ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 328/3410/17
провадження № 51-471км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника прокурора ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_8 на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 .
Оскаржені судові рішення
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 засуджено за пунктами 2 та 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
2. Судом установлено, що 01 жовтня 2017 року приблизно о 22:00 в квартирі на АДРЕСА_2 ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдав не менше чотирьох ударів металевою виделкою в обличчя ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та, обв`язавши шию тканинним шнурком, душив її. Потім, тримаючи потерпілу за кофту, він вдарив її головою об двері та дерев`яний табурет, після чого, втримуючи руками за ногу дитини та розкручуючи навкруги себе, бив її головою та тілом об одвірок. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень дитина померла на місці вчинення злочину.
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. Засуджений та захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просять скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
4. Доводи захисту зводяться до того, що не доведено умислу засудженого на вбивство дитини з особливою жорстокістю, а також не спростовано версії засудженого про необережний характер вчиненого діяння. Вважають, що його дії слід кваліфікувати за статтею 119 КК.
5. Сторона захисту стверджує, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 65 КК не повністю врахував всіх позитивних даних про особу засудженого і пом`якшуючих покарання обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення при позбавленні волі на певний строк.
6. Засуджений наполягає, що його пояснення, зафіксовані в протоколі слідчого експерименту від 02 жовтня 2017 року, слід визнати недопустимим доказом, оскільки вони отримані внаслідок катування та інших незаконних дій працівників поліції.
7. Крім того, захисник вважає вирок незаконним, оскільки всупереч вимогам статті 384 КПК суд першої інстанції не роз`яснив засудженому право на суд присяжних.
8. На переконання сторони захисту апеляційний суд необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні окремих доказів і, залишивши без задоволення апеляційні вимоги, ухвалив рішення, що не відповідає статтям 370, 419 КПК.
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. Засуджений та захисник підтримали свої скарги та просили їх задовольнити.
11. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими, а призначене засудженому покарання справедливим.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги слід залишити без задоволення на таких підставах.
13. Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
14. Отже, касаційний суд не перевіряє оскаржуваних судових рішень щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить із обставин, установлених судом.
15. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
16. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
17. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
18. В основу обвинувального вироку місцевий суд обґрунтовано поклав показання самого засудженого, який не заперечив своєї причетності до заподіяння малолітній тілесних ушкоджень, а також допитаних у судовому засіданні потерпілої та свідків, а також судово-медичного експерта. У сукупності з цими показаннями суд оцінив наявні у справі письмові докази, зокрема протоколи слідчих дій, у тому числі й протокол слідчого експерименту з участю засудженого від 02 жовтня 2017 року, а також висновки судових експертиз, зміст яких детально відображено у вироку.
Щодо допустимості результатів слідчого експерименту
19. Суд вже вирішував питання допустимості результатів слідчого експерименту і визнав можливим їх використання за певних умов, зокрема, якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.[1]
20. У касаційній скарзі засуджений стверджує про те, що в період між фактичним затриманням та проведенням слідчого експерименту він був підданий нелюдському поводженню.
21. Як видно з матеріалів справи, про застосування до нього тортур та погроз з боку працівників поліції вночі з 01 на 02 жовтня 2017 року засуджений вперше заявив в судовому засіданні 26 березня 2018 року, а в засіданні 18 травня 2018 року подав відповідну заяву, адресовану прокурору. Однак, його твердження в засіданні та зміст заяви свідчать про те, що він, посилаючись на тяжкий стан алкогольного сп`яніння та недостатнє освітлення кімнати, де він утримувався, не зміг пригадати будь-яких прикмет осіб, які з ним погано поводились та у який спосіб це відбувалось. Висновок про можливе побиття його невідомими особами він зробив лише на підставі відчуття болю в руках та області ребер зранку. Також він не міг пояснити, що саме вимагали від нього під час застосування катувань та яким чином таке поводження вплинуло на його поведінку під час проведення наступного дня слідчого експерименту в присутності захисника.
22. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях навели переконливі мотиви на спростування доводів сторони захисту щодо застосування до засудженого незаконних методів, з огляду на відсутність будь-яких доказів, які б могли свідчити, що його заява про це була небезпідставною.