Постанова
Іменем України
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 726/1142/22
провадження № 61-145св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного
банку "ПриватБанк" на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці
від 17 жовтня 2022 року у складі судді Мілінчук С. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів:Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року акціонерне товариство комерційного банку
"ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала в кредит - 15 тис. доларів США під 18,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 27 червня 2014 року. Цього самого дня на забезпечення виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки,
згідно з умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати
з позичальником за невиконання умов кредитного договору.
Відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом до відповідачки та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у солідарному порядку.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 02 липня 2010 року
у справі № 2-421/2010, що набрало законної сили, позов банку задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року
у розмірі 86 575,80 грн.
Проте зазначене рішення суду відповідачка виконала лише 27 липня
2015 року, про що свідчить ухвала Садгірського районного суду м. Чернівців від 26 жовтня 2015 року, згідно з якою виконавчий лист від 27 жовтня
2010 року № 2-431/10 виконанню не підлягає, так як у період з 01 грудня 2010 року по 27 липня 2015 року ОСОБА_1 повністю сплатила заборгованість за кредитним договором.
Отже, банк має право на стягнення трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь три процента річних від простроченої суми за період з 22 лютого 2010 року по 26 жовтня 2015 року, що становить 1 125,77 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 17 жовтня
2022 року провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 тис. грн.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що є рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору й з тих самих підстав.
Разом із тим, згідно з договору про надання правової допомоги
від 08 січня 2021 року № 78, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом - Павалюк Г. В., додатку № 3 до нього від 03 вересня 2022 року, розрахунку суми гонорару, акту надання послуг, розрахункової квитанції серії ББАЄ
№ 369743, ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 тис. грн.
Врахувавши положення статті 137, частини п`ятої статті 142 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність таких витрат відповідачки на професійну правничу допомогу і необхідність їх стягнення з позивача на її користь.
Не погоджуючись із висновками районного суду в частині стягнення з банку на користь відповідачки суму витрат на професійну правничу допомогу,
АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 17 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат - без змін. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 4 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею у суді апеляційної інстанції.
Погоджуючись із висновками районного суду в частині стягнення на користь відповідачки витрат, понесених нею у суді першої інстанції
на професійну правничу допомогу, апеляційний суд також зазначив, що відповідачкою доведено обставини надання їй послуг правничої допомоги, належним чином обґрунтовано їх розмір. Позивач під час розгляду справи
у суді першої інстанції заперечень щодо розміру чи неспівмірності таких витрат не заявляв, відповідних доказів не надав, а тому підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу у районного суду не було.
Оскільки підстав для задоволення апеляційної скарги банку немає,
з останнього на користь відповідачки підлягає стягненню судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку. Докази, які підтверджують суму витрат відповідачки на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, були направлені на адресу банку разом із відзивом на його апеляційну скаргу. Заперечень чи клопотань щодо неспівмірності
або необґрунтованості заявленого відповідачкою розміру суми витрат на правничу допомогу банк ні письмово, ні в судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги не подавав.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з банку на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні таких витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребуваної її матеріали з Садгірського районного суду м. Чернівців.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачкою завищено час роботи адвоката та вартість його послуг, яка не відповідає тому розміру, що склалася
у регіоні. Не враховано складність справи, яка переглядається. Розмір
суми витрат є неспівмірним та завищеним. Обсяг матеріалів справи
не є значним, адвокатом складено у суді першої інстанції лише один процесуальний документ, а саме відзив на позовну заяву, на яку ним
було витрачено п`ять годин робочого часу і за таку роботу було стягнуто
10 тис. грн. Стягнутий судами розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому підлягає зменшенню.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - Павалюк Г. В. - на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк",
в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції банком не було заявлено клопотань щодо зменшення розміру суми витрат на оплату правничої допомоги адвокату й не було надано відповідних доказів. Водночас саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства
є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом,
а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.