчасно звернутися за захистом своїх порушених прав до суду позивач у позовній заяві не навів.
10. Суд апеляційної інстанції вказував, що слід також враховувати і те, що в межах даного позову позивачем не ставиться питання про протиправність будь-якої відмови відповідача у здійсненні йому виплати компенсації за неотримане речове майно, а оскаржується виключно бездіяльність відповідача щодо не виплати такої компенсації саме у день звільнення; при цьому, із матеріалів позовної заяви судом не встановлено будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати його звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №560/8394/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12. Касатор вважає, що судами попередніх інстанцій невірно витлумачено правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2021 по справі № 240/532/20 щодо аналогічної ситуації.
13. Скаржник зазначає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача виплатити належну позивачу компенсацію за неотримане речове майно була обґрунтоване тим, що Наказом № 43 о/с-20 його звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби, та підчас і після звільнення, роботодавцем не було повідомлено про те, що ОСОБА_1 належить до виплати компенсація за невикористане речове майно. З огляду на те, що позивачу не було відомо суму належної компенсації, в червні 2021 року останній звернувся із відповідним листом до відповідача. 25 червня 2021 року листом № 2117 було повідомлено про те, що для ОСОБА_1 належна до виплати компенсація за неотримане речове майно в розмірі 7 377,23 грн, а сама Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" зобов`язується виплатити таку компенсацію.
14. Позивач зазначає, що розуміючи факт того, що відповідач, повідомивши про свій обов`язок виплатити належну компенсацію, проте посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань, не виплатить спірну компенсацію, звернувся до суду з позовною заявою в межах місячного строку після отримання листа від відповідача.
15. Щодо другої позовної вимоги, скаржник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про обмеження на звернення до суду у місячний строк. Позивач зазначає, що у постанові від 11.02.2021 по справі № 240/532/20 Верховний Суд наголосив на необхідності звернення з адміністративним позовом до суду із місячним строком саме з дня проведення остаточного розрахунку при звільненні.
16. Скаржник вважає, що спеціальний місячний термін не може розпочинатись поза межами остаточного розрахунку під час звільнення, оскільки це суперечить самій суті права та реальній можливості розрахувати розмір та об`єм порушених прав працівника, оскільки з кожним днем несвоєчасного розрахунку після звільнення збільшується об`єм середнього заробітку та відповідальність роботодавця перед працівником.
17. Позивач зазначає, що суди помилково ототожнили дані справи та не врахували непроведення остаточного розрахунку із ним при звільненні на момент подачі позовної заяви до суду, який розпочав би відповідний спеціальний строк звернення до суду.
18. Від Державної Установи "Замкова виправна колонія" (№58)" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 жовтня 2021 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №560/8394/21.
22. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
26. Як вбачається зі змісту доводів касаційної скарги, позивача Наказом № 43 о/с-20 від 31.10.2018 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби, а саме із Державної Установи "Замкова виправна колонія" (№58)".
27. Предметом спору у цій справі є невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно.
28. Залишаючи позовну заяву без руху, а згодом повертаючи її позивачу з підстав неусунення недоліків, суд першої інстанції дійшов висновку про звернення позивача до суду поза межами встановленого місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
29. Натомість, позивач стверджує, що лише з відповіді на його звернення, яке мало місце в червні 2021 року, він отримав від відповідача інформацію про нараховану йому компенсацію у розмірі 7 377.23 грн.
30. Отже, спірним питанням є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.
31. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
32. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
33. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
34. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
35. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Положеннями частини 5 статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
37. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
39. За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
40. Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.