ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 528/854/18
провадження № 51 - 3827км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170150000202, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Яготині Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.
Прийнято рішення щодо речового доказу.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 11 липня 2018 року приблизно о 23:00 год., перебуваючи неподалік магазину "Форміка", що знаходиться по вул. Є. Гребінки, 4, м. Гребінки Полтавської області, з метою заволодіння чужим майном застосував до ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, та заволодів спортивним велосипедом, марки "Оskar", вартістю 2 506,37 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд провадження у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог указує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) через відсутність у ній підстав визнання необґрунтованими доводів апеляційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Зазначає, що погоджуючись з висновком місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, апеляційний суд, крім іншого, не надав належної кримінально правової оцінки умисним діям ОСОБА_7 по заподіянню ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто, виходячи із змісту ст. 433 КПК, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, а тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Разом із тим відповідно до приписів ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
У касаційній скарзі прокурор указує, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПК у зв`язку з відсутністю в ній мотивованих доводів на спростування тверджень, наведених в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Під час вирішення питання про наявність таких порушень суд має керуватися ч. 1 ст. 412 КПК, яка передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Для постановлення такого судового рішення апеляційний суд із дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури за наявності відповідних доводів в апеляційній скарзі повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПК, а також ст. 419 КПК або ст. 420 КПК.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд виправдав ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, установивши відсутність у діях обвинуваченого суб`єктивної сторони цього злочину, а саме корисливого мотиву заволодіння майном потерпілого. Як зазначено у вироку, такий висновок суд зробив із того, що досліджені докази підтверджували наявність неприязних стосунків між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, а дії, вчинені відносно потерпілого, були скоєні обвинуваченим для примушування потерпілого до вчинення певних дій та з метою психологічного тиску, за умови подальшого повернення ОСОБА_9 його велосипеда, тобто без корисливої мети.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_7, прокурор подав апеляційну скаргу.
У цій скарзі сторона обвинувачення порушувала перед апеляційним судом питання про скасування виправдувального вироку місцевого суду з ухваленням нового вироку та визнанням ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, із призначенням йому певного покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам та посилався на докази, які не врахував місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_7, які свідчили про наявність у обвинуваченого корисливого мотиву на заволодіння майном ОСОБА_9 . Окремо прокурор указував, що ОСОБА_7, вчиняючи суспільно небезпечні дії, заподіяв ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що залишилося без кримінально правової оцінки місцевого суду. Також прокурор просив дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.