Постанова
Іменем України
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 638/5382/21
провадження № 61-12047 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - обласний комунальний заклад "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2021 року у складі судді Штих Т.В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обласного комунального закладу "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" (далі - ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини", заклад) про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та стягнення невиплаченої премії.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 березня 2008 року він працює провідним науковим співробітником відділу пам`яток історії в ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини".
12 лютого 2020 року директором ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини"видано наказ № 11-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення йому догани у зв`язку з порушенням пунктів 3.1.4 та 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, затверджених на загальних зборах трудового колективу від 15 лютого 2017 року.
Вказаний наказ відповідача він вважав таким, що не відповідає положенням трудового законодавства, оскільки порушує вимоги Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 31 грудня 1998 року № 1024. Оспорюваний наказ відповідача не містить деталізації часу вчинення дисциплінарного проступку, фактичної та конкретної інформації щодо причин накладення стягнення, а містить загальні формулювання, які не пояснюють суті порушення трудової дисципліни.
Отже, ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" при винесенні оспорюваного наказу порушено положення статей 147,148 КЗпП України. Унаслідок вказаних протиправних дій відповідача йому не нараховано премію, чим порушено його права.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 12 лютого 2020 року № 11-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та стягнути з відповідача ненараховану премію за час дії оскаржуваного наказу у розмірі 21 142,86 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судовий збір вважати сплаченим позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безпідставним є посилання позивача на вимоги Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, оскільки його положення не поширюються на обласні комунальні заклади.
20 січня 2020 року на ім`я директора ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" надійшла службова записка від заступника директора Черкаско В. В. з приводу ганебного та принизливого ставлення позивача до неї особисто, а також до інших співробітників. Відповідачем з метою повного та об`єктивного вивчення обставин справи було проведено роботу щодо вивчення вказаних обставин, унаслідок чого було встановлено факт наявності порушень пунктів 3.1.4, 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 15 лютого 2017 року. Відповідачем з`ясовано, що позивачем системно, у тому числі протягом 2019 року, здійснювались незрозумілі, необґрунтовані, принизливі дії по відношенню до співробітників закладу, що підтверджується відповідними письмовими доказами та показаннями свідків.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ відповідача містить усі реквізити, виданий з урахуванням положень трудового законодавства.
Вимога позивача про стягнення невиплаченої премії є безпідставною, тому що посада, яку обіймає позивач, не належить до посади, пов`язаної з особливими умовами праці. Штатний розпис не містить обов`язкових виплат у вигляді премій. Кошторисом видатків, спрямованих на заробітну плату, не плануються (передбачаються) витрати на премії.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 зневажливо ставився до співробітників закладу, не дотримувався високої культури спілкування, допускав висловлювання, що ганьблять працівників ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини", що підтверджується протоколом № 5 загальних зборів трудового колективу закладу від 21 грудня 2019 року, службовою запискою заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року, пояснювальними записками молодшого наукового співробітника організаційного відділу ОСОБА_3 та наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року, службовою запискою ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року.
Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у спосіб, застосований керівництвом закладу, відповідає ступеню вчиненого проступку та узгоджується з положеннями Правил внутрішнього трудового розпорядка працівників ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини". Крім того, зміст позовної заяви зводиться до заперечень ОСОБА_1 щодо оформлення оспорюваного наказу, його форми та змісту, проте не містить належних доказів на підтвердження дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, про невиконання яких зазначено в оскаржуваному наказі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 638/5382/21 з Дзержинського районного суду м. Харкова.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у протоколі № 05 загальних зборів трудового колективу закладу від 21 грудня 2019 року йдеться про відрізок часу 2017-2019 роки, тобто вказаний термін не є днем вчинення проступку. У службовій та пояснювальних записках, у тому числі заступника директора Черкаско В. В., відсутня конкретна дата вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому неможливо визначити строк накладення дисциплінарного стягнення відповідно до положень статті 148 КЗпП України.
Оспорюваний наказ ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" № 11-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, винесено директором закладу Тритинником О. В. 12 лютого 2020 року, тобто через 53 дні після виявлення імовірного проступку, який встановлено 21 грудня 2019 року протоколом № 05 загальних зборів трудового колективу закладу. Отже, дисциплінарне стягнення накладено на позивача з порушенням строку визначеного положеннями статті 148 КЗпП України.
Суди не звернули уваги на відсутність у вищевказаних документах інформації про дату вчинення позивачем дисциплінарного проступку та на сплив строку застосування дисциплінарного стягнення, визначеного положеннями статті 148 КЗпП України.
Суд вказав про те, що позивач не надав доказів його правомірної поведінки та не підтвердив дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, про невиконання яких йдеться в оспорюваному наказі, проте у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким саме на роботодавця покладається обов`язок щодо доведення вини працівника у вчиненні відповідного проступку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем системно, у тому числі протягом 2019 року здійснювалися недопустимі принизливі речі відносно співробітників закладу, тобто допущено порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, що підтверджено належними та допустимими доказами. Строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визначений положеннями статті 148 КЗпП України відповідачем пропущено не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" з 04 березня 2008 року, обіймаючи посаду провідного наукового співробітника відділу пам`яток історії.
Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів трудового колективу ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 нешанобливо ставиться до співробітників закладу. ОСОБА_1 не заперечував того, що вживав нецензурну лексику, заперечуючи її спрямованість на конкретну особу (а.с. 26).
Відповідно до службової записки заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року їй стало відомо, із розмови з співробітниками закладу, а потім безпосередньо із протоколу загальних зборів трудового колективу ОКЗ "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 21 грудня 2019 № 5, що однин із співробітників закладу, а саме ОСОБА_1, постійно прилюдно дозволяє собі ганебне, принизливе ставлення до інших співробітників, у тому числі до неї. Своє негативне відношення він виражає образливими висловлюваннями в її бік: "шмара", "директорська підстилка" тощо. Крім того, це принижує її, як жінку, та підриває її авторитет, як керівника, що у свою чергу призвело до погіршення дисципліни зі сторони деяких співробітників та легковажного ставлення до її робочих завдань, порушує елементарні правила професійної субординації, службової дисципліни і поширює гендерну дискримінацію, так як ганебні висловлювання були щодо інших жінок закладу. Зверталася до керівника закладу з метою вжиття відповідних заходів для припинення такої поведінки у закладі (а.с. 29).