Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 463/3825/21
провадження № 61-5391св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області",
третя особа - начальник Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" лікар Безушко Іван Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області", третя особа - начальник Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" лікар Безушко Іван Михайлович, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" на постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати наказ відповідача від 09 березня 2021 року № 89 о/с про звільнення ОСОБА_1, лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою); поновити її на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області" (далі - ДУ "ТМО МВС по Львівській області"), стягнути з ДУ "ТМО МВС по Львівській області" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09 березня 2021 року та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 2006 року вона працювала на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні, 03 грудня 2020 року отримала повідомлення про заплановане вивільнення від 30 листопада 2020 року № 33/34-1610, яким її повідомлено про скорочення займаної посади і розірвання з 01 лютого 2021 року трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказом відповідача від 09 березня 2021 року № 89 ОСОБА_1 звільнено через скорочення штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Своє звільнення позивач уважає незаконним, адже їй не були запропоновані вакантні посади (стаття 49-2 КЗпП України), а також не враховано переважне право на залишення на роботі (стаття 42 КЗпП України). Крім цього, відповідач порушивши її трудові права, завдав їй моральної шкоди.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 06 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штату з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відповідач дотримав вимоги чинного трудового законодавства України.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2022 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2021 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Скасував наказ начальника ДУ "ТМО МВС по Львівській області" від 09 березня 2021 року № 89 о/с про звільнення ОСОБА_1, лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою). Поновив ОСОБА_1 на посаді лікарня-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) ДУ "ТМО МВС по Львівській області" з 10 березня 2021 року. Стягнув з ДУ "ТМО МВС по Львівській області" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 159 094,67 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач виконав не всі вимоги трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП Україні, оскільки не запропонував їй всі наявні у нього вакантні посади, на які вона могла претендувати. При задоволенні вимог про поновлення на роботі суд стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу. Підстав для відшкодування моральної шкоди немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 червня 2022 року, начальник ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 225/494/21, від 20 січня 2021 року у справі № 577/3997/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19. Крім того, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Звільняючи позивача з посади у зв`язку з організаційно-штатними змінами у ДУ "ТМО МВС України по Львівській області", відповідач дотримав процедуру звільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України, оскільки своєчасно, за два місяці, попередив позивача про наступне вивільнення, враховуючи, що в період з дати попередження про наступне звільнення до дати її звільнення в установі була наявна лише одна вакантна посада за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, а саме, медична сестра зуботехнічної лабораторії, яку було запропоновано позивачу, і від якої вона відмовилася.
Призначення позивача на вакантну посаду лікаря-терапевта стаціонару (з поліклінікою) було неможливо, оскільки вимогами нормативно-правових актів не передбачено призначення на посаду лікаря-терапевта особи з освітньо- кваліфікаційним рівнем і спеціальністю ОСОБА_1, яка за спеціальністю є лікарем-невропатологом.
Запропонувати позивачу інші лікарські вакантні посади чи роботу, які на цей час були наявні в установі, відповідач не міг, оскільки, при призначенні на інші лікарські посади роботодавець зобов`язаний враховувати кваліфікаційні вимоги до працівника, які прописані в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій, випуск 78 "Охорона здоров`я" (ДКХП), який розроблено з урахуванням змін державних стандартів щодо класифікації професій та чинної номенклатури посад медичних працівників системи Міністерства охорони здоров`я України, затвердженої наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117, і в ОСОБА_1 під час проведення організаційно-штатних змін не було посвідчення про проходження курсів спеціалізації за іншою спеціальністю, крім як за спеціальністю "Неврологія".
Постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
22 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду, адже роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював, однак відповідач цього не виконав, що встановлено судом. Відповідачбез дотримання вимог КЗпП України дійшов висновку про недоцільність переведення позивача на інші суміжні посади, навіть не вчинивши дій, які дали б йому можливість порівняти кваліфікацію, стаж та рівень знань позивача з іншими працівниками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
29 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом відповідача від 23 жовтня 2006 року № 355 о/с ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні на 70 ліжок (з поліклінікою) УМВСУ у Львівській області.
Відповідно до наказу відповідача від 07 листопада 2015 року № 1 о/с ОСОБА_1 прийнята на роботу за переведенням на посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару ДУ "ТМО МВС України по Львівській області", що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом МВС України від 20 листопада 2020 року № 819 затверджено перелік змін у штатах МВС.
На виконання вказаного наказу кадрова комісія ДУ "ТМО МВС по Львівській області" 30 листопада 2020 року провела засідання (протокол № 20/2020), на якому була присутня ОСОБА_1 і на якому було доведено до відома всіх присутніх зміст цього наказу, зокрема, про реорганізацію терапевтичного відділення стаціонару з відділення на 70 ліжок (у тому числі 20 неврологічних та 10 кардіологічних) у терапевтичне відділення стаціонару на 70 ліжок (у тому чисті 10 кардіологічних ліжок), у зв`язку з чим вводиться ще одна посада лікаря-терапевта, а посада лікаря-невропатолога скорочується.
ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення із запланованим звільненням у зв`язку з організаційно-штатними змінами, про що складено відповідний акт від 30 листопада 2020 року № 33/34-1319.
30 листопада 2020 року позивачу надіслано повідомлення № 33/34-1605 про заплановане вивільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами, будь-які вакантні посади їй не пропонувалися.
Згідно з протоколом засідання кадрової комісії ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" від 20 січня 2021 року № 2/2021 лікарю-невропатологу терапевтичного відділення стаціонару ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду медичної сестри зуботехнічної лабораторії, при цьому враховано кількість порушень ОСОБА_1 трудової дисципліни, її службову характеристику та заперечення начальника лікарні щодо її перекваліфікації.
Від переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовилася, про що складено акт від 25 січня 2021 року.
Наказом відповідача від 27 січня 2021 року № 37 о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 01 лютого 2021 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, скорочення штату.
Згідно з копіями листків непрацездатності серії АЛБ № 532472 та серії АЛБ № 532150В ОСОБА_1 з 01 лютого до 06 березня 2021 року перебувала на лікарняному.
Наказом відповідача від 09 березня 2021 року № 89 о/с, враховуючи тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 на день звільнення, скасовано наказ начальника установи від 27 січня 2021 року № 37 о/с, ОСОБА_1 з 09 березня 2021 року звільнено з посади лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, скорочення штату. Виплачено грошову компенсацію за невикористання щорічної відпустки та вихідну допомогу.
У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ознайомитися з наказом про звільнення складено відповідний акт.
З наданої ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" інформації про наявність вакантних посад відомо, що за період з 30 листопада 2020 року до 09 березня 2021 року у відповідача було 19 вакантних посад, а також 5 вакантних посад на період відпусток основних працівників по догляду за дітьми до трьох, шести років.